Справа № 522/352/26
Провадження №1-кс/522/1295/26
06 березня 2026 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоноармійське, Болградського району Одеської області, болгарина, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
Слідчим відділенням ВП № 5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026163510000029 від 09.01.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що що 24.02.2022, о 05-00 год., за наказом президента російської федерації володимира путіна, збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено на 30 днів указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 (затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022) та від 18.04.2022 № 259/2022 (затверджений Законом України 2212-IX від 21.04.2022), а також на 90 днів - Указами Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 (затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022), від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), від 07.11.2022 (затверджений Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), від 06.02.2023 № 58/2023 (затверджений Законом України № 2915-IX від 07.02.2023), від 01.05.2023 № 254/2023 (затверджений Законом України № 3057-IX від 02.05.2023), від 26.07.2023 № 451/2023 (затверджений Законом України № 3275-IX від 27.07.2023), від 06.11.2023 № 734/2023 (затверджений Законом України № 3429-IX від 08.11.2023), від 05.02.2024 № 49/2024 (затверджений Законом України № 3564-IX від 06.02.2024), від 06.05.2024 № 271/2024 (затверджений Законом України № 3684-IX від 08.05.2024), від 23.07.2024 № 469/2024 (затверджений Законом України № 3891-IX від 23.07.2024), від 28.10.2024 № 740/2024 (затверджений Законом України № 4024-IX від 29.10.2024).
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на всій території України протягом 90 днів із дня набрання чинності Указом. Також указом, серед іншого, постановлено:
- призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами;
- місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому законом порядку, серед іншого, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
- здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналогічне визначення особливого періоду міститься у Законі України "Про оборону України", згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 1 якого, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, враховуючи введення в Україні у встановленому законом порядку правового режиму воєнного стану, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період у розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і Закону України "Про оборону".
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування постановлено запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Статтею Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено поняття воєнного стану. Так, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оборону", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно з законодавством. Громадяни України проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують, серед іншого, районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний і персональний.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центра комплектування та соціальної підтримки.
Ч. 3 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що зміст мобілізаційної підготовки, серед іншого, становить: військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Згідно з ч. 3 цієї статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Згідно з ч. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", до структури Збройних Сил України відносяться, серед іншого, органи військового управління.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України", до органів військового управління, серед іншого, відносяться територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки і мобілізації.
Правовий статус і повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі за текстом - Положення про ТЦК та СП). Так, згідно з пунктом 1 Положення про ТЦК та СП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізуються Міноборони.
Пунктом 8 Положення про ТЦК та СП визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м.м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження військової служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, тощо.
Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені пунктом 9 Положення про ТЦК та СП. Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інших категорій військовослужбовців; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09 січня 2026 року, у денний час доби, приблизно о 12:00 год., ОСОБА_5 , який рухався пішки по відкритій місцевості у місті Одесі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_3 , у ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, у складі створеної відповідно до наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 35 від 09.01.2026 групи для проведення оповіщення військовозобов'язаних, був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 - головним солдатом, громадянином України ОСОБА_7 , спільно з молодшим сержантом ОСОБА_8 , які звернулися до нього з проханням надати для огляду та перевірки документи, що посвідчують особу, та військово-облікові документи.
У цей же час у ОСОБА_5 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію та збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом ненадання співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, що посвідчують особу, та застосування до співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заздалегідь підготовленого предмета, ззовні схожого на вогнепальну зброю, з метою ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.
На виконання свого злочинного умислу, у цей же період часу, 09.01.2026, приблизно о 12:00 год., ОСОБА_5 , діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації проти України, створення загрози національній безпеці держави, переслідуючи протиправну мету ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період, перебуваючи на відкритій місцевості у місті Одесі за адресою: провулок Курортний, 2, у ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, у складі створеної відповідно до наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 35 від 09.01.2026 групи для проведення оповіщення військовозобов'язаних, не виконав законні вимоги співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання для огляду та перевірки документів, які посвідчують особу, та військово-облікових документів, застосував до співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 предмет, ззовні схожий на вогнепальну зброю, та здійснив не менше трьох пострілів у їхній бік, спричинивши тим самим ОСОБА_7 вогнепальне кульове поранення верхньої третини правого передпліччя, та ОСОБА_8 вогнепальне кульове поранення нижньої третини правого стегна.
Після вчинення вказаних дій ОСОБА_5 з місця події зник у невідомому напрямку.
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, мотивуючи клопотання наступним.
10.01.2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке кваліфікується, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
12.01.2026 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів і обчислюється з моменту фактичного затримання, тобто з 10.01.2026, з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», тобто до 10.03.2026.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів потерпілих; протоколами допитів свідків; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.01.2026; протоколом невідкладного обшуку від 09.01.2026 року за місцем мешкання ОСОБА_5 ; постановами про визнання речових доказів; іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.
Підозрюваному ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Керівником Приморської окружної прокуратури міста Одеси, строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 10.04.2026.
Відповідно ст. 184 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
На теперішній час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали, а саме, підозрюваний ОСОБА_5 вільно пересуваючись, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Під час проведення досудового розслідування встановлено ряд об'єктивних даних, які вказують на реальну наявність вищевказаних ризиків.
В обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за результатами розгляду справи у суді йому може бути призначено покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, тому він може мати намір уникнути кримінальної відповідальності, а також не прибути до суду за судовим викликом, тому можливо із впевненістю стверджувати про наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про наявність зазначеного ризику також свідчить та обставина, що підозрюваний не має жодних засобів для існування, офіційно не працевлаштований, утриманців не має.
Крім того, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, про що свідчить те, що кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства, наслідками яких є отримання тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, окрім того допитані свідки, покази яких підтверджують причетність останнього до злочину, також не проведені експертні дослідження, що вказує на те що перебуваючи на волі він перешкоджатиме органу досудового розслідування у встановленні істини у провадженні та повному, всебічному дослідженні всіх доказів. Викладене свідчить про те, що у разі не продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, він буде мати можливість чинити на тиск на свідків та потерпілих з метою примусу від відмови від дачі свідчень, які викривають його у вчиненні насильства.
В обґрунтування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є той факт, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, джерела та доходи для існування його не відомі, що свідчить про наявність, того що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слід зазначити, що інкримінований ОСОБА_5 злочин пов'язаний з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України, а тому становить підвищену суспільну небезпеку, зокрема з точки зори можливості чинити тиск на осіб, які були свідками зазначених дій.
Кожен з вищезазначених ризиків, знаходить своє підтвердження у зібраних матеріалах, які додані до клопотання та обґрунтовують доводи органів досудового розслідування та прокуратури.
Ступінь доведеності підозри, обвинувачення на цьому етапі провадження не є обставиною, що впливає на обрання запобіжного заходу, оскільки встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Наявність же ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити одну чи кілька із наведених дій як другу складову підстави обрання запобіжного заходу означає наявність даних, які свідчать про обґрунтовану ймовірність вчинення ним таких дій.
З урахуваннях сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу інкримінованого ОСОБА_5 діяння та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню вищеописаним ризикам та виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Про зазначене свідчить та обставина, що ОСОБА_5 не має будь - якого місця роботи чи навчання.
Водночас, застосування більш м'якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки, та особистого зобов'язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як вчинення нових злочинів, незаконного впливу на потерпілого, свідків, а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ризики переховування від правоохоронних органів та суду.
Крім того, вчинення злочину з застосуванням насильства унеможливлює визначення застави стосовно підозрюваного.
Викладені обставини, які встановлені під час досудового розслідування, свідчать про те, що є всі законні підстави для продовження застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, беручи до уваги характер скоєння кримінального правопорушення, слідство вважає за доцільним, що відносно ОСОБА_5 необхідно продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки інші (менш сурові заходи) не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України і його належної оцінки поведінки.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання слідчого.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Обставини, що дають підстави органу досудового розслідування підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину обґрунтовуються доказами, перелік яких зазначено вище.
На даний час, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує, та особу підозрюваного, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на свободі може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити те, в якому підозрюється.
Таким чином, ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати.
Для закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд необхідних слідчих та процесуальних дій, виконати вимоги ст. ст. 291, 290 КПК України, скласти обвинувальний акт.
Строк дії запобіжного заходу стосовно підозрюваного закінчується, однак завершити досудове розслідування неможливо, оскільки необхідно виконати певний обсяг слідчих і процесуальних дій, зазначений в клопотанні.
04.03.2026 керівником Приморської окружної прокуратури м. Одеси строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 10.04.2026.
Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити те, в якому підозрюється.
Враховуючи положення ч.6 ст.176, абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, вважаю за необхідне не визначати розмір застави, оскільки під час воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.04.2026 включно.
Строк дії ухвали слідчого судді обчислюється з 06.03.2026.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання підозрюваного під вартою втрачає свою дію 10.04.2026 включно.
Розмір застави не визначати.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: