Справа № 522/23300/25
Провадження №2-о/522/46/26
05 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Юрченко В.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Міністерство розвитку громад та території України про встановлення факту звільнення з місць позбавлення особистої свободи,
Заявник 20.10.2025 звернувся до суду з заявою про встановлення факту звільнення ОСОБА_1 25.06.2025 з місць позбавлення особистої свободи, внаслідок збройної агресії проти України, що мав місце на території російської федерації.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 заяву залишено без руху з підстав відсутності зазначення мети подання заяви.
До суду 31.10.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви разом з новою редакцією заяви про встановлення факту у якій відзначена мета звернення до суду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2025 відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 18.12.2025.
До суду 12.11.2025 надійшли пояснення від представника Міністерства розвитку громад та територій України - Паньків В.В. у яких вказано, що Мінрозвитку не має жодного впливу на діяльність Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, тому є не належною заінтересованою особою.
У зв'язку з неявкою учасників справи у судове засідання 18.12.2025 розгляд справи відкладено на 26.01.2026.
Розгляд справи у судовому засіданні 26.01.2026 відкладено на 09.02.2026 внаслідок задоволення однойменної заяви заявника.
У судовому засіданні 09.02.2026 зобов'язано ОСОБА_1 надати рішення комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 05.03.2026.
У судове засідання 05.03.2026 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.
За змістом частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, на судовий захист її особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v.UKRAINE, №15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v.UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі №370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18.
Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
У справі, що переглядається, заявник просить встановити факт його перебування у полоні збройних сил російської федерації та звільнення 25.06.2025.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання Закону України Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» затверджено порядок роботи Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі Комісія).
Відповідно до п.1. вказаного положення Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія) утворюється при Мінрозвитку з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Пунктом 3 зазначеного положення завданнями Комісії є: 1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 3) прийняття рішень про визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 4) проведення аналізу практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 5) встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дати її звільнення з урахуванням положень, зазначених у пункті 15 цього Положення.
Під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, за наявності відповідної інформації, Комісія встановлює дату початку строку позбавлення особи особистої свободи, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дату її звільнення (п.10 положення).
Для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 3 пункту 4 цього Положення, особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або її законний представник, член сім'ї такої особи або законний представник члена сім'ї звертається до Мінрозвитку із заявою за формою, встановленою Мінрозвитку. До заяви додаються документи та/або відомості, що підтверджують отримання професійної правничої допомоги, що надавалася особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, для захисту їх прав і законних інтересів (п. 11 положення).
У разі звільнення особи з місць несвободи, щодо якої Комісією було встановлено факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, така особа або член її сім'ї повідомляє Комісії про дату звільнення та, за можливості, надає підтвердні документи та/або відомості шляхом звернення до Мінрозвитку. Для встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи та/або дати звільнення особи з місць несвободи, стосовно якої Комісією встановлено факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, Комісія може отримувати документи та/або відомості з інших джерел (п.12 положення).
Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
До Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, також вноситься інформація щодо осіб, визначених пунктом 15 цього Положення (п.7 положення).
Рішення Комісії про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи відмову у визнанні членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, може бути оскаржено в судовому порядку (п.17 положення).
Отже, наведене свідчить, що в судовому порядку (незалежно від предметної та суб'єктної юрисдикції суду) не підлягає розгляду заява/позов про встановлення факту перебування особи у полоні. Для розгляду цієї заяви передбачений позасудовий розгляд, визначений чинним законодавством.
До заяви про встановлення факту звільнення з місць позбавлення особистої свободи не додано жодного рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громадян та територій України стосовно ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного, зазначена заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна бути розглянута у позасудовому порядку уповноваженим органом, яким на сьогодні є Міністерство розвитку громад та територій України при якому функціонує Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. За наслідками розгляду заяви (прийняття рішення про відмову) у заявника може виникати право на судовий захист, що повинно реалізовуватися з урахуванням норм про судову юрисдикцію.
Розгляд цієї заяви судом у межах цивільного судочинства фактично є перебиранням органом судової влади функцій, які покладені на спеціально уповноважений орган, до якого заявник у позасудовому порядку не звертався.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відтак провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 354 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Міністерство розвитку громад та території України про встановлення факту звільнення з місць позбавлення особистої свободи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 06 березня 2026 року.
Суддя: В.Я.Бондар