Справа № 606/503/25
25 лютого 2026 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Колцуняка Ю.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Кобринчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовля в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєва Л.І., про встановлення факту, що має юридичне значення, скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Колцуняка Ю.В. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєва Л.І., у якому просила:
скасувати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ОСОБА_2 , та вилучити відомості про реєстрацію права власності на вказаний будинок з Єдиного державного реєстру речових прав;
встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з матір'ю ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку АДРЕСА_1 , з 1995 року по 14.01.2024;
визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 .
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_4 у віці 78 років. 22.05.2014 ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно відповідачу ОСОБА_2 , 1993 року народження. Позивачка була дочкою померлої ОСОБА_3 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » після укладення шлюбу. Позивачка вказує, що у приватному будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , який має два окремі входи, в одній його частині проживає сім'я ОСОБА_7 , в тому числі і відповідач ОСОБА_2 , а в іншій частині позивачка з дочкою ОСОБА_8 і внуками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Позивачка вказує, що весь час проживала за вказаною адресою спільно із померлою та виконувала відповідні обов'язки із благоустрою домогосподарства, оплати комунальних послуг, тощо.
Позивачка звернулась із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Гордєєвої Л.І., однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність підстав. Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2 , однак вона, як дочка померлої та, як пенсіонерка за віком станом на час відкриття спадщини мала право на обов'язкову частку у спадщині, яка складає 1/2. Крім того, на час смерті матері позивачка була непрацездатною, так як хворіла. Під час розгляду справи їй встановлено інвалідність. Позивачка зазначає, що була зареєстрована у спірному будинку, постійно там проживала зі спадкодавицею і таким чином прийняла спадщину після смерті своєї матері.
Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14.04.2025 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
02.05.2025 до суду від представника відповідача адвоката Кобринчук О.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. У відзиві зазначено, що позивачем у позовній заяві не наведено та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з матір'ю ОСОБА_3 з 1995 року до 14.01.2024. Крім того, представник відповідача вказує, що позивачем не доведено наявності між нею та ОСОБА_3 спільного побуту, ведення спільного господарства, здійснення спільних витрат та наявності інших ознак проживання однією сім'єю. Представник відповідача зазначає, що саме ОСОБА_2 в 2012 році перевіз ОСОБА_3 із с. Буданів до м. Теребовля та поселив її у своїй частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене домоволодіння має два окремих входи, при цьому відповідач, забезпечив ОСОБА_3 належні умови для проживання.
Крім того, позивачем не надано також доказів того, що на момент відкриття спадщини вона була повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця та відповідно мала право на обов'язкову частку у спадщині. Так, перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Доказів непрацездатності позивача на момент відкриття спадщини за віком (досягнення пенсійного віку) чи за станом здоров'я (інвалідність встановлена МСЕК) не надано.
Ухвалою суду від 01.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 29.09.2025 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 прийнято до провадження дану цивільну справу, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Колцуняк Ю.В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити. Позивачка додатково зазначила, що вона є інвалідом ІІІ групи, проживала разом із спадкодавицею, а тому має право на обов'язкову 1/2 частку у спадщині.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кобринчук О.М. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково представник зазначила, що позивачці інвалідність встановлена значно пізніше моменту відкриття спадщини, а тому права на обов'язкову частку у спадщині вона не має.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєва Л.І. у судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вказала що проживає по сусідству із домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 року, їх домоволодіння межують парканами. Свідок пам'ятає, що ОСОБА_3 прийшла проживати в домогосподарство десь через 3-4, може більше років після свідка, тобто після 2005 року. ОСОБА_3 опікувались її покійний син і невістка, а ОСОБА_12 (відповідач) був її «любимчиком». Жила вона окремо в будиночку на території господарства відповідача, мала там стіл, ліжко, все необхідне, їла в хаті, невістка її годувала. Свідку відомо, що позивач є дочкою ОСОБА_3 .
Суд, заслухавши пояснення сторін, представників, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 матір'ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_14 (а.с. 7).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.08.1985 ОСОБА_13 та ОСОБА_15 уклали шлюб 26.08.1985, після укладення шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 13).
Згідно копії заповіту, складеного 26.05.2014 ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно, з чого воно б не складалось та де б воно не знаходилось і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде їй належати на момент смерті ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Теребовлянської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №1-119 (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.01.2024, виданого повторно, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Теребовля Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 10).
Згідно копії постанови приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. № 171/02-31 від 15.07.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . У постанові вказано, що 26.01.2024 дочка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини за законом. Згідно статті 1261 ЦК України крім неї інші спадкоємці за законом - син померлої ОСОБА_16 , дочка померлої ОСОБА_17 . Відомо, що померла ОСОБА_3 склала заповіт на все майно на користь внука ОСОБА_2 , посвідчений Теребовлянською державною нотаріальною конторою 26.05.2014 по реєстру за №1-119. 23.04.2024 ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини за заповітом (спадкова справа №11/2024). Спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку згідно статті 1241 ЦК України - відсутні. Померла на день смерті була розлучена. Таким чином, даним заповітом ОСОБА_3 позбавила права на спадкування інших осіб, крім ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 не є особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України. Отже, нотаріусом у постанові вказано, що ОСОБА_1 не має права на спадкування після смерті її матері ОСОБА_3 (а.с. 9).
Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав № 403519888 від 13.11.2024 ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №2585 від 13.11.2024, виданого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І. (а.с. 12).
Відповідно до копії довідки, виданої старостою Буданівського старостинського округу Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_1 зареєстрована, але не проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).
Відповідно до копії акту обстеження матеріально - побутових умов заявника ОСОБА_1 від 08.07.2024, приватний будинок, що за адресою АДРЕСА_1 зі слів сусідів має два входи і виходи, в одній половині будинку проживає сім'я Явних, а в другій половині будинку проживає ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_8 і внуками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 14).
Позивачем до матеріалів справи додано її медичну документацію, зокрема, згідно копії карти хворого денного стаціонару поліклініки КНП Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» ОСОБА_1 почала лікування 01.11.2023, закінчила 08.11.2023, діагноз: вроджена аномалія розвитку сечовидільної системи, гіпоплазія правої нирки, хронічна хвороба нирок, гіпертензивна нефропатія, лівобічний нефросклероз. Кіста лівої нирки. Вторинна гіперурикемія. Дисліпідемія. Гіпертонічна хвороба ІІ ст.. Після проведеного лікування загальний стан незначно покращився. Продовжує терапію в амбулаторному режимі (а.с. 16-17).
У матеріалах справи міститься також копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №180/25/1566/В, дата прийняття рішення 29.07.2025, рішення №180/25/1566/Р, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 03.07.2025 встановлено ІІІ (третя) група інвалідності, безстроково, основний діагноз №18.3 - хронічна хвороба нирок, стадія 3 (а.с. 86).
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Згідно частини першої статті 1269 ЦК України та частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Право на обов'язкову частку - це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов'язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов'язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов'язкову частку існує лише за наявності заповіту.
Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з'ясуванні чи відноситься певний суб'єкт до кола осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб'єктів, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.08.2019 справі № 510/350/16-ц, від 10.11.2021 у справі № 607/24365/19, від 08.12.2021 у справі № 552/3281/20, від 28.01.2026 у справі № 170/581/21.
При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
Прийняття спадщини спадкоємцем, є обов'язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов'язкову частку у спадщині.
Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов'язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов'язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов'язкової частки у спадщині, обов'язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду із даним позовом позивачка зазначала, що у неї наявне право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_3 відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України, як повнолітньої непрацездатної дочки спадкодавця, яку вона прийняла, оскільки постійно проживала із спадкодавцем однією сім'єю з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (момент відкриття спадщини).
Суд зазначає, що позивачем на доведення факту постійного проживання із спадкодавцем, доказів не надано, навпаки, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначила, що ОСОБА_3 постійно проживала із сім'єю ОСОБА_7 .
Разом з тим, із постанови приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. № 171/02-31 від 15.07.2024 слідує, що 26.01.2024, тобто в межах встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України строку, дочка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини за законом. Згідно статті 1261 ЦК України крім неї інші спадкоємці за законом - син померлої ОСОБА_16 , дочка померлої ОСОБА_17 .
Відповідно до абзацу сімнадцятого статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно із абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не досягла встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» віку, що дає право на призначення пенсії за віком, жодних документів на підтвердження отримання нею пенсії суду не надано. З цих підстав її не можна вважати непрацездатною на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3
ІІІ (третя) група інвалідності встановлена ОСОБА_1 лише з 03.07.2025. Доказів (відповідних документів), що позивач була непрацездатною на момент відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не надано. Долучені до справи медичні документи (історія хвороби) самі по собі не свідчать про встановлення їй інвалідності чи визнання її непрацездатною у встановленому законом порядку на момент відкриття спадщини.
Враховуючи вказані обставини, суд погоджується із висновками приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. у постанові № 171/02-31 від 15.07.2024 про те, що ОСОБА_1 не є особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України.
Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Даним заповітом ОСОБА_3 позбавила права на спадкування інших осіб, крім ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що складеним заповітом ОСОБА_3 розпорядилася належним їй майном та фактично усунула інших осіб від права на спадкування, крім спадкоємця, визначеного у заповіті.
Оскільки позивачкою не доведено наявності у неї права на обов'язкову частку у спадщині, її вимоги про скасування права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ОСОБА_2 , вилучення відомостей про реєстрацію права власності на вказаний будинок з Єдиного державного реєстру речових прав за відповідачем та визнання за нею в порядку спадкування права власності на 1/2 частку спірного житлового будинку задоволенню не підлягають.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 89,141, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєва Л.І., про встановлення факту, що має юридичне значення, скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєва Людмила Іванівна, місцезнаходження: вул.С.Наливайка, 12/2, м.Теребовля, Тернопільська обл.
Повний текст рішення суду складено 06.03.2026.
Суддя А.В.Мельник