Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3007/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/175/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
04 березня 2026 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 квітня 2026 з визначенням розміру застави
встановила:
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 лютого 2026 задоволено клопотання слідчого 2-го СВ (з дислокацією м. Житомир) ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 20 квітня 2026, визначено розмір застави 66 560 грн та покладено на нього відповідні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушення, практику Європейського суду, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, наявність ризику переховування, та зважаючи на вимоги ч.8 ст.176 КПК України, яка виключає можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою до осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України, вважав за необхідне клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України визначив розмір застави - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.
Вважає, що ухвала слідчого судці не узгоджується з положеннями Конституції України, КПК України та практикою ЄСПЛ.
Зазначає, що свої процесуальні обов'язки ОСОБА_8 зобов'язується виконувати належним чином: від суду не ховатися, вчасно прибувати у судові засідання, із свідками у справі стосовно їх показань не буде спілкуватися, впливу на потерпілих вчиняти не буде.
Вважає, що до клопотання не додано жодного доказу, який свідчив би про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати що ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_8 має намір повернутися на військову службу і стати на захист держави. Однак, перебування його під вартою унеможливлює повернення на службу.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язані оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу - тримання під вартою з визначенням розміру застави, постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя вірно врахувавши те, що прокурором доведено що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, особу підозрюваного, ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прийшов до правильного висновку про необхідність застосування саме запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки військовослужбовець ОСОБА_8 без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 16.01.2025, самовільно залишив місце служби - базовий табів «Граніт - 46» військової частини НОМЕР_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 03.12.2025, правоохоронні органи не повідомляв, проводячи час на власний розсуд, що унеможливлює застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, належним чином мотивувавши це в своїй ухвалі.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи адвоката ОСОБА_9 , що ухвала слідчого судді не узгоджується з Конституцією України, КПК та практикою ЄСПЛ, є непереконливими, оскільки ч.8 ст. 176 КПК України забороняє суду застосовувати інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою до підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КПК України.
Доводи в апеляційній скарзі, що ОСОБА_8 не буде ховатися від суду, вчасно прибувати у судові засідання, не буде впливати на свідків, не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження, а тому ухвала слідчого судді є законною і підстав для її скасування не вбачає.
Отже, слідчим суддею з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 квітня 2026 з визначенням розміру застави залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4