Провадження № 22-ц/803/2218/26 Справа № 195/1125/24 Суддя у 1-й інстанції - Колодіна Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
06 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Макарова М.О., Пищиди М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року у складі судді Колодіної Л.В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 24 вересня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7239227.
26 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №26122023, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №1 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу №26122023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7239227 від 24 вересня 2023 року у розмірі 34610,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 24610,00 грн. - заборгованість по процентам.
24 вересня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103909350.
26 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №26122023, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №2 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу №26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 103909350 від 24 вересня 2023 року у розмірі 23180,50 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 16180,50 грн. - заборгованість по процентам.
Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов'язується повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Незважаючи на викладене, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати надані кошти в строки, передбачені договорами, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 57790,50 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 7239227 в розмірі 34610,00 грн., з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 24610,00 грн. сума заборгованості по процентам; та за кредитним договором №103909350 в розмірі 23180,50 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 16180,50 грн. сума заборгованості по процентам, а всього стягнуто сума заборгованості за договорами у загальному розмірі 57790,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за вказаними кредитними договорами, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду в частині стягнення заборгованості по процентам скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги, що свідчить про відсутність правових підстав для звернення до суду та відсутності факту порушення прав позивача з боку відповідача. Крім того, позивачем не доведено наявність самої заборгованості за спірними договорами, оскільки відсутні розрахунки заборгованості, а нараховані проценти суперечать чинному законодавству, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до частини тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 24 вересня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7239227.
26 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №26122023, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №1 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу №26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7239227 від 24 вересня 2023 року у розмірі 34610,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 24610,00 грн. - заборгованість по процентам.
24 вересня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103909350.
26 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №26122023, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №2 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу №26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 103909350 від 24 вересня 2023 року у розмірі 23180,50 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 16180,50 грн. - заборгованість по процентам.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено право позивача на повернення грошових коштів наданих у кредит, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, тому наявні підстави для задоволення позову, який підтверджений належними та допустимими доказами у справі.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 26 грудня 2023 року та №2 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу №26122023 від 26 грудня 2023 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами № 7239227 від 24 вересня 2023 року та № 103909350 від 24 вересня 2023 року.
Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу №26122023 від 26 грудня 2023 року, не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Копії окремих аркушів договору факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статей 77 - 79 ЦПК України.
Крім того, витяги з реєстру прав вимог до договору факторингу №26122023 від 26 грудня 2023 року не підписано та не завірено печатками сторін. Фактично доданні витяги є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
Також, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу № 26122023 від 26 грудня 2023 року.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».
Вказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку у розмірі 4542,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4542,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 06 березня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: М.О. Макаров
М.М. Пищида