Провадження № 22-ц/803/2232/26 Справа № 173/731/19 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
04 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0316/0608/45-027 (зі змінами та доповненнями), відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 28 700,00 доларів США зі сплатою 11,90 % річних за користування ним і кінцевим терміном повернення до 26 червня 2038 року включно.
ОСОБА_1 , як позичальник, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, грошові кошти не повернув, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 29 січня 2019 року утворилася заборгованість за цим договором, а саме: 28 627,28 доларів США - заборгованість за кредитом, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату розрахунку складає 795 554,89 грн.; 10 968,28 доларів США - заборгованість за відсотками, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 304 809,56 грн.
Крім того, у зв'язку з систематичним порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором йому була нарахована пеня, яка з урахуванням вимог частини другої статті 258 ЦК України, статті 266 ЦК України станом на 29 січня 2019 року становить 13 291,57 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 369 374,02 грн.
28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» (далі - АТ «ТАС-Комерцбанк»), шляхом укладення договору факторингу відступило права вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), яке, у свою чергу, за договором факторингу цього самого дня відступило право вимоги на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 0316/0608/45-027, позичальником згідно з яким є ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 0316/0608/45-027 від 26 червня 2008 року в розмірі 1 100 364,45 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 795 554,89 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 304 809,56 грн.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 0316/0608/45-027 від 26 червня 2008 року в розмірі 1 100 364,45 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 795 554,89 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 304 809,56 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позичальник свої кредитні зобов'язання належним чином не виконував, на вимоги кредитора не реагував, унаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої відповідає умовам договору та вимогам закону.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 0316/0608/45-027 від 26 червня 2008 року в розмірі 1 100 364,45 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 795 554,89 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 304 809,56 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідача належним чином не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що в силу пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для обов'язкового скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, оскільки апеляційна скарга обґрунтована такою підставою. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, тоді як її розгляд підлягав за правилами загального позовного провадження.
Ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 100 364,45 грн., апеляційний суд виходив із того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за кредитним договором, укладеного 26 червня 2008 року з відповідачем, яку останнім не спростовано.
Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду обґрунтована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував та не надав правої оцінки преюдиційному рішенню суду від 31 серпня 2012 року у справі № 2-1191/11, яким вирішено питання про дострокове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором № 0316/0608/45-027 від 26 червня 2008 року. Як наслідок, апеляційним судом не врахована правова позиція Верховного Суду, згідно з якою у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному огбсязі.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, без належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Вказував, що позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності боргу за кредитним договором від 26 червня 2008 року саме в розмірі 1 100 364,45 грн., а додані позивачем ксерокопії документів у порушення вимог частини другої, п'ятої статті 95 ЦПК України належним чином не засвідчені.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Сторони у судове засідання не з'явилися, були належним чином завчасно повідомлені про час та місце слухання даної справи апеляційним судом.
23 лютого 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив розглядати справу без його участі, наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом першої інстанції за його відсутності, без належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Зазначає, що він не отримував від суду жодних листів, судових повісток, копії позовної заяви разом з додатками до неї та не знав про сам факт ухвалення оскаржуваного рішення.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Відповідно до частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (частина шоста статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Встановлено, матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу судових повісток про призначення справи до розгляду, що не відповідає вимогам статті 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відтак відповідач у справі був позбавлений можливості належним чином надати свої заперечення чи докази у суді першої інстанції.
Розгляд справи за відсутності учасника, щодо якого немає відомостей про його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, є порушенням статті 6 Конвенції про права особи на справедливий судовий розгляд та статей 8, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.
Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 без обов'язкового належного повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0316/0608/45-027, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 28 700 доларів США зі сплатою 11,90 % річних за користування ним і кінцевим терміном повернення до 26 червня 2038 року включно. У подальшому за згодою сторін умови вищевказаного кредитного договору було доповнено та змінено.
ОСОБА_1 , як позичальник, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, грошові кошти не повернув, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 29 січня 2019 року утворилася заборгованість за цим договором, а саме: 28 627,28 доларів США - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 795 554,89 грн.; 10 968,28 доларів США - заборгованість за відсотками, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 304 809,56 грн.
28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є АТ «ТАС-Комерцбанк», шляхом укладення договору факторингу відступило права вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс», яке, у свою чергу, за договором факторингу цього самого дня відступило право вимоги на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 0316/0608/45-027, позичальником згідно з яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частині першій статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас, за змістом частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18) дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає стаття 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті правил регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Зазначена судова практика є незмінною з 2018 року.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановлено, що в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2012 року у справі № 2-1191/11, що набрало законної сили, згідно з яким позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 339 210,85 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 228 817,85 грн.; заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом - 65 622,29 грн.; заборгованості по пені - 44 770,71 грн. Розстрочено виконання рішення суду строком на 48 місяців зі стягненням з відповідачів рівними платежами по 7 066,90 грн. щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили (т.2 а.с.186-188).
У справі, яка переглядається, відсотки за користування кредитом нараховані станом на 29 січня 2019 року.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2012 року у справі № 2-1191/11 вже вирішено питання про дострокове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором № 0316/0608/45-027 від 26 червня 2008 року.
Колегія суддів наголошує, що ПАТ «Сведбанк», пред'явивши позов до ОСОБА_1 , як позичальника, та ОСОБА_2 , як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором, який було задоволено судом, змінив строк виконання зобов'язання за цим договором, а тому відсутні правові підстави для нарахування передбачених цим договором процентів після дострокової вимоги і ухваленого судового рішення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає визначених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, з позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги та касаційних скарг в загальному розмірі 58 374,74 грн. (24 758,20 + 605,60 + 33 010,94 = 58 374,74).
Також, відповідно до пункту 3 частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю.
Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року було видано 23 вересня 2019 року виконавчий лист, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (т.2 а.с.211).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. від 14 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67900455 з примусового виконання виконавчого листа № 173/731/19, виданого 23 вересня 2019 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 0316/0608/45-027 від 26 червня 2008 року в розмірі 1 100 364,45 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 795 554,89 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 304 809,56 грн. (т.2 а.с.213).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. від 23 липня 2024 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Приватному акціонерному товаристві «Южкокс» (т.2 а.с.212).
Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати № 214 від 11 квітня 2025 року, складеного головним бухгалтером ПрАТ «Южкокс» за постановою приватного виконавця від 23 липня 2024 року, за період з 01 липня 2024 року по 31 березня 2025 року з ОСОБА_1 було утримано 37 736,48 грн. в межах виконавчого провадження № 67900455 з примусового виконання виконавчого листа № 173/731/19 від 23 вересня 2019 року (т.2 а.с.210).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 03 березня 2026 року виконавче провадження № 67900455 завершено.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе допустити поворот виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року у справі № 173/731/19, на підставі якого 23 вересня 2019 року було видано виконавчий лист № 173/731/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 0316/0608/45-027 від 26 червня 2008 року в розмірі 1 100 364,45 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 795 554,89 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 304 809,56 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у порядку повороту виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року необхідно стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 37 736,48 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 58 374,74 грн.
Допустити поворот виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року, на підставі якого 23 вересня 2019 року було видано виконавчий лист № 173/731/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 0316/0608/45-027 від 26 червня 2008 року в розмірі 1 100 364,45 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 795 554,89 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 304 809,56 грн.
У порядку повороту виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 37 736,48 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.М. Пищида