Провадження № 22-ц/803/1700/26 Справа № 243/7706/25 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 23
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Макарова М.О., Свистунової О.В.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2025 року у складі судді Хаустової Т.А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді недоотриманої за життя пенсії.
В процесі оформлення спадщини, приватним нотаріусом її видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з недоотриманої пенсії у розмірі 25617,96 грн.
04 червня 2025 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати вказаного спадкового майна та недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за життя, на що отримала відповідь про те, що остання перебувала на обліку у Головному управлінні з дислокацією у м. Слов'янськ та отримувала пенсію за віком, але за період з 01 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року не отримала нараховану пенсію, що склала суму 25617,96 грн, після чого управління самостійно, не повідомивши про це отримувача пенсії, прийняв рішення про припинення нарахування та призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 .
Зазначає, що 01 жовтня 2022 року та по день смерті її матері ОСОБА_2 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній не було нараховано та не було виплачено пенсію за 26 календарних місяців, виплативши частку пенсії у сумі 25617,96 грн., як спадкове майно за законом, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовилось виплачувати недоотриману частку пенсії за період з 01 жовтня 2022 року по 24 листопада 2024 року, посилаючись на те, що ОСОБА_2 за життя не звернулась до Пенсійного фонду з заявою щодо відновлення виплати пенсії, призупиненої самостійно відповідачем.
З огляду на те, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації її прав, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна, просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 на недоотримані за життя пенсійні виплати за період з 01 листопада 2022 року по 24 листопада 2024 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату спадкоємцю порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 на недоотримані за життя пенсійні виплати за період з 01 листопада 2022 року по 24 листопада 2024 року та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані за життя пенсійні виплати ОСОБА_2 , за період з 01 жовтня 2022 року по 24 листопада 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані за життя пенсійні виплати ОСОБА_2 , за період з 01 листопада 2022 року по 24 листопада 2024 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію за відповідний період, оскільки, відповідно до положень статті 1227 ЦК України та статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які узгоджуються з положеннями частини 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися неодержаними, у зв'язку з його смертю, передбачаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Не погодившись з таким рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач з заявою про виплату недоотриманої пенсії у встановленому законом порядку з повним пакетом документів до управлінням не звертався, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 зі змінами, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії, після чого управління буде прийнято рішення щодо виплати такої пенсії, чого позивачем зроблено не було, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дубоссари, Республіка Молдова, що підтверджується свідоцтвом про смерть, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , виданого 30 січня 2025 року.
05 червня 2025 року державним нотаріусом Другої Слов'янської державної нотаріальної контори Краматорського району Донецької області Грецькою Т.П. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 25617,96 грн, але з 01 жовтня 2022 року та по день смерті ОСОБА_2 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній не було нараховано та не було виплачено пенсію за 26 календарних місяців.
Згідно розрахунку суми недоотриманої пенсії по пенсійній справі №914290154632 ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2024 року, загальна сума невиплаченої пенсії становить 128032,68 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У розумінні положень статті 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому належить застосовувати статті 1227 ЦК України.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналізуючи, наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
У розумінні положень статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині 1 цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині 1 цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною 2 цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20, вказано, що: «право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю».
За таких обставин, позивач має право на спадкове майно - недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV), який є спеціальним у цих правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20 , провадження № 61-14299св21; від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, провадження № 61-7985св20; від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а, провадження № К/9901/10098/19; від 06 квітня 2022 року у справі №200/10136/20-а.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, про наявність достатніх підстав для задоволення позову, оскільки суми пенсії яка належала пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, відповідач утримує належне ОСОБА_1 спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 128032,68 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченої їй за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до ОСОБА_1 , яка доведена належними та допустимими доказами у справі та підлягає судовому захисту.
Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 зі змінами, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії, після чого управління буде прийнято рішення щодо виплати такої пенсії, чого позивачем зроблено не було, а тому відсутні підстави для задоволення позову, є безпідставними, оскільки в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами Цивільного кодексу України про спадкові відносини.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач з заявою про виплату недоотриманої пенсії у встановленому законом порядку з повним пакетом документів до управлінням не звертався, а тому відсутні підстави для задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи. При цьому, суд першої інстанції надав цим доводам заявника належну правову оцінку.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 24 лютого 2026 року
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: М.О. Макаров
О.В. Свистунова