Провадження № 22-ц/803/2622/26 Справа № 175/17170/25 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
05 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації та стягнення витрат
за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації
на ухвалу судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року,
22 жовтня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла вище вказана справа. Зі змісту поданої прокурором позовної заяви вбачається, що спір виник щодо права власності на земельну ділянку, що знаходяться у власності відповідача. Однак, вказана позовна заява не відповідала вимогам: ч. 4 ст. 177 ЦПК України, тому ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано у встановлений строк усунути вказані недоліки. На виконання вище вказаної ухвали до суду Дніпропетровською обласною прокуратурою було подано заяву, що містить письмові пояснення на ухвалу суду від 28 жовтня 2025 року про залишення позову без руху, які зводяться до незгоди із постановленою ухвалою, а також твердження про те, що відповідач не є добросовісним набувачем, а відтак перерахування коштів на депозитний рахунок суду не здійснювалось. Крім того, на виконання ухвали суду надано платіжну інструкцію №3488 від 05.11.2025 та платіжну інструкцію №3541 від 10.11.2025 про сплату судового збору за подання позову (а.с. а.с. 1-40, 194, 199-208).
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року позовну заяву першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратур Миргородської О.М. в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації та стягнення витрат - повернуто позивачу та роз'яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (а.с.209-210).
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородська О.М. в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали судді, постановлену з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі просить ухвалу судді першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року стосовно умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Зазначає, що надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:01:072:0022, яка частково розташована в межах смуги відведення автомобільної дороги міжнародного значення «М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине - (через м.м. Вінницю, Кропивницький)», та у подальшому відчуження ОСОБА_1 , відбулось з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про транспорт», «Про автомобільні дороги», без вилучення земельної ділянки у постійного користувача, із фактичною зміною цільового призначення земельної ділянки із земель транспорту на землі сільськогосподарського призначення (а.с.215-226).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга на ухвалу про повернення заяви позивачеві підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ухвали суду не виконав вимоги, визначені ч. 1 ст. 185 ЦПК України, із заявою про продовження строку для усунення недоліків у позові, станом на 17 листопада 2025 року, не звертався, тому згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України матеріали позовної заяви вважаються неподаними і повертаються позивачу.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Статтею 8 Конституції України, закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Законом України № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: - нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; - нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 4292-IX частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п'ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородська О.М. в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації посилалася на наявність підстав для витребування земельної ділянки, обґрунтувуючи свої вимоги недобросовісністю набувачів спірної земельної ділянки, зокрема ОСОБА_2 та у подальшому ОСОБА_1 .
Крім того, зазначила, що наведені нею обставини свідчать про відсутність волі держави на вибуття земельної ділянки із земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства чи зміну її цільового призначення, відтак недобросовісність відповідача у спірних правовідносинах.
Колегія суддів зазначає, що доводи першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської О.М. в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації та її позиція у спірних правовідносинах зводиться до того, що спірна земельна ділянка вибула з водіння держави внаслідок неправомірних і недобросовісних дій її набувачів, зокрема і ОСОБА_1 , за відсутності відповідних рішень компетентного органу.
За таких обставин, суддя першої інстанції зробив передчасний висновок про повернення позовної заяви позивачу. У даній справі пред'явлено позов про витребування земельної ділянки у недобросовісного набувача (останнього набувача), отже приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, абзацу третього частини другої статті 185 ЦПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною у Постанові КЦС ВС від 14 січня 2026 року.
Отже, при постановленні оскаржуваної ухвали суддя першої інстанції застосував положення частини 4 статті 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню, у зв'язку з чим, постановив помилкову ухвалу, що, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, є підставою для її скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню в справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, підлягає скасуванню з направленням даної цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню в справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації - задовольнити.
Ухвалу судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року.
Судді: