Провадження № 11-кп/803/421/26 Справа № 202/8202/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 1202404166000543, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, непрацевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 17 березня 2023 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5
Вироком Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 років 11 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Судом вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним за наступних обставин.
Обвинувачений ОСОБА_5 , 10.05.2024 приблизно о 03.00 год. перебував поблизу будинку № 49 по пр. Миру у м. Дніпро, де побачив припаркований транспортний засіб - мопед марки «YAMAHA», модель JOG SA39J чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , належний згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_8 . В цей момент у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме вищевказаним мопедом.
Далі, ОСОБА_5 знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, не маючи законного права користування вказаним транспортним засобом, діючи повторно, розуміючи протиправний характер своїх злочинних дій, підійшов до мопеду моделі «YAMAHA», модель JOG SA39J чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 та шляхом зламу системи блокування керма встановив контроль над ним.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 знаходячись поблизу будинку № 49 по пр. Миру у м. Дніпро, доводячи до кінця свій злочинний умисел, спрямований на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи протиправність своїх дій та свідомо бажаючи настання їх наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди, утримуючи кермо мопеда марки «YAMAHA», модель JOG SA39J чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 двома руками, не маючи дозволу законного власника на його експлуатацію, всупереч волі останнього, викотив вказаний мопед з прибудинкової території, тим самим заволодівши ним, після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись вказаним мопедом на власний розсуд, спричинивши своїми діями ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 2851 гривень 69 копійок.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалити відносно нього більш м'який вирок.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вину у вчиненні злочину він визнав повністю, щиро розкаявся, а також зазначає, що потерпілий ОСОБА_8 претензій матеріального та морального характеру до нього не має.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив їх задовольнити, а також надав суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності захисника, а також заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 289 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо можливості пом'якшення призначеного йому покарання, не є слушними.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог закону та врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, має зареєстроване місце проживання, утриманців не має, а отже не обтяжений міцними соціальними зв'язками, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Також, при призначенні покарання було враховано, що ОСОБА_5 раніше неодноразового притягався до кримінальної відповідальності, однак висновків не зробив та продовжив свою злочинну діяльність і вчиняти корисливі злочини, що у свою чергу свідчить про антисоціальну спрямованість поведінки цього обвинуваченого, та категоричне небажання стати на шлях виправлення з огляду на значну кількість судимостей у останнього і характер вчинюваних ним злочинів.
Суд першої інстанції також врахував обставину, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.
На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді 7 років 11 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З таким видом і розміром призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_5 погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання є достатнім та необхідним для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.
При цьому, судом першої інстанції, при призначенні покарання також було розглянуто і варіанти призначення інших видів покарання, зокрема, обґрунтовано було зазначено, що ОСОБА_5 має бути призначене покарання наближене до максимальної межі передбаченої санкцією та з його реальним відбуванням.
Що стосується посилання ОСОБА_5 на те, що вину у вчиненні злочину він визнав повністю, щиро розкаявся, а також на те, що потерпілий ОСОБА_8 претензій матеріального та морального характеру до нього не має, то ці обставини в своїй сукупності були враховані судом першої інстанції та їм була надана відповідна оцінка при призначенні розміру та виду покарання, з якою погоджується і апеляційний суд.
За загалом вище наведеного, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 69, 75 КК України, з мотивів, наведених в його апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Також зважається на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З врахуванням наведеного, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом першої інстанції відповідає принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості, а тому підстав для його пом'якшення, не вбачається.
З огляду на вище наведене, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 1202404166000543, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4