Справа № 161/3057/24 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/297/26 Доповідач: Карпук А. К.
02 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Федонюк С.Ю.,
секретар Власюк О. С.
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про захист честі, гідності, ділової репутації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2025 року в складі судді Пахолюка А. М.,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про захист честі, гідності, ділової репутації мотивуючи тим, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ) поширив щодо нього недостовірну інформацію, яка принижує його честь та гідність та ділову репутацію. Недостовірна інформація викладена у повідомленні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.12.2023 за № 200юс, зареєстрованого в Офісі Генерального прокурора 19.12.2023 № 278997-23, яке стало підставою для проведення щодо ОСОБА_1 службового розслідування.
Недостовірна інформація, викладена у повідомлені начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , стала відомою його колегам, керівництву, де він працює, а також посадовим особам сторонніх органів та організацій, тому поширенням негативної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушив його честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.
Викладена у повідомленні інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, що підтверджується доказами, які позивач долучає до матеріалів справи.
Позивач неодноразово подавав заяви, у яких змінював і уточнював позовні вимоги, зокрема у заяві від 28.05.2024 та від 07.10.2024, у заяві від 06.05.2025 про збільшення розміру позовних вимог та у заяві про зміну позовних вимог від 06.05.2025.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації наступну інформацію, розповсюджену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладеної в повідомленні від 12.12.2023 за № 200юс, а саме:
«що, ОСОБА_1 займається всіма житловими питаннями свого батька і намагається всілякими способами і методами незаконно отримати житло для постійного проживання від Міністерства оборони України. Самого батька - ОСОБА_2 , ніхто з членів житлової комісії не бачив. За інформацією, наявною у ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_2 довгий період часу перебував в Польщі і, можливо, навіть не здогадується про злочинні діяння свого сина. Дана інформація підтверджується запитами, надісланими на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені ОСОБА_1 , в порядку представництва інтересів свого батька, з вимогою ознайомитися з житловою справою свого батька та надання ОСОБА_1 дозволу бути присутнім на всіх засіданнях житлової комісії»;
«що ОСОБА_1 продовжує зловживати своїми правами, тероризувати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом втручання в їх приватне життя, зокрема відслідковувати яке службове житло та житло для постійного проживання було їм надано, писати листи з наклепами до уповноважених органів про корупційні діяння житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , втручатись у приватне життя інших громадян, які змогли отримати житло для постійного проживання від МОУ з метою скасування наданих їм ордерів, розповсюджувати їх персональні дані, надсилати численні запити із незрозумілими вимогами, обвинуваченнями та наклепами на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та на вище командування (за рік понад 50 запитів) та вчиняти інші дії, які принижують честь та гідність прокурора»;
«житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено інвентаризацію житлових справ осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання від МОУ та перебувають на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після ознайомлення із матеріалами житлової справи ОСОБА_2 (військового пенсіонера, який перебуває на квартирному обліку з двома своїми синами, один з яких є прокурор ОСОБА_1 ) було встановлено, що в матеріалах житлової справи міститься довідка з Ківерцівського відділення Ощадбанк про те, що ОСОБА_2 із своїми синами не брав участі в приватизації, зокрема в м. Новий Калинів Львівської області з 1991 року по дату видачі даної довідки. Варто зауважити, що вищевказаний документ було надано членам житлової комісії сином ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , який працює на посаді прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури та представляє інтереси свого батька. Вищезазначена довідка стала підставою для прийняття рішення про надання житла для постійного проживання ОСОБА_2 та двом його синам»;
« ОСОБА_1 потайки проводилась аудіо фіксація вищезазначеного засідання житлової комісії. Диск із записом він долучив до матеріалів одного з судових проваджень в якості доказів про що зазначив в своїй відповіді на відзив. Додатково зазначаю, що члени житлової комісії заборонили проводити відео та аудіофіксацію їх засідання та зазначили, що дане засідання буде оформлене протоколом»;
«Після надсилання матеріалів житлової справи ОСОБА_2 до КЕВ м. Володимир та до Комісії з контролю в м. Київ, членам житлової комісії було надано інформацію про те, що ОСОБА_2 забезпечувався житлом для постійного проживання від МОУ, зокрема трикімнатною квартирою в м. Новий Калинів Львівської області, яку залишив дружині в серпні 1995 року».
Крім того, просить зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили, спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну та негативну інформацію, шляхом відкликання поширених (скерованих, наданих тощо) ІНФОРМАЦІЯ_4 документів, а саме: повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.12.2023 за № 200юс, адресованого керівнику Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора (зареєстрованого в Офісі Генерального прокурора 19.12.2023 № 278997-23) та стягнути судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи.
Також у заяві про зміну розміру позовних вимог від 06.05.2025 позивач просив зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили, спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну та негативну інформацію, шляхом відкликання поширених (скерованих, наданих тощо) ІНФОРМАЦІЯ_4 відкликати заперечення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.06.2023, адресоване Волинському окружному адміністративному суду у справі № 140/11305/23.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 04.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання Луцького міськрайонного суду від 04.06.2025, відмовлено у задоволенні клопотання про прийняття заяви про зміну позовних вимог щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 відкликати заперечення від 22.06.2023, адресоване Волинському окружному адміністративному суду у справі № 140/11305/23.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02.12.2025 ухвалено відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про захист честі, гідності, ділової репутації.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не доведеність обставин, які мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи.
Вважає що суд неправильно застосував приписи статті 40 Конституції України, оскільки повідомлення надіслано органом владних повноважень, допустив суперечливі висновки аналізуючи, якому органу адресоване повідомлення, ухваливши не долучати та не досліджувати висновок службового розслідування встановив, що за наслідками розгляду Листа № 200юс від 12.12.2023 керівник Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора повідомив керівника Волинської обласної прокуратури про наявність у його діях ознак дисциплінарного правопорушення, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки встановив, що позивач вчинив неправомірні дії, не перевірив фактів, викладених в листі № 200юс від 12.12.2023, які є недостовірними та негативними, порушують конституційні права позивача, безпідставно не задовольнив клопотання про виклик свідків та витребування доказів, не прийняв заяви про збільшення позовних вимог. порушив право позивача на справедливий суд, відхиляючи запитання до відповідача. Стверджує, що через такі дії головуючого залишив зал судового засідання.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Ухвали суду, занесеної до протоколу судового засідання від 04.06.2025 про відмову прийняти клопотання про збільшення позовних вимог, позивач не оскаржував.
В апеляційній скарзі заявник просив постановити окремі ухвали - щодо головуючого в справі ОСОБА_3 в порядку ст. 262 ЦПК України та щодо виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора України Ковальова Є.В., який на думку позивача, перевищив свої повноваження, повідомивши керівника Волинської обласної прокуратури про наявність в діях позивача ознак неправомірних дій.
15.02.2026 через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 подав заяву про постановлення окремої ухвали щодо представника відповідача ОСОБА_4 , який ввів в оману Луцький міськрайонний суд повідомивши на задане запитання, що станом на дату засідання квартира родині позивача не надана, хоча достеменно знав, що така квартира надана 21.07.2025.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до приписів статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги(ч.І статті 367 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
Позивач на момент виникнення спірних правовідносин працював на посаді прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 у листі від 12.12.2023 №200юс звернувся до Керівника генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора «…з повідомленням про можливе зловживання ОСОБА_1 , прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури зловживання своїм службовим становищем, використання службового часу у власних інтересах, та вчинення ним кримінального правопорушення шляхом введення посадових осіб ОТЦК та СП в оману, надання їм підроблених документів та з метою незаконного заволодіння державним майном - квартирою в новобудові м. Луцьк» (далі Звернення № 200юс).
За змістом Звернення №200юс, останнє окрім іншого, містить наступні висловлювання:
« ОСОБА_1 займається всіма житловими питаннями свого батька і намагається всілякими способами і методами незаконно отримати житло для постійного проживання від Міністерства оборони України. Самого батька - ОСОБА_2 , ніхто з членів житлової комісії не бачив. За інформацією, наявною у ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_2 довгий період часу перебував в Польщі і, можливо, навіть не здогадується про злочинні діяння свого сина. Дана інформація підтверджується запитами, надісланими на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені ОСОБА_1 , в порядку представництва інтересів свого батька, з вимогою ознайомитися з житловою справою свого батька та надання ОСОБА_1 дозволу бути присутнім на всіх засіданнях житлової комісії»;
« ОСОБА_1 продовжує зловживати своїми правами, тероризувати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом втручання в їх приватне життя, зокрема відслідковувати яке службове житло та житло для постійного проживання було їм надано, писати листи з наклепами до уповноважених органів про корупційні діяння житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , втручатись у приватне життя інших громадян, які змогли отримати житло для постійного проживання від МОУ з метою скасування наданих їм ордерів, розповсюджувати їх персональні дані, надсилати численні запити із незрозумілими вимогами, обвинуваченнями та наклепами на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та на вище командування (за рік понад 50 запитів) та вчиняти інші дії, які принижують честь та гідність прокурора»;
«житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено інвентаризацію житлових справ осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання від МОУ та перебувають на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після ознайомлення із матеріалами житлової справи ОСОБА_2 (військового пенсіонера, який перебуває на квартирному обліку з двома своїми синами, один з яких є прокурор ОСОБА_1 ) було встановлено, що в матеріалах житлової справи міститься довідка з Ківерцівського відділення Ощадбанк про те, що ОСОБА_2 із своїми синами не брав участі в приватизації, зокрема в м. Новий Калинів Львівської області з 1991 року по дату видачі даної довідки. Варто зауважити, що вищевказаний документ було надано членам житлової комісії сином ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , який працює на посаді прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури та представляє інтереси свого батька. Вищезазначена довідка стала підставою для прийняття рішення про надання житла для постійного проживання ОСОБА_2 та двом його синам»;
« ОСОБА_1 потайки проводилась аудіо фіксація вищезазначеного засідання житлової комісії. Диск із записом він долучив до матеріалів одного з судових проваджень в якості доказів про що зазначив в своїй відповіді на відзив. Додатково зазначаю, що члени житлової комісії заборонили проводити відео та аудіофіксацію їх засідання та зазначили, що дане засідання буде оформлене протоколом»;
«Після надсилання матеріалів житлової справи ОСОБА_2 до КЕВ м. Володимир та до Комісії з контролю в м. Київ, членам житлової комісії було надано інформацію про те, що ОСОБА_2 забезпечувався житлом для постійного проживання від МОУ, зокрема трикімнатною квартирою в м. Новий Калинів Львівської області, яку залишив дружині в серпні 1995 року».
За наслідками розгляду Звернення №200юс від 12.12.2023, в.о. керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора України Ковальов Є.В. своїм листом від 27.12.2023 повідомив керівника Волинської обласної прокуратури про наявність у діях ОСОБА_1 ознак неправомірних дій.
На підставі зазначеного листа, 28 лютого 2024 року Волинською обласною прокуратурою було призначено і проведено службове розслідування за фактом можливого порушення прокурором ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про запобігання корупції». Висновком зазначеного службового розслідування встановлено підтвердження фактів використання прокурором ОСОБА_1 свого службового становища та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів та приватних інтересів третіх осіб, що свідчить про грубе порушення останнім правил прокурорської етики. У заявку із зазначеним вирішено звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з дисциплінарною скаргою на вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20 травня 2024 року вирішено відкрити дисциплінарне провадження стосовно прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Янковського С.О. на підставі скарги в.о. керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора України Дзюби І.І. та на підставі скарги в.о. керівника Волинської окружної прокуратури Губчака О.В.
Апеляційним судом із змісту позовної заяви встановлено, що батько позивача є військовим пенсіонером, тривалий час перебував на квартирному обліку разом із членами своєї сім'ї, між позивачем ОСОБА_1 , членами його сім'ї та ІНФОРМАЦІЯ_5 тривалий час існував спір з приводу забезпечення житлом, позивач ОСОБА_1 здійснював представництво свого батька у вирішенні житлових питань на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Виходячи із тлумачення статті 277 ЦК України, при розгляді вказаного спору необхідно з'ясувати, чи можна вважати поширенням недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, звернення №200юс начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 до керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора України про можливе зловживання своїм службовим становищем позивачем ОСОБА_1 та неправомірні дії позивача, який на час виникнення спірних правовідносин працював прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури.
З аналізу положень нормативно-правових актів вбачається, що діяльність ТЦК та СП здійснюється на підставі Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМ України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154)
Згідно з п.1 розділу І Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 2 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Відповідно до п. 7 Положення № 156, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Наведеним спростовуються аргументи апеляційної скарги в частині мотивів щодо обов'язків та діяльності відповідача , як органу державної влади.
Згідно з нормами статті 1 Закону «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно із статтею 45 Закону України «Про прокуратуру» право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до положень частини 1, 3 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
У структурі Офісу Генерального прокурора утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора затверджуються Генеральним прокурором.
Наказом Генерального прокурора від 14.07.2021 № 230 затверджено Положення про Генеральну інспекцію Офісу (далі - Положення).
Згідно з пунктами 3, 3.1, 3.7 , 3.9 Положення, основними завдання Генеральної інспекції є приймання, реєстрація, розгляд заяв і повідомлень про вчинення працівниками органів прокуратури кримінальних правопорушень, своєчасне внесення щодо них відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; Вжиття заходів, спрямованих на попередження та своєчасне виявлення порушень прокурорами Присяги прокурора, правил прокурорської етики, а також вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; Забезпечення участі у проведенні службових розслідувань у порядку, встановленому наказом Генерального прокурора.
Відповідно до п.5., 5.1 Положення - Керівник Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора у визначеному порядку ініціює притягнення до відповідальності працівників органів прокуратури, звертається до Вищої ради правосуддя зі скаргами на рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявами про порушення прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом;
- доручає проведення керівникам обласних прокуратур перевірок інформації за фактами порушення працівниками прокуратури Присяги прокурора, правил прокурорської етики, вчинення корупційних або пов'язаних із корупцією правопорушень, інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Згідно з ч.І пункту І розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої Наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202, приводами для призначення службового розслідування є, серед іншого, звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.
Аналізуючи зміст наведених вище положень нормативно-правових актів у їх системному зв'язку колегія суддів дійшла висновку, що прокуратура є єдиною системою, тому повідомлення відповідача, який є юридичною особою публічного права, про можливе порушення закону та зловживання службовим становищем при вирішенні питань, які стосуються забезпеченням житлом заявника та членів його сім'ї, керівнику Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, який наділений повноваженнями ініціювати притягнення до відповідальності працівників органів прокуратури, доручати проведення перевірок про можливе порушення закону та зловживання службовим становищем прокурором, не може вважатися поширенням недостовірної інформації в розумінні статті 277 ЦК України.
При цьому апеляційний суд враховує, що у тексті звернення № 200юс ІНФОРМАЦІЯ_7 звертається з «повідомленням про можливе зловживання…» (Абзац перший повідомлення 20 юс), просить проаналізувати відомості, які зазначає (абзац другий повідомлення 200 юс), що вказує на те, що звернення спрямоване на перевірку, а не на дискредитацію ОСОБА_1 , який, хоча і мав правовідносини з відповідачем у зв'язку із вирішенням питань з приводу забезпечення сім'ї житлом, однак, займав посаду прокурора.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про недоведеність позивачем ОСОБА_1 поширення недостовірної , негативної інформації та відмовив в позові, оскільки недоведеним є юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи
Помилкове посилання суду на статті 34, 40 Конституції України, якою гарантовано право громадянина звертатися до органів державної влади, не слугує підставою для скасування рішення суду та задоволення позову, оскільки висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем поширення негативної інформації є правильним.
Відповідач, будучи юридичною особою публічного права, подав звернення № 200юс до органу, який наділений повноваженнями ініціювати притягнення до відповідальності працівників органів прокуратури, доручати проведення перевірок про можливе порушення закону та зловживання службовим становищем прокурором.
Позивач безпідставно вказує на те, що суд обґрунтував рішення недопустимими доказами - висновком службового розслідування, посилаючись на підготовче судове засідання від 04.06.2025.
Зокрема, позивач стверджує, що суд «вирішив не приєднувати до матеріалів справи та не розглядати висновок службового розслідування Волинської обласної прокуратури від 28.02.2024».
При прослуховуванні технічного запису підготовчого судового засідання від 04.06.2025 апеляційним судом встановлено, що на 11.37.49 хв. головуючим з'ясовувалось у представника відповідача, чи буде заявлятись повторно клопотання про витребування матеріалів службового розслідування, позивач заперечував, відповідач просив залишити клопотання без розгляду, суд задовольнив клопотання, після чого головуючий повідомив, що питання витребування вже було вирішено судом.
Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи є письмове клопотання про витребування висновку за результатами службового розслідування, яке подано представником відповідача 10.05.2024 через систему електронний суд.
Листом Волинської обласної прокуратури від 27.08.2024 № 07-734вих-24 на запит суду надіслано копію висновку службового розслідування на 51 арк., копію рішення члена КДКП від 20.05.2024 № 07/3/2-413дс-55дп-24, копію рішення члена КДКП від 20.05.2024 № 07/3/2-422дс-58дп-24, копію повідомлення КДП від 14.08.2024, які знаходяться в матеріалах цивільної справи на а.с. 131-186, том 2, на які посилався суд в своєму рішенні.
Щодо доводів апеляційної скарги про незаконну відмову у виклику свідків, витребування доказів, ухвалення зняти запитання позивача, відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Згідно з ч.І ст.222 ЦПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Згідно з ч.6 ст. 227 ЦПК України, головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.
Із технічного запису судового засідання Луцького міськрайонного суду від 04.06.2025 апеляційним судом встановлено, що відхиляючи клопотання позивача головуючий в судовому засіданні мотивував тим, що заявлене клопотання про виклик свідків та витребування доказів не стосуються предмету спору та змісту звернення № 200 юс, зміст інформації якого просить спростувати позивач. Колегія суддів не вбачає підстав не погодитись з таким висновком суду, оскільки у зверненні № 200 юс не містяться відомостей про найменування осіб, яким відомо про ці обставини. Окрім цього, ці обставини були предметом перевірки службового розслідування, письмовий висновок якого є в матеріалах справи.
Щодо відмови суду у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.
Позовна вимога, викладена в заяві про збільшення позовних вимог, про зобов'язання начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили, спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну та негативну інформацію, шляхом відкликання поширених (скерованих, наданих тощо) ІНФОРМАЦІЯ_4 відкликати заперечення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.06.2023, адресоване Волинському окружному адміністративному суду у справі № 140/11305/23, не була предметом розгляду суду першої інстанції, суд відмовив у прийнятті заяви до розгляду в цій частині ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 04.06.2026.
В апеляційній скарзі позивач не заявляв про оскарження ухвали суду від 04.06.2025, постановленої у підготовчому судовому засідання, та занесеної до протоколу судового засідання, не просив про її скасування, а тому відповідно до положень статті 367 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність лише оскарженого судового рішення.
При прослуховуванні технічного запису судового засідання Луцького міськрайонного суду від 02.12.2025 апеляційним судом встановлено, що розглядаючи клопотання позивача щодо з'ясування причин неявки в судове засідання відповідача та застосування штрафних санкцій у зв'язку із затягуванням судового процесу , підстав звернення саме до Генерального прокурора, щодо зловживання правом та поняття зловживання правом та знімаючи окремі запитання, такі як: чи був підроблений документ ( довідка), якими функціями органів прокуратури передбачені певні дії та інші, головуючий в судовому засіданні мотивував тим, що на заявлене клопотання або запитання відповідь вже була надана, або що встановлення обставин щодо заданого запитання не стосується компетенції суду, оскільки потребує спеціальних знань, або що задане запитання не стосується предмету спору.
Колегія суддів не вбачає недотримання головуючим вимог статей 214, 222, 227 ЦПК України щодо порядку вирішення клопотань та при ухваленні зняти окремі запитання.
Відповідно до статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (ч.І ст. 262 ЦПК України).
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (ч.2 ст. 262 ЦПК України).
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду. (ч.10 ст. 262 ЦПК України).
Отже постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, крім того, постановлення окремої ухвали передбачає наявності для цього визначених законом підстав.
На думку колегії суддів, доводи позивача щодо порушення головуючим в справі норм матеріального та процесуального права зводяться до суб'єктивної оцінки ведення судового процесу, незгоди з діями головуючого судді, тому викладені в апеляційній скарзі обставини щодо дій головуючого не слугують підставою для висновку про таке порушення закону, яке слугує підставою для постановлення окремої ухвали.
Також апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про постановлення окремої ухвали щодо керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Ковальова Є.В. з приводу прийнятих ним рішень при перевірці Звернення № 200юс та щодо представника відповідача ОСОБА_4 у зв'язку із наданими ним поясненнями в судовому засіданні, оскільки судом при розгляді справи не встановлено визначених законом підстав для постановлення окремої ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до цитування норм Конституції, рішень Європейського суду, судової практики Верховного Суду, оцінки позивачем правильності ведення судового процесу та дій головуючого, не спростовують висновків суду про недоведеність позивачем обставини поширення ІНФОРМАЦІЯ_5 недостовірної інформації в розумінні положень статті 277 ЦК України.
Апеляційний суд приймає до уваги пункт 1 статті 6 Конвенції, який зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, ураховуючи встановлені обставини справи та зміст правовідносин, що склались між сторонами, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи апеляційної скарги, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін на підставі положень статт1 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді