Справа №348/107/26
Провадження № 2/348/580/26
04 березня 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Гундяка Т.Д.,
секретар судового засідання Дмитрук С.І.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гураш М.В., звернулася із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування позову зазначає, що 01 червня 2004 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_3 у виконавчому комітеті Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис №4. В шлюбі з відповідачем у них народилося двоє дітей, а саме: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час вже досяг повноліття, і дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час є неповнолітньою. Діти від їхнього шлюбу проживають разом з нею.
Зазначає, що тільки на перших порах у них були менш-більш дружні стосунки, однак в подальшому їх подружнє життя не склалося. Причиною розпаду сім'ї став той факт, що відповідач неправомірно поводив себе в сім'ї і повністю усунувся від своїх батьківських обов'язків по утриманню і вихованню дітей.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2011 року (справа №2-1048/2011p) шлюб між нею та відповідачем розірвано. Цим же рішенням неповнолітні на той час діти від шлюбу, а саме: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишені проживати разом з нею.
Також вказує, що відповідач ОСОБА_3 добровільному порядку коштів на утримання неповнолітніх дітей від їх шлюбу не давав, а тому вона змушена була звернутися з позовом в суд про стягнення аліментів з нього в її користь на їх утримання.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2012 року (справа №0911/560/2012p) в її користь на утримання їх неповнолітніх дітей з відповідача ОСОБА_3 стягувалися аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття.
Крім того, рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2020 року (справа №348/389/2020р) збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року на тверду грошову суму в розмірі по 1 700 гривень на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття.
Стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_3 в її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинилося 10 листопада 2025 року в зв'язку з виповненням повноліття. Однак повнолітній син продовжує навчатися і є студентом денної державної форми навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Надвірнянський фаховий коледж Національного транспортного університету» за спеціальністю 122 «Комп'ютерні науки» з 01 вересня 2023 року. Термін закінчення навчального закладу 30 червня 2027 року.
Зазначає, що вона на цей час офіційно ніде не працює, перебивається тимчасовими заробітками, доходів від підсобного господарства не має і підприємницькою діяльністю не займається. Таким чином її сім'я є малозабезпеченою, а тому вона сама не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним повнолітнього сина ОСОБА_3 від їх шлюбу з відповідачем, у зв'язку з цим зазнає значні матеріальні труднощі із-за відсутності будь-якої матеріальної допомоги із сторони відповідача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , який навчається. Вказані обставини також вбачаються із акту обстеження матеріально-побутових умов проживання моєї сім'ї від 13 січня 2026 року, складеного депутатом Делятинської селищної ради. При цьому вона старається належним чином виховувати сина в дусі любові до батьків та родини, гідного громадянина України.
На цей час повнолітній син від їх шлюбу зареєстрований і проживає разом з нею в будинку її батьків за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, на її утриманні знаходиться неповнолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка навчається у ліцею.
Посилаючись на викладене, враховуючиїї мізерні доходи від тимчасових заробітків, з яких вона не може забезпечити елементарні умови та потреби навчання їх сина, а також те, що відповідач фізично здорова, працездатна особа, працює постійно по заробітках і отримує регулярний дохід, про що їй достовірно відомо, будь-якої матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, не надає, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 3 500 гривень до 30 червня 2027 року.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, повідомлений судом про дату час та місце розгляду справи шляхом направлення на адресу його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками та судових повісток. Кореспонденція зі штриховим ідентифікатором R067089359349 вручена відповідачу 03.02.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Повторно направлена кореспонденція зі штриховим ідентифікатором R067102927041 вручена відповідачу 24.02.2026, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Про причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв від нього не надходило.
Згідно ч. 5 ст. 259, ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши позивача та її представника, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.12.2011, яке набрало законної сили 19.12.2011.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 22.11.2007 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки Відокремленого структурного підрозділу «Надвірнянський фаховий коледж Національного транспортного університету» № 95 від 10.12.2025 ОСОБА_3 дійсно навчаєтьсяза спеціальністю 122 «Комп'ютерні науки» за державною формою навчання з 01.09.2023. Термін закінчення навчання 30.06.2027.
Згідно витягів з реєстру територіальної громади місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано за адресою:АДРЕСА_1 .
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2012 року у справі №0911/560/2012р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утриманнянеповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів розпочати з 23.02.2013 і до повноліття дітей.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2020 року у справі №348/389/20 збільшено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утриманнянеповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 700 гривень на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеного 13.01.2026 року депутатом Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області зі слів заявника, що її син ОСОБА_3 навчається у Надвірнянському ВСП «Надвірнянський фаховий коледж Національного транспортного університету» на 3 курсі навчання, зареєстрований та проживає за однією адресою з матір'ю та сестрою ОСОБА_5 . ОСОБА_3 та ОСОБА_5 знаходяться на утриманні матері та потребують матеріальної допомоги у вигляді аліментів.
За правилами ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Вимогами ч. 3 ст. 199 СК України встановлено право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самих дочки, сина, які продовжують навчання.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Згідно ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
За змістом ст. 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Отже, обов'язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є: досягнення сином, дочкою відповідного віку (18-23 роки), навчання (право на утримання припиняється у разі припинення навчання); реальна потреба у матеріальній допомозі (яка підлягає доказуванню); наявність у батьків фінансових можливостей надати таку допомогу (наявність таких обставин або їх відсутність також підлягає доказуванню). Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що СК України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач, в обґрунтування заявленого до стягнення розміру аліментів в розмірі 3 500 грн посилається на те, що відповідач фізично здорова, працездатна особа, працює постійно по заробітках і отримує регулярний дохід, про що їй достовірно відомо, а тому має можливість заробляти кошти та сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина в зв'язку з його навчанням в розмірі 3 500 грн на період навчання до 30.06.2027, тобто до закінчення ним навчального закладу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у навчальному закладі Відокремленого структурного підрозділу «Надвірнянський фаховий коледж Національного транспортного університету», не працює, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Відповідач добровільно коштів на його утримання не надає, хоча є здоровим, працездатним чоловіком.
Доказів того, що відповідач не може надавати повнолітньому сину матеріальну допомогу у зв'язку із його навчанням, та має на утриманні інших неповнолітніх дітей, окрім його неповнолітньої сестри, чи непрацездатних осіб, суду не надано.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, врахувавши стан здоров'я та матеріальне становище сторін, наявність у платника аліментів на утриманні дитини, можливість надання утримання матір'ю повнолітнього сина, а також, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо утримання дітей і цей обов'язок не може бути покладено лише на одного з них, дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчатися, в розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з 21 січня 2026 року та до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_3 23 річного віку.
Визначений судом розмір аліментів на повнолітню дитину не є надмірним, а є об'єктивним та справедливим з врахуванням встановлених судом обставин,відповідає вимогам закону та може забезпечувати частину потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а також не призведе до критичного погіршення забезпеченості відповідача.
Заявлений позивачем розмір аліментів в сумі 3 500 грн не обґрунтований та не підтверджений достатніми доказами, а тому розмір аліментів має бути справедливим, відповідати інтересам та потребам дитини, з врахуванням рівного обов'язку обох батьків приймати участь в утриманні дитини.
В задоволенні решти вимог позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328 грн.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 грн на користь державного бюджету України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору № 9 про надання правничої допомоги, укладеного 19.01.2026 між позивачем та адвокатом Гурашем М.В., згідно якого визначено тарифи на оплату правничої допомоги; акт виконаних робіт від 04.03.2026, згідно якого адвокатом надано послуги щодо попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази і надання консультацій по суті позову - 500 грн, складання позовної заяви - 1 500 грн, представництво в суді - 1 000 грн за одне судове засідання, всього на суму 3 000 грн.
Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат є підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує відсутність заперечення відповідача і чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.
Враховуючи категорію справи та з огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору, які частково в сумі 2 571,42 грнпропорційно до задоволених позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 430 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з 21 січня 2026 року та до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_4 23 річного віку.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Право на аліменти, присуджені за цим рішенням, припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) грн судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 571,42 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Гундяк Т.Д.
Повний текст рішення складено 06.03.2026.