Справа №348/23/26
Провадження №1-кс/348/19/26
02 березня 2026 року м. Надвірна
Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 від 30.12.2022 про закриття кримінального провадження № 42022092200000024 від 16.11.2022,-
ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 від 30.12.2022 про закриття кримінального провадження № 42022092200000024 від 16.11.2022.
Вимоги скарги мотивує тим, що постановою слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 30.12.2022 закрито кримінальне провадження № 42022092200000024 від 16.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
По даному кримінальному провадженні він є потерпілим.
З даною постановою слідчого він не згідний, вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки слідство проведено не в повному обсязі, винних людей не притягнуто до кримінальної відповідальності, рішення про закриття кримінального провадження прийнято передчасно.
Щодо строку подання скарги зазначає, що копію оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження він фактично отримав тільки під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, тому строк оскарження ним не пропущено.
Скаржник в судовому засіданні вимоги скарги підтримав повністю з підстав, зазначених в ній. Просив суд скаргу задоволити, скасувати постанову слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 30.12.2022 про закриття кримінального провадження № 42022092200000024 від 16.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно належним чином, поштовим зв'язком.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким чином слідчий суддя прийшов до висновку про розгляд скарги у відсутності слідчого
Слідчий суддя, розглянувши скаргу, заслухавши пояснення скаржника, перевіривши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обґрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою, виходячи з вимог ст. 370 КПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Статтею 40 ч. 1 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
В процесі розгляду скарги встановлено, що 16.11.2022 прокурором Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_5 , за результатами дослідження матеріалів перевірки по заяві ОСОБА_3 від 26.09.2022, внесено відомості до ЄРДР за № 42022092200000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Згідно фабули кримінального правопорушення: 26.09.2022 до Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява ОСОБА_3 про викрадення у вересні 2021 року з його житлового будинку та господарських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , грошових коштів, будівельних інструментів та іншого майна. Однак відомості про вчинення кримінального правопорушення у порушення вимог ст. 214 КПК України протягом 24 годиннного терміну до ЄРДР не внесено, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернувся з відповідною заявою в Надвірнянську окружну прокуратуру.
30.12.2022 слідчим у кримінальному провадженні - слідчим СВ Надвірнянського РВП ГУНП ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42022092200000024 від 16.11.2022 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Приймаючи постанову від 30.12.2022, дізнавач керувався п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та виходив з того, що допитаний як потерпілий ОСОБА_3 вказав, що з 2016 року по вересень 2021 року в нього в будинку за попередньою домовленістю проводили ремонтні роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У вересні 2022 року після того, як останні закінчили свої ремонтні роботи в вересні 2021 року, ОСОБА_3 виявив, що в нього в будинку зникли грошові кошти, будівельні матеріали, інструменти та предмети побуту. У вчиненні крадіжки підозрює ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , так як останні проводили ремонтні роботи і мали вільний доступ до речей у його будинку.
Допитаний як свідок ОСОБА_6 вказав, що з 2016 року по 2020 рік він спільно із ОСОБА_7 виконували різні ремонтні роботи за місцем проживання ОСОБА_3 , в АДРЕСА_1 . Жодного разу під час виконання робіт, речі без дозволу ОСОБА_3 вони не брали, так як останній відзначався дивною поведінкою, постійно скаржився на оточуючих, що вони незаконно викрадають речі в нього, хоча даних фактів вони не бачили. По закінченні ремонтних робіт від ОСОБА_3 , скарг не надходило. Чому останній звернувся із заявою про крадіжку йому невідомо.
Також у кримінальному провадженні допитано як свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Самборська ОТ, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , однак інформації, яка б підтверджувала факт крадіжки майна ОСОБА_3 , не отримано.
Під час проведення досудового розслідування в рамках даного кримінальною провадження встановити місце знаходження викраденого майна, не представилося можливим.
За таких обставин, слід вважати, що під час досудового розслідування зібрано недостатньо доказів, які б давали підстави для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення по інкримінованому вище факту, оскільки інших доказів, крім свідчень потерпілого ОСОБА_3 , які б підтверджували вину будь-якої особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, немає. Крім того, відповідно до чинного законодавства і Конституції України, будь-які сумніви щодо причетності чи непричетності певної особи до вчинення того чи іншого злочину, повинні трактуватись і користь особи, а обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах.
Слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, тощо.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Однак слідчий в порушення вимог КПК України не вжив відповідних дій щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не виявив обставини, що викривають та виправдовують підозрюваного, не надав їм належну правову оцінку в забезпечення законних і неупереджених процесуальних рішень.
З досліджених матеріалів кримінального провадження та з оскаржуваної постанови дізнавача вбачається, що рішення про закриття кримінального провадження винесено передчасно, без урахування усіх обставин справи, без проведення під час досудового розслідування необхідного об'єму перевірочних дій, який був би достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зокрема слідчим не було допитано всіх можливих свідків, у тому числі заявлених потерпілим ОСОБА_3 ( ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ), а також не було проведено інші слідчі дії для встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, прокурором Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_21 02.12.2022 надано вказівки слідчому ОСОБА_22 в порядку ст. 36 КПК України на виконання слідчо-оперативних дій, а саме: 1.провести огляд місця події, а саме - місця викрадення майна потерпілого; 2.Допитати в якості свідків родичів потерпілого та сусідів прилеглих будинків про те, що їм відомо про вчинення крадіжки, чи не помічали вони чогось чи когось підозрілого напередодні чи за деякий час до вчинення крадіжки. Окрім того з'ясувати, чи відомо їм про проведення ремонтних робіт в будинку потерпілого упродовж 2021 року. Якщо проводився то хто проводив, чи користувались робітники транспортними засобами, тощо? 3.Допитати в якості свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , які зі слів потерпілого проводили в нього ремонтні роботи з приводу відомих їм обставин крадіжки майна ОСОБА_3 . 4.Провести аналіз по способу, часу та місцю вчинення злочину і співставити дані щодо вчинення аналогічних злочинів на території Надвірнянського району. 5.Скерувати доручення в порядку, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 40 України, для встановлення та допиту як свідків очевидців вчинення кримінального правопорушення та допиту раніше судимих осіб за аналогічні злочини. 6.Залежно від отриманих результатів провести інші слідчі дії, необхідність в яких виникне під час досудового розслідування, з метою розкриття вказаного злочину та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Про хід та результати виконання вказівок письмово повідомити прокурора у строк до 30.01.2023.
Однак слідчим не в повній мірі виконано вказівки прокурора. Зокрема не було допитано в якості свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 з приводу відомих їм обставин крадіжки майна ОСОБА_3 . Також не було проведено аналіз по способу, часу та місцю вчинення злочину і співставлення даних щодо вчинення аналогічних злочинів на території Надвірнянського району.
Окрім цього необхідно зазначити, що провадження, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення, не можна закривати до проведення повного дослідження ознак такого правопорушення в діянні конкретної особи (постанова ВС ККС №687/1066/22 від 15.02.2024)
Так, стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 КПК України є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.
Разом з тим до обов'язків держави входять позитивні зобов'язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.
Доктрина позитивних зобов'язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов'язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.
Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов'язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
У даній справі заявник ОСОБА_13 подав до органу поліції заяву про злочин, в якій вказав конкретних осіб, які на його думку вчинили кримінальне правопорушення, а саме ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Однак як вбачається з матеріалів кримінального провадження, допит вказаних осіб не проводився, жодних слідчих дій щодо перевірки ймовірної причетності вказаних осіб до вчинення злочину, не здійснювалось.
Таким чином слідчим було передчасно прийнято рішення про закриття кримінального провадження, до проведення повного дослідження ознак такого правопорушення в діянні конкретних осіб.
Суд зазначає, що прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Досудове розслідування визнається закінченим, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась неперевіреною, тобто коли виконані вимоги ст. 91 КПК України про встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Таким чином доводи, наведенні в скарзі є обґрунтованими, оскаржувана постанова слідчого про закриття кримінального провадження є передчасною, а тому підлягає до скасування.
Щодо строку подання скарги суд зазначає наступне:
Як вбачається зі змісту скарги, копію постанови про закриття кримінального провадження скаржник отримав лише 07.01.2026 приознайомленні з матеріалами кримінального провадження. При цьому в матеріалах скарги та кримінального провадження відстутні докази про отримання скаржником копії постанови в інший строк.
Враховуючи, що копія постанови про закриття кримінального провадження отримана скаржником 07.01.2026, а зі скаргою до слідчого судді скаржник звернувся 07.01.2025, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції, тому відповідно до приписів ст. 304 КПК України слідчий суддя приходить до висновку, що строк на оскарження бездіяльності уповноваженої особи скаржником пропущено з поважних причин, та такий строк підлягає поновленню.
На підставі наведеного слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 30.12.2022 про закриття кримінального провадження № 42022092200000024 від 16.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 3, 214, 303-309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 від 30.12.2022 про закриття кримінального провадження № 42022092200000024 від 16.11.2022 - задовільнити.
Скасувати постанову слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 30.12.2022 про закриття кримінального провадження № 42022092200000024 від 16.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1