Унікальний номер справи 381/2350/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8474/2026
Головуючий у суді першої інстанції С. П. Анапріюк
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
06 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду та перевірив виконання вимог статті 356 ЦПК України щодо апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власнові на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з рішенням суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області через підсистему «Електронний суд» 23.02.2026 подано апеляційну скаргу, у якій серед іншого відповідач просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішеннясуду від 15.09.2025. Як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду апелянт посилається на ту обставину, що в Україні введено воєнний стан та ведуться масові ракетні обстріли, що є перешкодою для реалізації прав на судовий захист. Окрім того, зазначає, що первісна апеляційна скарга на рішення суду була подана засобами поштового звязку 13.10.2025, що підтверджується копією апеляціної скарги та чеком відправки, однак з невідомих апелянту причин Київським апеляційним судом апеляційну скаргу зареєстровано не було.
Так, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, рішення суду ухвалено 15.09.2025. Вступна та резолютині частини рішення не проголошувалися.
Частиною 5 статті 272 ЦПК Українивизначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки про доставку електронного документу, копія рішення суду від 15.09.2025 була доставлена до електроного кабінету відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 16.09.2025 4:24:35 (а.с. 106).
Отже, з дня отримання скаржником копії рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року, у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, скаржник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення рішеннясуду, тобто апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду від 15.09.2025скаржник повинен був подати до суду у строк до 16.10.2025 включно.
Разом з тим, апеляційну скаргу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано до апеляційного суду 23.02.2026 через підсистему «Електронний суд», тобто з пропуском строку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішеннясуду, Головне управлінням Пенсійного фонду України у Київській області ї посилається на військовий стан введений в Україні, а також заначає, що перша апеляційна скарга на рішеня суду була надіслана до Київського апеляційного суду 13.10.2025, однак з невідомих апелянту причин не була зареєстрована судом.
Однак апеляційний суд вважає, що наведене не може слугувати підставою для поновлення скаржнику пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, з огляду на таке.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, суд має дотриматися балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до суду та принципом правової визначеності, обґрунтувавши підстави для його поновлення та виклавши мотиви, чи виправдовують вони втручання у принцип правової визначеності (res judicata).
Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» («Станков проти Болгарії»), заява № 68490/01). Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05, пункт 33). Норми, що регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, пункти 22, 23).
Отже, встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Запровадження воєнного стану може бути підставоюпоновлення строку, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.
Разом з тим, питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Від заявника, який звернувся до суду зі спливом строку на оскарження судового рішення вимагається вказати конкретні обставини, які перешкодили можливості своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, оскільки необґрунтоване поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зауважував, що норми, які регулють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2020 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України»).
Питання поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, його вирішення покладається на розсуд суду. Такими причинами можуть бути обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню відповідними доказами. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи виправдовують втручання у принцип «res judikata» наведені заявником підстави для поновлення строку.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Безумовно, що стан війни в Україні створює об'єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист.
Однак особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Суд вважає, що стороною відповідача не надано суду належних доказів того, що неподання апеляційної скарги раніше ніж 23 лютого 2026 року зумовлено введенням воєнного стану в Україні, тому вказана обставина не може бути підставою для поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Окрім того, зазначаючи, що засобами поштового звязку 13.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області надіслано першу апеляційну скаргу до Київського апеляйційного суду, зазначаючи, що підтверження чого є чек відправки, апелянт додає лише копію конверту з трекінгом відправлення від 03.02.2026. Крім того відповідно до листа Київського апеляційного суду від 02.02.2026 станом на 02.02.2026 апеляційна скарга відповідача на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.09.2025 до Київського апеляційного суду не надходила.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечило рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №521/2816/15-ц зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та зазначення доказів на підтвердження таких причин.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Саме на скаржника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду, зазначені в заяві про поновлення такого строку, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки заявником не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції як і не надано належних та допустимих доказів направлення відповідачем першої апеляційної скарги 13.10.2025 до Київського апеляційного суду.
Поновлення пропущенного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Оскільки, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави пропуску, вказані апелянтом в клопотанні про поновлення, визнані судом неповажними, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху для подачі особою, яка подала апеляційну скаргу, належних доказів та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 15.09.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, а саме суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки останньої.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а особі, яка подала апеляційну скаргу надається строк для подачі заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення ухвали апеляційного суду.
Керуючись статтями 357, 358 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року залишити без руху, надавши особі, яка подала апеляційну скаргу строк для подачі заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
Роз'яснити, якщо заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 рокуне буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави будуть визнані неповажними, їй буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач