Єдиний унікальний номер справи №367/3078/24
Провадження №22-ц/824/742/2026
04 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач у березні 2024 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивував тим, що 27.05.2021 року ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит № 4613053 від 27.05.2021 року з ТОВ «Мілоан», на виконання якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000,00 грн.
13.09.2021 підставі Договору факторингу №07Т ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним договором №4613053 від 27.05.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 44750,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, якимзадовольнити позовні вимоги позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції наданодокази, які підтверджують факт відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за кредитним договором.
З урахуванням викладеного скаржник просив скасувати заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Станом на день розгляду справи до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:
У ході розгляду справи судом було встановлено, що 27.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4613053 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
13.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали Договір факторингу №07Т, за яким ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимог.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що надані позивачем докази не містять інформації про кредитний договір, за яким передається право вимоги, даних про особу боржника, суми заборгованості та інших необхідних відомостей для такого виду договорів. Суд вважав, що надані позивачем бланки не є належним та допустимими доказами на підтвердження факту передачі права вимоги новому кредитору за кредитним договором, не являється належним доказом і наданий позивачем витяг з Додатку до договору Факторингу № 07Е від 13 вересня 2021 року, оскільки самого Додатку до Договору факторингу матеріали справи не містять.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитися не може.
Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за договором про надання споживчого кредиту № 4613053 від 27.05.2021, було надано наступні докази: копія договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (реєстр прав вимоги); копії платіжних інструкцій за договором факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відома надавачу фінансових послуг та/або посереднику у процесі обслуговування клієнта та/або взаємовідносин з ним або стала відома третім особам під час надання послуг надавача фінансових послуг та/або посередника або під час виконання функцій, визначених законом, а також визначена цією статтею інформація про надавача фінансових послуг та/або посередника є таємницею фінансової послуги.
Відповідно до п. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
З огляду на зазначене, подання до суду Витягу з додатку № 1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги), не суперечить вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що наданий позивачем Витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (реєстр прав вимоги) містить інформацію щодо ПІБ боржника: ОСОБА_1 , податковий номер боржника: 2831219574, номер кредитного договору: 4613053, дату кредитного договору: 27.05.2021, інформацію щодо заборгованості, та підписи директора ТОВ ««Міолан» та директора ТОВ «Діджи Фінанс».
Відтак апеляційний суд вважає, що матеріали справи містять всі належні та допустимі докази відступлення права вимоги до відповідача, а висновок суду першої інстанції щодо недоведеності переходу до позивача права вимоги за кредитним договором є помилковим.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, доказами у даній категорії спірних правовідносин, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку проте, що банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Абзацом 14 пункту 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення №75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
На підтвердження перерахунку коштів за Договором про споживчий кредит від 27 травня 2021 року № 4613053 ТОВ «Міолан» надало платіжне доручення від 27 травня 2021 року № 47287472, відповідно до якого ТОВ «Міолан» перерахувало ОСОБА_1 10000,00 грн на карту ( НОМЕР_1 ), призначення платежу: кошти згідно з договором № 4613053. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Міолан» та підпис (а.с. 44).
Вказане платіжне доручення не містить усіх обов'язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа, а саме: відсутні відомості про найменування банківської установи, від імені якої складено документ, посаду та підпис особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення, а також відбиток штампа (печатки) банківської установи або інші підтвердження проведення відповідної банківської операції.
Крім того, документ не містить особистого підпису чи інших даних, які б дозволяли ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні операції, у тому числі електронного цифрового підпису.
Копія платіжного доручення також містить лише позначення платіжної системи «MASTERCARD» та частково зазначений номер картки ( НОМЕР_1 ), тоді як відсутність повних реквізитів рахунку унеможливлює перевірку факту здійснення грошового переказу та ідентифікацію отримувача коштів.
При цьому, платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Отже, платіжне доручення, без підтвердження банком факту його виконання, не є належним доказом підтвердженням факту виконання банківської операції, в тому числі і переказу коштів.
Крім того, у матеріалах справи, також, відсутні докази того, що рахунок, на який згідно з вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, взагалі належить саме ОСОБА_1 .
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу кредиту, зокрема на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача, користування вказаними грошовими коштами, руху коштів по рахунку, з огляду на що приходить до висновку щодо недоведеності позовних вимог в частині фактичної видачі кредитних коштів.
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду від 03 березня 2025 року правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» задовольнити частково, рішення суду першої інстанції на підставі частини 4 статті 376 ЦПК України змінити в частині обґрунтування мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції цієї постанови.
Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття оскаржуваного рішення, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько