Справа №753/10916/24Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1936/2026Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
24 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12024105020000352 обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, молодшого сержанта, командира 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначенойому покарання у виді 160 годин громадських робіт. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у нанесенні легких тілесних ушкоджень, за наступних обставин.
Так, 22.02.2024 приблизно о 16 год 00 хв, ОСОБА_9 разом із дружиною ОСОБА_10 рухався по вул. Урлівська 14 у м. Києві. У цей момент, ОСОБА_8 підійшов до вищевказаних осіб та розпочав з ними розмову. Надалі, на фоні раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт. У ході вказаного конфлікту в ОСОБА_11 , виник протиправний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_8 кулаками обох рук наніс два удари в область обличчя ОСОБА_9 . У подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 , повалив ОСОБА_9 , на землю, де кулаками обох рук продовжив наносити чисельні хаотичні удари в область голови потерпілого ОСОБА_9 , спричинивши таким чином останньому тілесні ушкодження у вигляді синців - в ділянці чола справа ближче до зони росту волосся, в правій надбрівній ділянці з розповсюдженням на скроневу, на зовнішній поверхні правої вушної раковини у верхній третині, в лівій скроневій ділянці, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, та саден - в лівій привушній ділянці, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задній поверхні лівого плеча, та на підставі висновку судово-медичної експертизи в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись із вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу.
Зазначає, що суд врахувавши пом'якшуючі покарання обставини призначив найбільш суворе покарання, яке передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 подав клопотання, в якому просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12024105020000352 відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Зазначає, що з моменту скоєння ним кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, яке мало місце 22.02.2024 року минуло більше двох років, тобто згідно ч. 1 ст. 49 КК України сплив строк притягнення його до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений у поданому клопотанні просив здійснювати апеляційний розгляд без його участі.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, яка підтримала клопотання, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання, роз'яснивши обвинуваченому наслідки задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 органами досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні 22.02.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і за вироком суду був визнаний винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Санкцією частини 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Вказане кримінальне правопорушення, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку.
Таким чином, з урахуванням обставин справи, положень ч. 2 ст. 12 КК України, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, станом на 22.02.2026 минуло понад 2 роки та закінчились, визначені ст. 49 КК України строки давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років і згідно із частиною третьою цієї статті перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.
На час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції вирок суду, який наразі оскаржується, не набрав законної сили.
Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення, встановлених ч. 1 ст. 49 КК України, строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Процесуально-правовими підставами звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадків, передбачених ч. 5 ст. 49 КК України.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини та згоду обвинуваченого, колегія суддів вважає, що наявні умови, які є правовою підставою для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд закриває кримінальне провадження.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підстави для проведення судового провадження, що включає у себе, відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Таким чином, клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності- у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, вирок суду - скасуванню, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України - закриттю на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням на час апеляційного розгляду строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
У зв'язку з тим, що вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого - закриттю, процесуальні витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження №12024105020000352 від 23.02.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України щодо ОСОБА_8 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 2672 грн. віднести на рахунок держави.
Речові докази по справі, а саме: довідку № 138 від 22.02.2024 на ім'я ОСОБА_9 з КНП «КМКЛ ШМД» та диск з рентген знімками від 22.02.2024 на ім'я ОСОБА_9 з КНП «КМКЛ ШМД» - зберігати при матеріалах провадження.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя