Єдиний унікальний номер 761/40769/25
Апеляційне провадження № 33/824/1550/2026
25 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., вирішуючи питання про поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП,
Постановою Шевченківського районного суду від 12 листопада 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 16 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу,в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правпорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала разом з доданими до неї матеріалами, виходячи з наступного.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Так, оскаржувану постанову винесено Шевченківським районним судом м. Києва 12 листопада 2025 року.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову було надіслано судом першої інстанції: 21.11.2025, оприлюднено: 24.11.2025.
Апеляційну скаргу, згідно відмітки на поштовому конверті, подано 16 січня 2026 року, тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження постанови суду в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 послався на те, що з 26.12.2023 року проходить військову службу в ЗСУ та під час оголошеня судового рішення не був присутній у судовому засіданні, оскільки перебував у зоні виконання бойових дій. Про наявність постанови і її зміст дізнався після ознайомлення його представником з матеріалами справи безпосередньо в приміщенні суду.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був достовірно обізнананий про день та час розгляду судом першої інстанції протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_2 , а відтак мав можливість з'ясувати результати судового розгляду, враховуючи десятиденний строк на оскарження, встановлений законом.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вбачає недоведеність тих тверджень, якими апелянт обґрунтовує наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, відтак суд вважає, що такий строк поновлено бути не може.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосереднього, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, справа «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України». При визначеності наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, а також те, що наведені апелянтом доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови не були належним чином підтверджені, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, як така, що подана після закінчення строку, визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП, а апеляційний суд не знайшов підстав для його поновлення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.
Апеляційну скаргу із доданими до неї документами повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба