Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/3952/2026
м. Київ Справа № 758/13632/24
12 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» - Цуперяк Ірини Вячеславівни на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ковбасюк О.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що з 01.01.2019 року ТОВ «Київські енергетичні послуги», яке було створене на виконання положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та отримало ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 року, виконує функції постачальника універсальних послуг на території міста Києва. Згідно з п. 7 постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» №312 від 14.03.2018 року (в редакції від 18.07.2019року) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на вебсайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору), згідно з абз. 5 п. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , шляхом фактичного споживання електричної енергії та шляхом здійснення оплат, приєдналася до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на умовах комерційної пропозиції «Побутова» для індивідуальних побутових споживачів (далі - Комерційна пропозиція). Позивачем, у відповідності до п. 13 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії», коли відбувалась передача постачальнику універсальних послуг персональних даних щодо побутового споживача під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, відкрито особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 шляхом фактичного споживання електричної енергії та шляхом здійснення оплат приєдналася до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на умовах комерційної пропозиції «Побутова» для індивідуальних побутових споживачів (далі - Комерційна пропозиція). Позивачем у відповідності до п. 13 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії», коли відбувалась передача постачальнику універсальних послуг персональних даних щодо побутового споживача під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу відкрито особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на сьогоднішній день відповідач є споживачем електричної енергії. Інформацію щодо будь-яких змін стосовно власника будинку за вищевказаною адресою ні від відповідача, ні від третіх осіб до позивача не надходило.
Позивач зазначав, що заборгованість відповідача за спожиту електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 становить 38 598,91 грн. Заборгованість виникла з огляду на неповноту оплати відповідачем наданих послуг та сформувалась за період з 01.01.2022 року по 30.11.2023 року. Сума заборгованості та щомісячний розрахунок споживання електричної енергії відображені в довідці про надходження коштів від відповідача.
Позивач звертався до Подільського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, однак, згідно з ухвалою суду від 13.09.2024року, постановленою у справі №758/11182/24, у видачі судового наказу було відмовлено.
З урахуванням наведених обставин, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2022 року по 30.11.2023 року у розмірі 38 598,91 грн, а також судові витрати.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішення суду першої інстанції, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» - Цуперяк Ірина Вячеславівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про стягнення з ОСОБА_1 38 598,91 грн заборгованості за спожиту електричну енергію задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилалась в обгрунтування своїх вимог.
Зазначає, що викладені у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи заперечення на позовну заяву не могли братися судом першої інстанції до уваги та за основу при прийнятті рішення суду, як і не могли братися до уваги надані відповідачем докази на підтвердження заперечень на позов, оскільки відповідач порушив порядок та строки вчинення відповідних процесуальних дій.
Також судом першої інстанції не враховано, що для вирішення даного спору відсутня необхідність встановлення факту належності такого нерухомого майна на праві власності ОСОБА_1 , оскільки відповідачем здійснювалось саме фактичне споживання електричної енергії та здійснювалась оплата рахунків постачальника універсальної послуги. Вказані обставини повністю підтверджується доданими до позовної заяви доказами.
Також, матеріали судової справи № 758/13632/24 містять відповідь № 876446 від 30.10.2024 року, 18:24:20 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 32), яка сформована 30.10.2024 року засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., та з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно має зареєстроване місце проживання з 14.10.1985 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09.12.2021 року у справі № 758/12537/20 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 14.10.2020 року згідно особового рахунку споживача електроенергії № НОМЕР_1 .
Згідно мотивувальної частини вказаного рішення судом було установлено, що ОСОБА_1 дійсно є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , а також споживачем електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за вказаною адресою.
Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі № 758/12537/20, не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не враховано судом першої інстанції, що твердження відповідача про виїзд за кордон не підтверджують факт відсутності споживання електроенергії відповідачем та факт не проживання відповідача за вказаною адресою, а відтак не могли братись судом до уваги та за основу при прийнятті рішення від 09.09.2025 року.
Як вбачається із поданої позовної заяви, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію згідно особового рахунку № НОМЕР_1 , яка сформувалась за період з 01.01.2022 року по 30.11.2023року, тобто, до виїзду відповідачки за межі території України.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що позивач, як електропостачальник,погоджував строк відключення електроустановки та взагалі був проінформований про відповідне звернення.
Окрім оплаченого рахункуна відключення, відповідачем не надано будь-яких інших доказів щодо того, що відключення було дійсно проведено ОСР.
Оплачений рахунок не доводить того, що працівники ОСР фактично здійснили відповідне відключення та не може бути допустимим доказом, оскільки доводить лише те, що оплата за відключення була здійснена, а не те, що відключення фактично відбулося.
Враховуючи все вищенаведене, позивач вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 09.09.2025 року у справі № 758/13632/24 є незаконним та необґрунтованим, а також таким, що не враховує всі обставини справи та доводи позивача, його прийнято із порушенням норм процесуального права щодо прийняття доказів та заперечень від відповідача та дослідження наявних у матеріалах справи доказів та з порушенням норм матеріального права щодо визначення фактичного споживання/користування електроенергію та встановлення споживача електроенергії.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» Сластьон Ігор Анатолійович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи апеляційним судом повідомлена у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.10.1985 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач відкрив ОСОБА_1 особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_1 .
ТОВ «Київські енергетичні послуги» отримано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), №429 від 14.06.2018 року; з 01.01.2019 року позивач виконує функції постачальника універсальних послуг на території міста Києва та здійснює постачання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про надходження коштів, складеною представником ТОВ «Київські енергетичні послуги», заборгованість відповідачки за спожиту електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.01.2022року по 30.11.2023року станом на 24.10.2024 року (дата подання позову) становить 38 598,91 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідачка є власником або користувачем вказаної квартири АДРЕСА_1 . Як встановлено судом із копії закордонного паспорту відповідачки, остання 10.12.2024 року вибула за межі України.
Крім того, як вбачається із наданої відповідачкою копії рахунку № НОМЕР_2 від 02.06.2023 року, за ініціативою замовника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» було проведено відключення в однофазному/трифазному електролічильнику/на комутаційному апараті (0,22 КВ/0,38 КВ), за що замовником було здійснено оплату в розмірі 743,69 грн.
Позивачем не надано доказів на спростування вказаних обставин, як і не надано доказів про те, що після відключення електропостачання за вказаною адресою воно було відновлене у встановленому законом порядку.
Ураховуючи наведене, суд визнає недоведеними твердження позивача про те, що відповідачка є споживачем електричної енергії, яка надається за адресою АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року не відповідає.
11 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-VIII (далі - Закон №2019-VIII).
Пунктом 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII передбачено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме:
- суб'єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії;
- упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб'єкт господарювання;
- фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Упродовж строку виконання електропостачальником, створеним у результаті здійснення заходів з відокремлення, функцій постачальника універсальних послуг:
- тариф на послуги постачальника універсальних послуг встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики;
- надання універсальних послуг здійснюється з дотриманням умов щодо виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів, передбачених статтею 62 цього Закону.
Стаття 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» дає визначення універсальної послуги як постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України;
На виконання вимог вищевказаного Закону в результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу було створене ТОВ «Київські енергетичні послуги», яке упродовж двох років з дня отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими електричними мережами та її постачання за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб'єкт господарювання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року №429 ТОВ «Київські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Отже з 01 січня 2019 року на території м. Києва розрахунки за спожиту електроенергію проводяться з компанією-постачальником ТОВ «Київські енергетичні послуги».
Відповідно до пункту 3.1.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ) електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електростачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. ПРРЕЕ).
На офіційному сайті позивача https://kep.com.ua розміщено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з умовами, визначеними пунктом 1.1. даного договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам та укладається сторонами з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно з пунктом 2.1. даного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до положень статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Стаття 634 цього Кодексу визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до пункту 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з пунктом 4.10. ПРРЕЕ побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.10. ПРРЕЕ).
Згідно з пунктом 4.12. ПРРЕЕ плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
За несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором (пункт 4.17. ПРРЕЕ).
Пунктом 19 ПКЕЕН визначено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснювалися за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.
Положеннями статей 77-80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 рокупо справі № 758/12537/20 стянуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 8509 грн 26 коп та 27 грн 75 коп 3% річних. За період з січня 2019 року до жовтень 2020 року.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» відкрило ОСОБА_1 особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_1 .
Рішення Подільського районного суду міста Києвавід 09 грудня 2021 року по справі № 758/12537/20в апеляційному порядку Ремигою Галиною Федорівною не оскаржувалося.
Відтак, вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем електричної енергії, яку поставляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги».
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.
На підтвердження наявної заборгованості позивачем надано довідку про надходження коштів за спожиту електроенергію за період з жовтня 2019 року по листопад 2023 року, у якій відображена детальна інформація щодо здійснених щомісячних нарахувань та оплат по особовому рахунку відповідачки та наявної заборгованості.
Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість заперіод з 01.01.2022 по 30.11.2023.
Відтак, керуючись приписами ст.ст. 13, 175 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах періоду стягнення заборгованості, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» в позовній заяві, а саме: з 01.01.2022 року по 30.11.2023року.
Перевіривши надану позивачем довідку про надходження коштів за спожиту електроенергію за період з жовтня 2019 року по листопад 2023 року, колегією суддів встановлено, що в межах заявленого в позовній заяві періоду з 01.01.2022 року по 30.11.2023року позивачем нараховано плату за надані послуги в розмірі 39 062,40 грн; відповідачем сплачено 6223,39 грн. Відтак, заборгованість відповідача з 01.01.2022 рлоку по 30.11.2023року становить 32 839,01 грн.
Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції відповідачем контррозрахунку надано не було.
Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником позивача Сластьоном І.А. підтверджено сплату відповідачем 29 квітня 2025 року (під час розгляду справи) боргу на суму 4 785,87 грн.
Відтак, враховуючи часткову сплату відповідачем під час розгляду справи заборгованості в сумі 4 785,87 грн, заборгованість відповідача за період з 01.01.2022 року по 30.11.2023року становить 28 053,14 грн, з розрахунку 32 839,01 грн - 4 785,87 грн.
Висновки суду першої інстанції про те, що із копії закордонного паспорту відповідачки вбачається, що остання 10.12.2024 року вибула за межі України, відтак твердження позивача про те, що відповідачка є споживачем електричної енергії, яка надається за адресою АДРЕСА_1 , не заслуговують на увагу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції не враховано, що заборгованість за спожиту електричну енергію згідно особового рахунку № НОМЕР_1 сформувалась за період з 01.01.2022 року по 30.11.2023року, тобто, до виїзду відповідачки за межі території України.
Обгрунтованими є доводи апеляційної скарги представника позивача щодо неправильності висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що відповідачка дійсно є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , а також споживачем електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за вказаною адресою, з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 5 п. 13Прикінцевих та перехідних полжень Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Відповідачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , частково сплачувала заборгованість за спожиту електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи. Відтак, відповідачка своїми діями підтвердила факт споживання нею електричної енергіїза вказаною адресою.
Висновки суду першої інстанції про те, що із наданої відповідачкою копії рахунку № НОМЕР_2 від 02.06.2023 року вбачається, що за ініціативою замовника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» було проведено відключення в однофазному/трифазному електролічильнику/на комутаційному апараті (0,22 КВ/0,38 КВ), за що замовником було здійснено оплату в розмірі 743,69 грн, а тому відсутні підстави для стягнення з неї заборговангості за послкуги з електропостачання, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312визначено, що попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший узгоджений спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з ОСР/ОСП або додатками до нього.
Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій робочий день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом) або третій робочий день з дня відправки електронного повідомлення з поштового сервера оператора системи або електропостачальника на електронну адресу споживача, що зазначена у договорі споживача з ОСР/ОСП або електропостачальником (у разі направлення попередження електронною поштою).
Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.
У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.
Оператор системи протягом одного робочого дня після надання споживачу попередження про припинення електроживлення повідомляє про це електропостачальника споживача та адміністратора комерційного обліку. У разі отримання оператором системи від електропостачальника звернення щодо відключення електроустановки споживача оператор системи має повідомити адміністратора комерційного обліку про отримання відповідного звернення протягом дня його отримання.
Поряд з цим, матеріали справи не містять такого повідомлення, а відтак безааперечні підстави для висновку, що з 02.06.2023 року позивачем було припинено електропостачання в кв. АДРЕСА_1 , відсутні.
За наведених обставин висновки суду першої інстанції про відсутність правовх підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію є безпідставними.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, не надав належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, не встановив обставин, що мають значення для вирішення спору та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.
Відтак, формальний підхід суду першої інстанції до вирішення справи не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законного та справедливого рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» - Цуперяк Ірини Вячеславівни підлягає частковомузадоволенню, рішенняПодільського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року у розмірі 28 053,14 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції вимоги позивача задоволено частково, що в процентному співвідношенні до заявлених вимог становить 72,68%. Враховуючи приписи ст.141 ЦПК України про те, що витрати по сплаті судового збору відшкодовуються пропорційно задоволеним позовним вимогам, колегія суддів вважає, що судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню З відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» пропорційно задоволеним позовним вимогам на рівні 72,68% від заявленої суми, що становить у загальному розмірі 4 401,50 грн.
Керуючись ст.ст. 633, 634, 642, 714 ЦК України, ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 7 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», п. 3.1.5, п.4.10, п.4.12, п.5.5.5., п.19 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 ст.ст. 13, 77-80, 82, 141, 175, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» - Цуперяк Ірини Вячеславівни задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 41916045, НОМЕР_4 ) заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року у розмірі 28 053,14 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 41916045, НОМЕР_4 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 4 401,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий:Судді: