П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13831/25
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:07.11.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Полтавській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ГУПФ в Одеській області, (з урахуванням уточненої позовної заяви) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Полтавській області №155850005677 від 08 квітня 2025 року про відмову у призначенні пенсії про відмову в призначенні їй, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком;
- зобов?язання ГУПФ України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи:
- з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року, на фабриці ім. Воровського в м.Одеса;
- з 01 квітня 1991 року по 10 серпня 1995 року, в Кулевчанському сільпо Саратського району Одеської області;
- 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- зобов?язання ГУПФ України в Полтавській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 10 січня 2025 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що після збору додаткових відомостей вона знов звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.
08 квітня 2025 року ГУПФ України в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №155850005677, з підстав того, що починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності трудового стажу зокрема: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 18 червня 1982 року:
- з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства,
- з 01 квітня 1991 року по 10 серпня 1995 року, оскільки наявне виправлення в даті прийняття та даті прийняття 01 квітня 1991 року, не відповідає даті наказу 04 травня 1992,
- з 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач - ГУПФ України в Полтавській області, позов не визнав, вказуючи, що 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ України в Одеській області із заявою та доданими до неї документами про призначення пенсії за віком. Також вказував, що п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року N794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" (далі - Постанова №794) встановлено, що починаючи з 01 липня 2000 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку. Отже, відповідно до чинного законодавства, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01 липня 2000 є обов'язковим. Таким чином, при підтвердженні страхового стажу, зокрема у період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року за даними трудової книжки, ці дані потрібно звіряти з відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Крім того відповідач вважав, що рішення №155850005677 від 08 квітня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, прийнято правомірно.
Третя особа - ГУПФ України в Одеській області, позов не визнав, вказуючи, що заява позивача
- від 10 січня 2025 пенсії про призначення за віком розглянута за принципом екстериторіальності ГУПФ України в Миколаївській області і за результатом якої прийняте відповідне оскаржуване рішення від 17 січня 2025 №155850005677;
- від 01 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності ГУПФ України в Полтавській області і за 7 результатом якої прийняте відповідне оскаржуване рішення від 08 квітня 2025 року №155850005677.
Отже, ГУПФ України в Одеській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку ГУПФ України в Полтавській області.
Крім того, зарахування страхового стажу здійснюється з врахуванням законодавчих норм визначених Законом №1058-ІV, на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до 01 січня 2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Третя особа вказувала, що ГУПФ України в Полтавській області правомірно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу відносно ОСОБА_1 спірного періоду роботи у зв'язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи. Такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника, тобто позивач не добросовісно використав своє право на належне пенсійне страхування.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Полтавській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ГУПФ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задоволено частково.
Визнано протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Полтавській області №155850005677 від 08 квітня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про призначення пенсії за віком від 01 квітня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року, з 04 травня 1992 року по 10 серпня 1995 року та з 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУПФ України в Полтавській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Полтавській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при підтвердженні страхового стажу, зокрема у період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року за даними трудової книжки, ці дані потрібно звіряти з відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами
Крім того, апелянт вказує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 00 місяців 01 день (стаж враховано по 28 лютого 2025 року), якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
До страхового стажу не зараховано період роботи, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_3 від 18 червня 1982 року: з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства; з 01 квітня 1991 року по 10 серпня 1995 року, оскільки наявне виправлення в даті прийняття та дата прийняття 01 квітня 1991 року не відповідає даті наказу 04 квітня 1992 року; з 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також не зараховано період навчання в Коліснянському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, оскільки не зазначено дату початку навчання. З огляду на викладене, апелянт вважає, що рішення №155850005677 від 08 квітня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, прийнято правомірно. З огляду на вказані фактичні обставини справи, Управління зазначає, що наявний страховий стаж ОСОБА_1 , станом на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком, не відповідав вимогам ст. 26 Закону №1058-IV в силу відсутності необхідного мінімального страхового стажу не менше 31 року.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Полтавській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 січня 2025 року звернулась до ГУПФ України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Територіальний орган фонду, який опрацьовував заяву про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, визначено ГУПФ України в Миколаївській області.
ГУПФ України в Миколаївській області за наслідками розгляду вказаної заяви прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії від 17 січня 2025 року №155850005677.
Вказане рішення зокрема мотивовано тим, що вік заявниці 60 років 01 місяць.
Необхідний страховий стаж відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік.
Страховий стаж особи становить 28 років 05 місяців 0 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 18 червня 1982 року:
- з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства;
- з 11 серпня 1986 року по 01 травня 1987 року, з 05 липня 1990 року по 07 вересня 1990 року, на території російської федерації, оскільки в заяві про призначення пенсії особа не повідомляє про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Відповідно до ст. 24-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначений період про що особа має повідомити органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії;
- з 11 квітня 1991 року по 10 серпня 1995 року, оскільки наявне виправлення в даті прийняття. Крім того, не співпадають у часі дата прийняття (11 квітня 1991 року) з датою наказу (04 травня 1992) в підставах внесення запису про прийняття;
- з 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 28 листопада 2027 року.
Як свідчать матеріали справи за наслідками отримання вказаного рішення позивачем були отримані додаткові документи на підтвердження здійснених в трудовій книжці НОМЕР_2 від 18 червня 1982 записів.
Згідно листа Департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 28 лютого 2025 pоку №518-Б-11.1-21 на заяву позивача щодо наявності документів "Одесского производственного швейного объединения им. Воровского" (мовою оригіналу та згідно запису у трудовій книжці) повідомлено, що документи цієї організації до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради на зберігання не надходили.
Відповідно до листа відділу "Трудовий архів" Саратської селищної ради 06 березня 2025 року №121 на заяву позивача від 06 березня 2025 року повідомлено, що документи які відповідно до закону підлягають довгостроковому та постійному зберіганню, з "Кулевчанського сільпо", Одеської області до відділу "Трудовий архів" Саратської селищної ради на зберігання не надходили.
Як свідчать матеріали справи позивач 01 квітня 2025 року повторно звернулась з заявою про призначення пенсії за віком.
ГУПФ України в Полтавській області за наслідками розгляду вказаної заяви прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії від 08 квітня 2025 року №155850005677.
Вказане рішення зокрема мотивовано тим, що аналіз наданих документів показує, що загальний страховий стаж гр. ОСОБА_1 , становить 29 років 00 місяців 01 день (стаж враховано по 28 лютого 2025 року), якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 18 червня 1982 року:
- з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства;
- з 01 квітня 1991 року по 10 серпня 1995 року, оскільки наявне виправлення в даті прийняття та дата прийняття 01 квітня 1991 року не відповідає даті наказу 04 травня 1992 року;
- з 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що дата прийняття на роботу в Кулевчанське сільпо з 01 квітня 1991 року не відповідає даті наказу 04 травня 1992 року, однак вказані недоліки не позбавляли відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 04 травня 1992 року (дата наказу) по 10 серпня 1995 року, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як застрахована особа, не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної та своєчасної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу таких періодів.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Полтавській області №155850005677 від 08 квітня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання ГУПФ України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про призначення пенсії за віком від 01 квітня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року, з 04 травня 1992 року по 10 серпня 1995 року та з 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст.46, п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.п.1.1, 1.7, 4.1, 4.2, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, п.п.1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній .
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком досяг 60 років. Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати 31 рік страхового стажу. Саме відсутність 31 року страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-VI, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З оскаржуваного рішення від 08 квітня 2025 року №155850005677 вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії за віком стало те, що період з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства; з 01 квітня 1991 року по 10 серпня 1995 року, оскільки наявне виправлення в даті прийняття та дата прийняття 01 квітня 1991 року не відповідає даті наказу 04 травня 1992 року.
Як вбачається, з матеріалів справи, звертаючись до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку НОМЕР_2 від 18 червня 1982 року відповідно до якої період роботи з 18 червня 1982 року по 06 жовтня 1983 року в Одеському виробничому швейному об'єднанні ім. Воровського не засвідчені круглою печаткою підприємства та період роботи з 01 квітня 1991 року по 10 серпня 1995 року в Кулевчанському сільпо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно п.п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З урахуванням вищенаведених правових норм, колегія суддів вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці немає необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.
Відповідно п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №654/890/17.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що формальні неточності у трудовій книжці не є виною позивача. Неналежне виконання своїх обов'язків відповідальними особами не може покладати на позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою позивача, то спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Щодо посилань апелянт про правомірність незарахування до страхового стажу з 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Відповідно ч.1 ст. 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п.6 ч.2 ст. 17 Закону №1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст. 20 Закону №1058-IV).
Відповідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-IV (далі - Закон №2464-IV) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ст.4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці.
Відповідно до ст.26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
З аналізу вказаних правових норм колегія суддів доходить висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки саме воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01 липня 2000 року по 21 квітня 2002 року оскільки така інформація відсутня не з вини позивача, тобто у зв'язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути.
Водночас, відповідно до ч.3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно ч.1 ст. 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, ГУПФ України в Полтавській області мало право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 березня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.