ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/445/26
провадження № 3/753/819/26
"06" березня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Рудюк О.Ю., за участю ОСОБА_1 , його захисника Лазарєвої О.В., прокурора Гриненко А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 КпАП України,
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Департаменту міжнародного оборонного співробітництва Міністерства оборони України (далі - МО України), маючи військове звання «полковник», будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та являючись суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 даного Закону, у порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 07 квітня 2025 року о 13:28 несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті.
Крім того, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Департаменту міжнародного оборонного співробітництва Міністерства оборони України (далі - МО України), маючи військове звання «полковник», будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та являючись суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 даного Закону, у порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 09 квітня 2025 року припинивши діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 22 листопада 2025 року о 15:05 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2025 по 09.04.2025 (при звільненні) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
На підставі викладеного, зазначені справи підлягають об'єднанню та розгляду в одному проваджені.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою не визнав, оскільки вказував, що були поважні причини вчасного неподання декларації при звільненні, а саме: необхідність по догляду за батьками.
Захисник Лазарєва О.В. в судовому засіданні просила провадження у справі за протоколом №13 закрити, оскільки закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження за протоколом 14 закрити за відсутністю в діях особи складу даного правопорушення, оскільки матеріалами справи не доведено наявність прямого умислу у ОСОБА_1 .
Прокурор в судовому засіданні підтримала протокол, просила визнати ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 172-6 КпАП України та призначити йому стягнення у виді штрафу. Також, остання зазначила, що вважає, що на сьогоднішній день строки притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не сплинули, а відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію України» на працівників
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП, підтверджується матеріалами справи: а саме: даними, які містяться в протоколах про адміністративні правопорушення № 13 від 5 січня 2026 року, № 14 від 5 січня 2026 року, відповідно до яких, ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік та несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2025 по 09.04.2025 (при звільненні); копіями декларацій ОСОБА_1 з яких вбачається, що останній своєчасно подав декларації; повідомленням Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; витягом із наказу Міністерства оборони України від 9 квітня 2025 року про звільнення гр. ОСОБА_1 ; окреме доручення Міністерства оборони України про повідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності подачі декларації.
Щодо доводів захисника Лазарєвої О.В. про те, що за протоколом № 13 закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки, на її думку, днем виявлення правопорушення у даній справі є 11 квітня 2025 року, поза межами строків, визначених ч. 4 ст. 38 КУпАП, суд до уваги не бере, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
День виявлення корупційного правопорушення це день, коли уповноважений орган отримав інформацію про факт можливого вчинення такого правопорушення, тобто день, коли відомості про нього стали відомі суб'єкту, який має право складати протокол про адміністративне правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 28.02.2019 року у справі №149/2498/17 зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов'язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Із матеріалів провадження вбачається, що датою виявлення корупційного правопорушення є момент складання протоколу щодо ОСОБА_1 , а саме: 5 січня 2026 року, оскільки після з'ясування всіх необхідних даних уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, в діях ОСОБА_1 встановлено ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
Отже, саме з цієї дати, тобто з 5 січня 2026 року, слід обраховувати строки накладення адміністративного стягнення, які мали б закінчитись 5 липня 2026 року.
Таким чином на час розгляду судом справи, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП, не сплив.
Щодо доводів ОСОБА_2 та його захисника про те, що останній не мав умислу на вчинення корупційного правопорушення, то суд звертає увагу, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, є формальним, тобто таким, для констатації наявності якого не вимагається встановлення наслідків, мотивів чи мети, а настання або відсутність будь-яких суспільно небезпечних наслідків не впливає на наявність складу правопорушення.
Щодо доводів ОСОБА_2 про поважність ним пропуску подачі декларації за протоколом № 14, оскільки він опікується хворими батьками, то суд їх не може прийняти до уваги, оскільки останнім не доведено в судовому засіданні, що він не мав жодної можливості саме 09 квітня 2025 року своєчасно подати декларацію.
Щодо доводів сторони захисту, що протокол № 14 складено неуповноваженою особою, оскільки тільки НАЗК має право виявляти правопорушення, то суд не може погодитись з такими твердженнями. Статтею 23 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено покладення на працівників національної поліції України обов'язку вживати заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень. Статтею 1 ЗУ «Про запобігання корупції» органи національної поліції України віднесені до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції. Положення ст. 51-2 ЗУ «Про запобігання корупції» зобов'язують Національне агентство з питань запобігання корупції направляти повідомлення про факт неподання декларації суб'єктом декларування, проте, згідно протоколу № 14, ОСОБА_2 подав декларацію, але невчасно. При цьому, інформацію про дату і час подання декларації будь-яким суб'єктом декларування розміщена у відкритій частині Реєстру та не є інформацією з обмеженим доступом. Моніторинг відкритої частини Реєстру не слід ототожнювати з процедурою повної перевірки декларації, яка полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей і до ОСОБА_2 не застосовувалась. Крім того, після виявлення ст. о/у ОСОБА_3 факту несвоєчасного подання ОСОБА_2 декларації особи, яка припиняє свою діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, на підставі ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» звернувся із запитом до уповноваженого органу з питань запобігання корупції - держателя Реєстру (НАЗК) для отримання інформації про дії, які були вчинено ОСОБА_2 в реєстрі з 09.04.2026 по 23.11.2025рр. і саме ця інформація стала підставою для встановлення всіх ознак складу адміністративного правопорушення. Зазначене вказує про те, що ст. о/у 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань НП України Головань діяв в межах повноважень, передбачених Законом.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинено правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КпАП України.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, суд при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який згідно з матеріалами справи раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, майновий стан правопорушника, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, наявність на утриманні батьків, уважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 172-6 КпАП України що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривні 60 копійок на користь держави.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КпАП України, суд
об'єднати матеріали про адміністративне правопорушення по справі № 753/445/26 з матеріалами про адміністративне правопорушення по справі № 753/446/26 в одне провадження і присвоїти справі єдиний унікальний номер № 753/445/26.
визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. на користь держави.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя О.Ю. Рудюк