П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21178/25
Перша інстанція суддя Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Національного університету оборони України, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 13 травня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року по справі № 420/2960/24;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 13 травня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року по справі № 420/2960/24.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року та за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2019 року;
- зобов'язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року та за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2019 року, починаючи з 28 вересня 2017 року по 13 травня 2025 року.
Крім того, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року вирішено стягнути з Національного університету оборони України на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, відмовити у задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на надання правничої допомоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, які регулюють питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
Крім того, апелянт зазначає, що позиачем пропущено строк звернення до суду
В обґрунтування підстав для скасування додаткового судового рішення, апелянт зауважив, що в матеріалах справи не міститься належних доказів на підтвердження сплати коштів за правову допомогу адвоката, а сума судових витрат на правову допомогу є завищеною та такою, що не відповідає критеріям пропорційності предмету даної справи.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Від Національного університету оборони України надійшли заперечення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із наказу Міністра оборони України від 16 серпня 2017 року № 545 майора ОСОБА_1 зараховано з 28 серпня 2017 року слухачем інституту оперативного забезпечення та логістики Національного університету оборони України на денну форму навчання строком на 2 роки, та відповідно до витягу із наказу начальника Національного університету оборони України від 28 серпня 2017 року № 179 майора ОСОБА_1 зараховано з 28 серпня 2017 року у списки особового складу університету, на всі види забезпечення та вважати таким, що приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі №420/2960/24 позов ОСОБА_1 до Національного університету оборони України задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року та суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по липень 2019 включно.
Зобов'язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період навчання з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року та суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2019 включно.
Вказане рішення суду набрало законної сили 15 жовтня 2024 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду ві 06 травня 2024 року, у справі № 420/2960/24, позивачу нараховано та 13 травня 2025 року виплачено суму індексації грошового забезпечення у розмірі 87 777,15 грн, що підтверджено реєстром № 232 від 13 травня 2025 року на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Національного університету оборони України та платіжною інструкцією № 2190 від 13 травня 2025 року.
Однак, оскільки відповідачем виплачено кошти на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, позивач вважаючи порушеними його права, звернувся до суду з даним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, оскільки позивач має право на отримання спірної компенсації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач бажає отримати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, а саме індексації грошового забезпечення, виплаченої 13 травня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року по справі № 420/2960/24.
Між тим, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, зокрема у випадку порушення строків виплати індексації грошового забезпечення.
В свою чергу, виплата громадянам суми компенсації має провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому, право особи на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати набувається особою незалежно від обставин та підстав виплати доходу, право на отримання якого виникло у особи в минулому.
Тобто, факт виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду не позбавляє позивача права на отримання спірної компенсації, так як відповідні нарахування індексації грошового забезпечення, право на отримання яких позивачем підтверджено рішенням суду, мали здійснюватися щомісячно з виплатою позивачу грошового забезпечення.
В свою чергу, протиправне невиконання зазначеного обов'язку відповідачем тягне за собою негативні наслідки у вигляді додаткового обов'язку з виплати спірної компенсації.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ст. 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» чітко визначено формулу, яка має застосовуватись при обрахунку розміру спірної компенсації.
Разом з цим одночасно з виплатою нарахованих присуджених рішенням суду сум грошового забезпечення, позивачу не була виплачена компенсація втрати частини доходу.
Таким чином, оскільки компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки виплати грошових доходів, нарахованих громадянам на один і більше календарних місяців, а відповідні виплати щодо індексації грошового забезпечення мали бути проведені одночасно з виплатою грошового забезпечення на виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2025 року у справі № 160/19149/23.
В той же час, стосовно доводів апелянта щодо необхідності першочергового спрямування видатків Міністерства оборони України в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України на здійснення першочергових заходів щодо укріплення обороноздатності держави та виплати грошових коштів на виконання судових рішень лише за наявності бюджетних асигнувань, колегія суддів зазначає наступне.
У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів у відповідача для виплати спірної компенсації не може бути підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.
Крім того, колегія суддів не приймає доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки на підставі вищевикладених норм матеріального права спірна компенсація мала бути виплачена позивачу разом із нарахованою заборгованістю індексації грошового забезпечення, тобто 13 травня 2025 року.
Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов'язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Таким чином, саме з дати виплати позивачу належної суми індексації грошового забезпечення (13 травня 2025 року) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
В свою чергу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 30 червня 2025 року, тобто у межах встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України 3-місячного строку.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2025 року, у справі № 420/4345/24.
Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове відшкодування суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розміром 2000,00 грн, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, у сумі 10 000,00 грн.
В даному випадку, 06 червня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Коротченко Д.С. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до акту приймання-передачі виконання робіт до договору про надання правничої допомоги від 06 червня 2025 року підписаного 26 червня 2025 року, вказано, що у відповідності до п. 2.1, 4.1 договору адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: усна консультація, вивчення документів, вивчення актуальної практики в подібних відносинах, формування правової позиції, збирання доказів та підготовка позову.
На підтвердження оплати за надані послуги до суду надано копію платіжної інструкції № P24A4790624845D9695 від 02.09.2025 року на суму 10 050,00 грн.
Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що суд за наслідком розгляду справи не зобов'язаний відшкодовувати усі задекларовані позивачем судові витрати за рахунок суб'єкта владних повноважень та має право на її зменшення.
При цьому, судом першої інстанції раховано рівень складності даної справи та зменшено розмір зазначених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн до 2000,00 грн.
Між тим, враховуючи зміст та обсяг наданих адвокатом послуг, а також кількість складених адвокатом процесуальних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 2000,00 грн є співмірною вартістю наданих адвокатом послуг зі складністю даної справи.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Національного університету оборони України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду 01 вересня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Національний університет оборони України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук