ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10624/25
провадження № 2/753/3015/26
про зупинення провадження у сп раві
"08" грудня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Котвицького В.Л.,
за участі секретаря судового засідання Зеленої К.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У травні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
До суду 08.12.2025 від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 753/10624/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу до припинення перебування відповідача - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні свого клопотання з мотивів, зазначених у клопотанні.
Представник позивача у судовому засідання заперечувала проти задоволення вказаного клопотання відповідача. Свої заперечення мотивує можливістю відповідача здійснювати передбачені процесуальним законодавством права та обов'язки сторони у справі. Зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 252 ЦПК України суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених п.п.1-3 ч.1 цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. У цій справі інтереси відповідача представляє адвокат, який активно бере участь у розгляді справи, подає від імені відповідача процесуальні документи і не позбавлений можливості вчиняти процесуальні дії в
інтересах відповідача в ході подальшого розгляду справи. Щодо порушення прав позивача внаслідок безпідставного зупинення розгляду справи на невизначений строк, представник вказує на те, що вже тривалий час сторони не можуть знайти порозуміння внаслідок психологічної несумісності. Через геть різні погляди на сімейне життя та життєвий устрій між ними виникали непорозуміння. Внаслідок цих подій позивачем втрачено довіру та почуття любові до відповідача, що унеможливлює їхнє подальше спільне життя як подружжя. З огляду на це позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Наразі сторони фактично разом не проживають та відповідно припинили вести спільне господарство та спільний бюджет, отже фактично шлюб припинено. Станом на сьогодні цей шлюб носить суто формальний характер, а примирення є неможливим. Таким чином, відсутність у позивача почуття любові до відповідача є причиною того, що збереження цього шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача та інтересам спільної дитини сторін. Збереження шлюбу за відсутності згоди хоча б одного з подружжя також суперечить його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Таким чином, зупинення провадження у цій справі не має жодного сенсу з процесуальної точки зору, оскільки не впливає на результат. Шлюб є добровільним союзом жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільному волевиявленні обох сторін. Якщо одна із сторін категорично не бажає продовжувати шлюбні відносини та подає до суду позов про розірвання шлюбу, наявність чи відсутність волі іншої сторони на розірвання не змінює правової природи ситуації. У таких випадках, відповідно до усталеної судової практики, шлюб розривається у зв'язку з фактично припиненими шлюбними стосунками, а не через взаємну згоду. Тому навіть якщо провадження буде зупинено на будь-який термін, після його поновлення суд все одно розглядатиме ту саму суть позовних вимог - небажання позивача залишатися у шлюбі. Відтак зупинення не призводить до жодних юридичних змін, лише безпідставно затягує реалізацію гарантованого законом права позивача на розірвання шлюбу. Також задоволення клопотання відповідача фактично означитиме створення судом ситуації, у якій позивач буде позбавлена можливості вільно реалізувати своє особисте немайнове право на припинення шлюбних відносин. Ухвалення судом рішення, яке об'єктивно позбавляє позивача можливості реалізувати це право - є неприйнятним втручанням у її особисту сферу, що по суті дорівнює примусовому перебуванню у шлюбі. Єдиним передбаченим законом інструментом для можливого збереження сімейних відносин є надання судом сторонам строку для примирення - до шести місяців. Це - граничний строк, протягом якого подружжя може спробувати відновити стосунки. У цій справі відповідач не просить надати йому строк на примирення у межах передбачених законом шести місяців. Натомість він вимагає повного зупинення провадження на невизначений час, без жодного орієнтиру щодо можливої дати його поновлення. Така вимога є абсолютно неприйнятною, враховуючи обставини, що воєнний стан в Україні триває з 24.02.2022 і на момент подання клопотання вже перевищує три роки, і його завершення не має жодної визначеності у часі. Таким чином, реалізація права позивача на розгляд справи та прийняття рішення може бути заблокована на абсолютно невизначений строк. Позивач не може бути змушена весь цей час проти своєї волі перебувати у шлюбі тільки тому, що інша сторона фізично відсутня або зайнята виконанням державного обов'язку. Це не скасовує її особистого права на припинення шлюбних відносин. Таке зупинення не є способом захисту сім'ї, воно перетворюється на інструмент штучного затягування процесу та примусового утримання у шлюбі.
Суд, дослідивши заяву відповідача, заслухавши позиції сторін, дійшов до такого висновку.
У відповідності до витягу з наказу командира Військової частини № НОМЕР_1
Національної Гвардії України (по стройовій частині) № 217мтд від 05.08.2025 «Уважати таким що вибули до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, для виконання бойового завдання до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 04.08.2025 року начальника секції S-4 (логістики) штабу 2-го гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи лейтенанта ОСОБА_1 . Підстава бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.08.2024 року № 14997 ОКП ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 26.08.2024 року № 313/1908/8588т, ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 28.06.2024 року № 3193/т/бр/ОТУ та ТГр "Ворон" від 28.08.2024 року № 1332т».
У відповідності до довідки № 7250 від 04.08.2025 ОСОБА_1 є військовослужбовцем за контрактом Військової частини № НОМЕР_1 оперативно-тактичного з'єднання 1-го корпусу Національної Гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_4 " з 07.04.2023 по теперішній час, і приймає безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, і виконує бойове завдання у складі ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.08.2024.
Довідкою № 4201 від 12.08.2024 виданою командиром Військової частини
№ НОМЕР_1 Національної Гвардії України підтверджується безпосередня участь
ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Витягом з Наказу Командувача Національної Гвардії України від 16.05.2025
№ 99 о/с «По особовому складу» - Відповідно до вимог пункту 104 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, по
ІНФОРМАЦІЯ_5 - старшого сержанта ОСОБА_1 - призначено начальником секції S-4 (логістики) штабу 2-го гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , уклавши з ним контракт до оголошення демобілізації.
Витягом з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (по стройовій частині) від 29.10.2025 № 299мтд ОСОБА_1 уважати таким що вибув до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, для виконання бойового завдання.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до 23.08.2022.
Згідно з Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до положень пункту 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно із п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, зокрема, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. п. 1 та 3 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; у службовому відрядженні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 по справі №
754/947/22 провадження № 14-74цс25 виснувала:
"п.72. У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду
зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
п.102. Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися
всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
п. 103. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо
предмета спору.
п.104. За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.
п.107. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що про своє
волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи
військовослужбовець - сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі,
адресованих суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року)."
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Отже, жодні правові висновки, зокрема і Верховного Суду, не можуть бути обов'язковими для суддів.
Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. При цьому висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За приписами норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України та забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, запровадженого у зв'язку із воєнною агресією російської федерації проти України, тобто існують обставини відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, що унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому обов'язком суду є зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан.
Відповідно до ч.1 ст. 254 ЦПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто, до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, ОСОБА_1 зобов'язаний повідомити про це суд.
Керуючись статтями 251, 253, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі зобов'язати ОСОБА_1 повідомити про це суд невідкладно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.Л. Котвицький