ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22152/25
провадження № 3/753/70/26
"26" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно працевлаштованого водієм на посаді водія ТОВ «Роял Солюшнз», неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 463369),
ОСОБА_1 24.09.2025 року о 08 год. 59 хв., рухаючись по шосе Бориспільське, КП НОМЕР_2 км у м. Києві, керував транспортним засобом ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , на блок посту КП НОМЕР_2 з ознакам наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, що склалася, занадто активний. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор екіпажу патрульної поліції №470786.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що їхав по роботі, перевозив вантаж, був зупинений працівниками поліції у другій смузі, у зв'язку із порушенням ПДР, що полягало у порушенні вимог щодо не пристебнутого ременя безпеки. На вимогу працівників поліції він вийшов із автомобіля, його оточили автоматами, був колючий дріт. В подальшому йому було запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі (лікаря-нарколога), від проходження огляду не відмовлявся, зазначив, що хворий на гепатит, а також вказував, що в нього завантажений автомобіль і він не може його покинути без нагляду. Замість лікаря-нарколога його відвезли до ТЦК.
За клопотанням захисника Осадчої К.О., було допитано в якості свідка цивільну дружину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка зазначила, що вони дійсно 24.09.2025 року були зупинені працівниками поліції у зв'язку із порушенням ПДР - не пристебнуті пасками безпеки. На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 вийшов із автомобіля, йому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі (лікаря-нарколога), від проходження огляду не відмовлявся.
Захисник - адвокат Осадча К.О. вважала за необхідне провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Звертала увагу на те, що на відеозаписі відсутній факт зупинки транспортного засобу. При цьому штрафи за порушення користування паска безпеки та дрібне хуліганство сплачені. Разом з тим, в разі визнання останнього винуватим просила не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки останній працює водієм.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому згідно п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, що склалася, занадто активний.
За наведених обставин вважаю, що у працівників поліції були наявні передбачені законом підстави для направлення ОСОБА_1 на проведення відповідного огляду на стан сп'яніння, про що працівник поліції і зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було зафіксовано за допомогою нагрудного відеореєстратора екіпажу патрульної поліції №470786, записи яких було долучено до матеріалів справи.
Так, з даних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, переглянутих в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі в лікаря-нарколога на стан наркотичного сп'яніння, оскільки останній мав ознаки наркотичного сп'яніння, однак останній від проходження огляду відмовився.
Так, на 12 хв. відеозапису працівник поліції вказує на наявність ознак наркотичного сп'яніння, на 12 хв. 35 с працівник поліції пропонує сісти в службовий автомобіль для доставлення до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
В подальшому поліцейський зазначив, що автомобіль ОСОБА_1 буде знаходитись під відеокамерами та під охороною Національної гвардії України.
Також поліцейській детально роз'яснив про відповідальність в разі відмови від проходження відповідного огляду.
Не зважаючи на неодноразові роз'яснення щодо відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР ОСОБА_1 відмовився проїхати до лікаря-нарколога.
Твердження щодо відсутності підтвердження факту керування транспортним засобом суд вважає надуманими, оскільки з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на водійському сидіння автомобіля, в автомобіля увімкнено зовнішнє освітлення, сам ОСОБА_1 вказує, що їде по роботі.
Крім того, згідно постанови серії ЕНА №5791980 від 24.09.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП і вказана обставина була підтверджена як ОСОБА_1 , так і свідком.
Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням наведеного вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.
При цьому твердження сторони захисту щодо можливості не призначення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами вважаю неспроможними виходячи з наступного.
Положеннями ст. 33 КУпАП встановлено, що при накладені адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є для водіїв безальтернативною.
Також КУпАП не містить інституту призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом.
Крім того, дійсно, у положеннях ч. 5 ст. 30 КУпАП вказано про неможливість застосування позбавлення права полювання до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Разом з тим, про неможливість застосування позбавлення права керування транспортними засобами для водіїв положення вказаної статті не містять.
За наведених обставин вважаю, що КУпАП не містить положень, які би дозволяли зробити вийнятки при накладенні стягнення на водія за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 року, що становить 605,60 грн., оскільки правопорушення вчинено у 2025 році.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення цього права, у разі ухилення від здачі документа, що посвідчує право керування транспортними засобами, - з моменту примусового вилучення такого документу.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Крім того, роз'яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя