04 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5219/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Кармазина Т.М.) в адміністративній справі №340/5219/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
29.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій з урахуванням уточнень, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у перерахунку пенсії № 056550001964 від 02.07.2025 року, яким відмовлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у здійснення перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахунок пенсії за поданою заявою від 25.06.2025 року з урахуванням довідки про стаж роботи №01-19-27/649 від 14.03.2019 і довідки про заробітну плату №01-19-08/666 від 14.03.2019, видані Міністерством вугілля і енергетики Донецкої народної республіки (Обособленное подразделение «Шахта Заря» Государственного предприятия «Торезантрацит»).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з 27 березня 2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсія призначена на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року по справі №200/6992/19-а. Вказує, що 25.06.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із вимогою про здійснення перерахунку пенсії. Її заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, рішенням якого відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки довідка про стаж роботи №01-19-27/649 від 14.03.2019 і довідка про заробітну плату №01-19-08/666 від 14.03.2019, видані Министерством угля и енергетики Донецкой народной республикой Обособленное подразделение «Шахта Заря» Государственного предприятия «Торезантрацит», тобто підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території та вони не підтверджені первинними документами. Вважає, відмову відповідача у перерахунку пенсії протиправною, яка порушує її права на належне пенсійне забезпечення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 056550001964 від 02.07.2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 про перерахунок пенсії, врахувавши довідку про стаж роботи №01-19-27/649 від 14.03.2019 та довідку про заробітну плату №01-19-08/666 від 14.03.2019, й прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмолено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не вчиняло протиправних дій щодо непроведення перерахунку пенсії позивачу. Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 цей орган був уповноважений лише на розгляд заяви позивача та прийняття відповідного рішення, тоді як призначення і виплата пенсії здійснюється за місцем фактичного проживання пенсіонера, тобто органом Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. У зв'язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав на нього обов'язок щодо вчинення відповідних дій. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги пенсійного законодавства щодо підтвердження страхового стажу: за періоди після запровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі її даних, а за попередні періоди - на підставі документів, оформлених відповідно до законодавства. На думку апелянта, довідки, видані органами на території, непідконтрольній органам державної влади України, не можуть бути враховані без підтвердження первинними документами, що узгоджується з вимогами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 27.03.2019 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (а.с.77, 93)
25.06.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою щодо перерахунку пенсії за віком з врахуванням довідки про стаж роботи №01-19-27/649 від 14.03.2019 та довідки про заробітну плату №01-19-08/666 від 14.03.2019 (а.с.75).
Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення №056550001964 від 02.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії. Рішення мотивовано тим, що довідка про стаж роботи №01-19-27/649 від 14.03.2019 і довідка про заробітну плату №01-19-08/666 від 14.03.2019, видані Министерством угля и енергетики Донецкой народной республикой Обособленное подразделение «Шахта Заря» Государственного предприятия «Торезантрацит», тобто підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території та вони не підтверджені первинними документами. (а.с.20, 61)
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача щодо неврахування довідок, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість проте частково задовольнив позовні вимоги не перебираючи на себе дискреційних повноважень пенсійного органу.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому розмір пенсії особи яка звернулась за нею визначається індивідуально залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого у свою чергу сплачувались страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначений статтею 40 Закону № 1058-IV.
Приписами частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера, та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 або, у разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000.
З системного аналізу вказаної норми вбачається, що за загальним правилом обчислення пенсії здійснюється за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. Однак, вказане правило має виключення, коли для обчислення пенсії може бути врахований страховий стаж до 01.07.2000 у двох випадках, а саме: за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження страхового стажу підряд до 01.07.2000 довідкою про заробітну плату первинними документами; у разі, якщо страховий стаж починаючи 01.07.2000 становить менше 60 місяців.
Відповідно до пункту 1 статті 43 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додатково документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058- IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку), затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Відтак, обов'язковою умовою для обчислення чи перерахунку пенсії з урахування заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №233/179/17.
З наведених норм права вбачається, що особа має право за власним бажанням звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою про обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30.06.2000. Для цього подається довідка про заробітну плату, яка повинна містити відомості про назви первинних документів, на підставі яких її видано, місце їх зберігання та адресу, за якою може бути проведено перевірку відповідності зазначених у довідці даних первинним документам. Така довідка є підставою для обчислення пенсії за умови підтвердження її даних первинними документами.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перевірка достовірності відомостей, зазначених у довідці про заробітну плату, здійснюється органом Пенсійного фонду шляхом проведення відповідної перевірки за місцем зберігання первинної документації.
Отже, самі по собі сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості видачі такої довідки не можуть бути достатньою підставою для неврахування зазначеної у ній заробітної плати при обчисленні або перерахунку пенсії позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2022 у справі № 291/99/17.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, предметом спору у даній справі є правомірність рішення відповідача про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням довідки про стаж роботи №01-19-27/649 від 14.03.2019 та довідки про заробітну плату №01-19-08/666 від 14.03.2019, виданих підприємством «Шахта Заря» державного підприємства «Торезантрацит», що знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області, та оформлених органом, який функціонує на такій території.
Дослідивши записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 05.04.2004, суд першої інстанції вірно встановив, що у спірний період вона містить такі записи:
№8 - 27.05.1986 прийнята вихователем дитячого садка Відособленого підрозділу «Шахта Зоря» ДП «Сніжнеантрацит»;
№9 - переведена вихователем методистом;
№10 - 01.08.1991 звільнена за власним бажанням.
Трудова книжка позивача в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача вихователем дитячого садка, вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству, завірені підписом уповноваженої особи та печатками підприємства.
Спірний період трудової діяльності позивача також підтверджується довідкою про стаж роботи № 01-19-27/649 від 14.03.2019 та довідкою про заробітну плату № 01-19-08/666 від 14.03.2019.
Як підставу для відмови у врахуванні зазначених довідок відповідач у спірному рішенні та в апеляційній скарзі зазначає, що вони видані підприємством «Шахта Заря» державного підприємства «Торезантрацит», яке розташоване на території, що на час виникнення спірних правовідносин не перебуває під контролем органів державної влади України, а відомості, викладені у таких довідках, на думку відповідача, не підтверджені первинними документами.
Погоджуючись в цілому з доводами відповідача про те, що відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» документи, видані органами та підприємствами, створеними або функціонуючими на території, що не перебуває під контролем органів державної влади України, не створюють правових наслідків, колегія суддів водночас зазначає, що відповідачем не було враховано правову позицію Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах так званих «намібійських винятків».
Так, у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 Верховний Суд звернув увагу, що при вирішенні спорів, пов'язаних із використанням документів, виданих на тимчасово окупованій території, мають враховуватися підходи, сформульовані Міжнародним судом ООН у Консультативному висновку 1971 року у справі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії». Відповідно до цього підходу, хоча акти окупаційної влади вважаються незаконними і недійсними, їх невизнання не повинно призводити до істотного обмеження прав цивільного населення, зокрема у питаннях, що стосуються реєстрації фактів цивільного стану або інших документів, які підтверджують соціально значимі обставини.
Аналогічні підходи відображені і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Лоізіду проти Туречиини» («Loizidou v. Turkey» 18.12.1996), «Кіпр проти Туреччини» («Cyprus v. Turkey» 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia» 23.02.2016), де наголошено, що повне ігнорування актів фактичної влади на неконтрольованій території може призвести до позбавлення осіб мінімального рівня правового захисту.
При цьому визнання окремих документів, виданих на такій території, виключно з метою забезпечення захисту прав громадян не означає легітимації відповідних органів чи утворень.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відомості, зазначені у довідках №01-19-27/649 від 14.03.2019 та №01-19-08/666 від 14.03.2019, стосуються періоду трудової діяльності позивача у 1986- 1991 роках, тобто періоду, коли відповідна територія перебувала під контролем органів державної влади України, а первинні документи, на підставі яких сформовано такі довідки, були складені задовго до виникнення тимчасової окупації.
Водночас відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів недостовірності відомостей, викладених у зазначених довідках.
З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених у справі обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 25.06.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про стаж роботи №01-19-27/649 від 14.03.2019 та довідки про заробітну плату №01-19-08/666 від 14.03.2019 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, керуючись приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відхиляє доводи відповідача, наведені на обґрунтування апеляційної скарги, про безпідставність покладення на нього судом обов'язку щодо вчинення відповідних дій з огляду на те, що він нібито уповноважений лише на розгляд заяви позивача та прийняття відповідного рішення, тоді як призначення і виплата пенсії здійснюється за місцем фактичного проживання пенсіонера - відповідним органом Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Такі доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки саме ним було прийнято оскаржуване рішення про відмову у перерахунку пенсії, а відтак його скасування судом зумовлює необхідність повторного розгляду заяви позивача та вирішення порушених у ній питань саме тим органом Пенсійного фонду України, який здійснював її розгляд та приймав відповідне рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року в адміністративній справі №340/5219/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак