Справа № 569/17477/25
06 березня 2026 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.,
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди землі, стягнення судових витрат по справі,-
В Рівненський міський суд Рівненської області 21 серпня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди землі, стягнення судових витрат по справі.
В судовому засіданні представник позивачів заявлені позовні вимоги повністю підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та внести зміни до договору оренди №561010004000381 від 24 листопада 2011 року укладеного між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 припинивши його шляхом розірвання в частині договірних зобов'язань між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір та витрати на правову правничу допомогу.
В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві, а також письмових запереченнях щодо стягнення судових витрат.
В судове засідання третя особа ОСОБА_3 повторно не з'явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавала.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що 24 листопада 2011 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 був укладений Договір оренди №561010004000381 (надалі - договір оренди) відповідно до умов якого, відповідач (орендодавець) передав в оренду позивачам та третій особі (орендарі) земельну ділянку площею 62 кв.м. у строкове платне користування на умовах, визначених договором.
Орендодавцем була надана, а орендарями прийнята в строкове платне користування земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд), яка знаходиться в АДРЕСА_1 (квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ). Строк дії договору 49 (сорок дев'ять) років з дня укладення.
Відповідно до п.18 договору оренди передача земельної ділянки здійснюється з розробленням проєкту землеустрою щодо її відведення.
Відповідно до п.34 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Відповідно до п.35 договору оренди дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб; у інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.36 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання - за взаємної згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
До договору оренди долучені Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та план зовнішніх меж земельної ділянки, що передається в оренду позивачам та третій особі, розроблені при укладенні договору Приватним підприємством «Глобус-Зем».
На схемі «Опис меж», що накреслена у цих документах зазначено напис «двір». У таблиці «Експлікація земельних угідь» у рядку 2.4. вказано: «Ділянки для обслуговування частини житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки)»
З додатків до договору оренди вбачається, що саме являє собою земельна ділянка зазначена у договорі: вона має площу 0,0062 га, що дорівнює 62 кв.м, її розмір3 м в ширину з боку земель загального користування та 3,01 м в ширину з протилежного боку, 20,61 м в довжину та вона слугує проходом до квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 .
З дослідженої в судовому засіданні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363483188 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були власниками на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.01.1998 р. квартири АДРЕСА_5 , речове право на яку було припинене 16.12.2013 р.
З дослідженої в судовому засіданні с Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №431503514 вбачається, що на даний час власниками квартири АДРЕСА_5 є інші особи.
В судовому засіданні позивачі суду пояснили, що оскільки на даний час вони не є власниками нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_5 , тому договір оренди має бути укладений з тими особами, які на даний час є власниками квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 та безпосередньо користуються зазначеною земельною ділянкою для проходу до квартир. Крім того пояснили, що 11 грудня 2013 року вони не проживають за вказаною адресою та відповідно орендованою земельною ділянкою не користуються.
20 січня 2026 року судом було здійснено виїзне судове засідання та було оглянуто безпосередньо земельну ділянку, котра була надана їм в оренду на підставі договору оренди від 24 листопада 2011 року. Судом було встановлено, що земельна ділянка є проходом (проїздом) до квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , розташованому на сусідній земельній ділянці. По межах орендованої земельної ділянки розташований паркан, який відсутній у кінці земельної ділянки з правого боку навпроти дверей квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Розміри земельної ділянки відповідають розмірам накресленим на схемі Плану зовнішніх меж земельної ділянки, долученій до договору оренди. Будівлі на земельній ділянці відсутні.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що позивачі по справі з 11 грудня 2013 року зняті з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_6 , та з 26 березня 2014 року зареєстровані за адресою АДРЕСА_7 .
28 травня 2025 року позивачі звернулись до Рівненської міської ради з заявою про припинення договору оренди землі від 15.09.2011 року в зв'язку з переходом права власності на нерухомість до інших осіб, в зв'язку з чим у позивачів немає ні потреби, ні можливості користуватись орендованою земельною ділянкою.
З дослідженої в судовому засіданні відповіді Рівненської міської ради від 02 червня 2025 року №О-2315/25-5815/25 вбачається, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:030:0230 розташована за адресою АДРЕСА_8 , перебуває в оренді у громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тому всім орендарям необхідно спільно звернутися із заявою про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди.
16 червня 2025 року позивачі звернулись до Рівненської міської ради з заявою про внесення змін до договору оренди і виключення позивачів з числа орендарів та до ОСОБА_3 з листом від 16.06.2025р. з пропозицією спільно звернутись з заявою про припинення зазначеного договору щодо них.
З дослідженого в судовому засіданні лист Рівненської міської ради від 19.06.2025 року № О-2593/25-6418/25 вбачається, що позивачам було відмовлено у зміні умов договору у частині заміни орендарів, в зв'язку з тим, що на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_5 , розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:030:0228.
Від третьої особи по справі ОСОБА_3 відповідь не надходила.
Відповідно до ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба у зміні умов зобов'язання (договору) відповідно до змінених суттєвим чином обставин.
Зазначеною нормою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (пункти 64-67 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати істотною зміною обставин, повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Тобто, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
Істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Стаття 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку коли позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду.
Положення статті 652 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї норми, за істотної зміни обставин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/762/17).
Судом встановлено, що договір оренди укладено між сторонами по справі 24 листопада 2011 року.
В судовому засіданні позивачі пояснили, що на час укладення договору оренди вони не мали наміру відчужувати їх житло. Іпотекодержателем ВАТ «Ерсте Банк» у 2013 році було звернено стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим квартира АДРЕСА_5 , яка перейшла у власність інших осіб. Тобто наявна зміна обставин, що зумовлена причинами, які позивачі не могли передбачити та усунути після їх виникнення; подальше виконання договору оренди порушує співвідношення майнових інтересів сторін договору, так як позивачі позбавлені можливості користуватись земельною ділянкою внаслідок зміни обставин та з суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несуть позивачі.
Крім того, після зміни обставин, виконання спірного договору порушує і подальше виконання буде порушувати співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивачів того, на що вони розраховували при його укладенні.
Також із суті спірного договору не випливає, що ризик зміни обставин несуть орендарі (позивачі).
Таким чином, подальше виконання позивачами умов договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивачів, як заінтересованих осіб, того, на що вони розраховували при укладенні договору.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому заявлені вимоги в цій частині підлягають до повного задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження №61- 21442св 19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-2213 Ісв 19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61 -44217св 18).
При цьому, постанова Верховного Суду від 01.11.2022 року по справі №757/24445/21-ц передбачає, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачами надано суду витяг з договору про надання правничої допомоги від 04 серпня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Жилінська Т.П.»; копію Акту №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 28.10.2025 року у якому міститься детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом згідно з умовами договору у якому визначено суму оплати адвоката у розмірі 8000,00 грн. (по 4000,00 грн. кожному з позивачів).
У позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого, витрати на професійну правничу допомогу складатимуть 8000,00 гривень.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 4000,00 грн. відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при подачі позову до суду позивачами було сплачено судовий збір в розмірі по 1211,20 грн. кожним, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,
354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди землі, стягнення судових витрат по справі - задоволити.
Внести зміни до договору оренди №561010004000381 від 24 листопада 2011 року укладеного між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 припинивши його шляхом розірвання в частині договірних зобов'язань між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Стягнути Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Стягнути Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 , зареєстрованого АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрований АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3
Відповідач: Рівненська міська рада, м.Рівне, вул.Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334
Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстрована АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов