Справа № 559/4951/25
Провадження № 2/559/482/2026
05 березня 2026 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 18.03.2025 укладено Кредитний договір (оферти) №18.03.2025-100000511. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 13000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 18.03.2025, на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту -18.03.2025; сума кредиту -13000 грн.; строк, на який надається кредит - 184 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 17.09.2025; процентна ставка - 1% за 1 день користування кредитом та застосовується протягом строку на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та в грошовому вигляді становить 2600грн.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі шляхом перерахунку коштів на карту, реквізити якої надано позичальником 4731-21хх-хххх-1663. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед товариством у розмірі 46020 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000 грн., по процентах - 23920грн., комісії - 2600 грн., неустойки - 6500 грн., яку і просить стягнути позивач, а також судові витрати у справі.
Відповідач ОСОБА_1 надіслала відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнає частково, заперечує лише щодо нарахованої неустойки/пені. Зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи норми чинного законодавства, просить позовні вимоги задовольнити частково, відмовити у задоволенні вимоги щодо нарахованої пені/неустойки.
Представник позивача подав відповідь на відзив згідно якого зазначає, що згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. На підставі змін внесених Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню.
Відповідач ОСОБА_1 подала додаткові заперечення на позовну заяву, згідно яких, окрім вже попередньо викладених у відзиві заперечень щодо нарахової пені/неустойки, також не погоджується із нарахованою комісією, пов'язаною із наданням кредиту в розмірі 2600 грн. Зазначає, що згідно ч.5 ст.12 ЗУ "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Вказує, що банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську таємницю, а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до банку фактично не звертався, недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Просить врахувати дані заперечення при винесенні рішення, а позовні вимоги задовольнити частково, а саме у сумі 36920 грн.
Ухвалою судді від 21.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Представник позивача у позові просив розглянути справу в його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 18.12.2025 по 02.01.2026, та з 19.01.2026 по 20.01.2026 включно.
Слід також звернути увагу на складну ситуацію з енергопостачання до суду у 2026 році, де у січні енергопостачання до суду здійснювалося по 2-4 години на день, що безумовно негативно вплинуло на строки розгляду справ, виготовлення судових рішень тощо.
Окрім того, головуючий суддя 20.02.2026 перебував у відрядженні у Рівненському апеляційному суді.
04.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнає частково, заперечує лише щодо нарахованої неустойки у розмірі 6500грн.
Від представника позивача 18.02.2026 надійшла відповідь на відзив, згідно якої сторона позивача підтримує вимоги заявлені у позовній заяві, зазначає, що вони є законними та обґрунтованими, тому просить задольнити їх у повному обсязі.
23.02.2026 відповідач надіслала додаткові заперечення на позовну заяву, згідно яких заперечує щодо нарахованих за кредитним договором неустойки та комісії за надання кредиту, просить врахувати дані заперечення при винесенні рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення у даній справі є 05.03.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.
Судом встановлено, що 18.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №18.03.2025-100000511, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Даний Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки та Підтвердження позичальника про укладення кредитного договору. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е399. Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 13000 грн. строком на 184 дні з дати його надання, дата повернення кредиту - 17.09.2025. Денна процентна ставка становить 1% за 1 день користування кредитом та застосовується протягом строку на який надається кредит, комісія, пов'язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та в грошовому вигляді становить 2600грн. Сторонами також погоджено та Графік платежів, у якому визначено розмір та дату внесення позичальником платежів (а.с.13-14).
Матеріали справи містять і Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , одноразовим ідентифікатором та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.14 зворот, 15).
04.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» було укладено Договір №ФК-П-2024/01-2 про надання послуг переказу платежів (а.с.16-17).
ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 13000 грн., шляхом їх перерахування на карту позичальника НОМЕР_1 , номер транзакції у системі iPay.ua - 683800325, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 07.11.2025 (а.с.20).
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконала, внаслідок чого у неї утворилась перед товариством заборгованість, що становить 46020 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000 грн., процентах в розмірі - 23920 грн., 2600 грн. - комісія за надання кредиту, 6500 грн. - неустойка. Такий розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору за період 18.03.2025 по 17.09.2025, тобто в межах строку кредитування визначеного договором (а.с.11).
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд робить висновок, що 18.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням Договору про надання кредиту. Відповідачу було надано кредит у розмірі 13000 грн. строком на 184 дні. ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті і кредитор вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 13000 грн., боргу за процентами у розмірі 23920 грн. (нараховані за денною процентною ставкою 1% в межах 184 днів) підлягають стягненню, оскільки відповідають умовам договору та строку його дії, та не заперечуються відповідачем. Окрім того, відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом, як достовірний. Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги в цій частині позову обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо стягненння комісії пов'язаної з наданням кредиту суд залишає поза увагою та зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови кредитного договору №18.03.2025-100000511 від 18.03.2025 та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Споживчий центр», суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23), а також відповідає правовій позиції Рівненського апеляційного суду у постанові від 21 серпня 2025 року у справі № 559/4795/24. Тому вимога щодо стягнення комісії у розмірі 2600 грн. (що нараховується одноразово в момент видачі кредиту та не є відповідальністю у розумінні цивільного законодавства України) підлягає до задоволення.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою у сумі 6500 грн., та відповідно заперечень відповідача щодо законності такого стягнення, то суд враховує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року (з моменту введення в Україні воєнного, який неодноразово продовжено і триває на даний час) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. За встановлених обставин стягнення неустойки, що є відповідальністю за неналежне виконання грошового зобов'язання, у розмірі 6500 грн. за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 39520 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп., а тому у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2080,25грн. (39520 х2422,40/46020)
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 18.03.2025-100000511 від 18.03.2025 у розмірі 39520 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2080 (дві тисячі вісімдесят) гривень 25 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 05.03.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, електронна адреса: info@sgroshi.com.
Представник позивача: адвокат Мохир Ярослав Вікторович, РНОКПП НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О.М.Томілін