Справа № 545/741/26
Провадження № 1-в/545/75/26
05.03.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника установи ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого до засудження за адресою АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, засудженого вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 07.12.2023 за ст.336 КК України на строк 3 роки позбавлення волі.
засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, обґрунтувавши його тим, що відбув 2/3 строку покарання у виді позбавлення волі, а його поведінка та відношення до праці свідчить про те, що він став на шлях виправлення і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Представник установи при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.
Прокурор проти задоволення подання заперечував, зазначив, що ОСОБА_5 не довів свого виправлення, а саме клопотання є передчасним.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати певні питання, зокрема, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно із ч.ч.2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 1/2 частини строку покарання призначеного судом, а саме, за нетяжкий злочин.
У п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», надано роз'яснення, що при розгляді питання про умовно - дострокове звільнення судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 07.12.2023 за ст.336 КК України на строк 3 роки позбавлення волі.
Засуджений відбуває покарання у ДУ «Божковська виправна колонія (№ 16)», початок строку покарання 24.01.2024, кінець строку покарання - 24.01.2027. На час звернення засудженого до суду та розгляду справи ОСОБА_5 відбув більше 1/2 строку покарання. Невідбутий строк покарання становить 10 місяців 19 днів.
Разом з цим, як зазначено в п.2 Постанови Пленуму «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Розглядаючи клопотання про умовно-дострокове звільнення суд зобов'язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.
Відповідно до ч.1 ст.6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Прийняття рішення про умовно дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це визначено вироком.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Як вбачається з наданої суду характеристики, затвердженої 03.03.2026 начальником ДУ «Божковська виправна колонія (№16), ОСОБА_5 за період відбування покарання в установі має 1 заохочення та 2 стягнення (05.02.2025 - ДІЗО, 04.03.2025 - попередження), які погашені в установленному законом порядку. Вину у скоєному злочині визнав, також даний факт підтверджується матеріалами особової справи. Намагається дотримуватися вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи. Самостійно виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. В установі працевлаштований робітником майстерні установи. Приймав участь у корекційних програмах «Вирішення проблем», «Підтримка родинних зв'язків». Програма виконана частково в зв'язку з тим, що заходи заплановані по ній ще тривають.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як зазначено вище, відповідно до ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З аналізу наведених норм закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Під час розгляду даної справи, суд вважає, що засуджений ОСОБА_5 перебуваючи в місцях позбавлення волі, своєю поведінкою не довів свого виправлення та, що така поведінка може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що засудженим не доведено і в судовому засіданні не встановлено, що за час відбуття покарання в особистості ОСОБА_5 відбувся процес позитивних змін, який створив у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
З огляду на наведене, беручи до уваги особу ОСОБА_5 , якого засуджено за нетяжкий злочин, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, у суду відсутнє переконання про те, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,
у задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1