Справа № 560/6343/25
іменем України
06 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 не за місцем проживання.
2. Визнати протиправними дії військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Хмельницька центральна районна лікарня" Хмельницького району щодо фактичного непроведення медичного огляду ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Хмельницька центральна районна лікарня" Хмельницького району, оформлену довідкою від 17 жовтня 2024 року про визнання придатним ОСОБА_1 до військової служби.
4. Визнати протиправним та скасувати накази "Про призов військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації" від 17 жовтня 2024 року №266, від 18 жовтня 2024 року №267 в частині, що стосується призову ОСОБА_1 .
5. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив процедуру його призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, а також порядок організації та проведення медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Зокрема, позивач вказує, що 17.10.2024 був незаконно затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За твердженням позивача, він просив видати йому повістку для проходження військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання з метою надання медичній комісії документів, що підтверджують наявність у нього захворювань, для належного визначення ступеня його придатності до військової служби. Однак, як зазначає позивач, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 на його звернення не відреагували.
Позивач також стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було порушено процедуру взяття його на військовий облік, а військово-лікарська комісія фактично не проводилася, медичні обстеження він не проходив. У зв'язку з цим позивач вважає, що його призов на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини є протиправними.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 22.01.2025 клопотання ОСОБА_1 задоволено. Замінено первісного співвідповідача у справі № 560/6343/25 - військово-лікарську комісію Комунального некомерційного підприємства “Хмельницька центральна районна лікарня» Хмельницького району - належним співвідповідачем, а саме військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.10.2024 № 267 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2024 № 303 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 19 жовтня 2024 року.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2024 №310, ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив військову частину. З 26 жовтня 2024 ОСОБА_1 виключено з усіх видів забезпечення.
Позивач вважаючи свою мобілізацію протиправною, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки відноситься вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке здійснюється на підставі особисто поданої заяви заявника та документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 № 560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пунктів 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з пунктом 58, 59 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Суд зауважує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Отже, за встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення у відповідний спосіб до відповідача не звертався, тому у територіального центру комплектування та соціальної підтримки була відсутня заборона здійснювати мобілізаційні процедури щодо позивача, зокрема, направляти позивача до ВЛК для проходження медичного огляду для визначення його придатності до військової служби та приймати наказ про його призов на військову службу за мобілізацією.
Щодо тверджень позивача про порушення ІНФОРМАЦІЯ_2 процедури мобілізації, суд зазначає таке.
З вище описаних нормативно-правових актів слідує, що на військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
У свою чергу територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
При цьому, для перебування на військовому обліку, надання облікових даних, проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби та призову громадян на військову службу під час мобілізації, згода військовозобов'язаного не передбачена, оскільки це є їх обов'язком, що визначено законодавством України.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував у статусі військовозобов'язаного, який ВЛК визнаний придатним до військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів ВЛК при проведенні медичного огляду до ВЛК вищого рівня та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402.
У матеріалах справи також відсутня інформація про звернення ОСОБА_1 про направлення його для проходження військово-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_1 .
Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.
Суд також вказує, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року справа №810/5009/18, від 09 грудня 2020 року справа № 814/2722/16, від 12 лютого 2021 року справа № 820/5570/16.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення, позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності дій та рішень ВЛК щодо не неналежного проведення медичного огляду позивача на предмет його подальшої придатності до військової служби за станом здоров'я у військовий час.
В ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів.
Також варто зазначити, що Верховний Суд в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічно проведення медичного огляду особи військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу.
За таких обставин, матеріалами справи не підтверджено, що на момент вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржуваних дій та прийняття наказу про призов позивача військову службу по мобілізації, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав. Також у позивача була відсутня відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації в установленому законом порядку.
Відтак, зважаючи на досліджені обставини та докази, судом не встановлено вчинення відповідачами протиправних дій в частині призову позивача на військову службу, з огляду на що позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 березня 2026 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя Д.А. Божук