Справа № 560/13289/25
іменем України
05 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 12.03.2025 (дата підписання 11.11.2024) та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов на військову службу під час мобілізації" в частині призову ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2025 (дата підписання 11.11.2024) та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідно до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.
4. Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи.
Позивач також вказує, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 11.11.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка була направлена засобами поштового зв'язку 12.03.2025. Однак зазначена заява ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянута не була.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації має бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом подання заяви за встановленою формою разом із документами, що підтверджують наявність підстав для надання відстрочки, та оформлене у відповідний спосіб уповноваженим органом.
При цьому, реалізація такого права можлива лише до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.03.2025 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Військова частина НОМЕР_1 також подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася. На думку відповідача, визнання процедури призову протиправною не призводить до відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір'ю позивача.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 АЗ № 091875 від 15.09.2009 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІI групи, довічно.
На виконання вимог ухвали від 14.08.2025 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався. Призов ОСОБА_1 на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснювався.
Позивач вважаючи свою мобілізацію протиправною, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки відноситься вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке здійснюється на підставі особисто поданої заяви заявника та документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 № 560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пунктів 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з пунктом 58, 59 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Тобто, можливість надання відстрочки не ототожнюється з її автоматичним наданням, а наявність законодавчо визначених підстав для її отримання не свідчить про будь-який імунітет, як то безпідставно стверджує позивач.
Суд зауважує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Відповідний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі №160/10728/23.
Згідно прохальної частини позову, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вказує, що 12.03.2025 засобами поштового зв'язку АТ "УКРПОШТА" направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", поштове відправлення № 2901902436132.
Однак, позивачем роздруківки вказаного трекінгу до суду не надано, як і не надано поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд зазначає, що згідно трекінгу відправлення № 2901902436132, дані про відправлення за даним номером відсутні, тому що не зареєстровані.
На виконання вимог ухвали від 14.08.2025 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався.
Зазначене виключає обставини бездіяльності відповідача.
Таким чином, позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів направлення на адресу саме ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як і не надано доказів отримання останнім зазначених документів.
Щодо тверджень позивача про порушення відповідачами процедури мобілізації, суд зазначає таке.
З вище описаних нормативно-правових актів слідує, що на військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
У свою чергу територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
При цьому, для перебування на військовому обліку, надання облікових даних, проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби та призову громадян на військову службу під час мобілізації, згода військовозобов'язаного не передбачена, оскільки це є їх обов'язком, що визначено законодавством України.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував у статусі військовозобов'язаного.
Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем до його мобілізації у визначеному законом порядку оформлено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону №3543-XII та отримано довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за формою згідно з додатком 6 до Порядку №560.
ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання вимог ухвали від 14.08.2025 повідомив, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.03.2025 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд зазначає, що позивач не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо його призову на військову службу, у зв'язку з чим зазначені обставини не підлягають оцінці судом під час ухвалення цього рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що жодних протиправних дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 не вчинено, наказ про призов ним не приймався, а отже, права позивача не були порушені ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також судом встановлено відсутність протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а тому такий не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 05 березня 2026 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя Д.А. Божук