Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 березня 2026 р. Справа № 520/23451/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Походенко А.І.,
за участі представників відповідача - Ленчік К.В., Лепишка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт відповідача про виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали новий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24. Заяву позивача про відмову у прийнятті звіту та накладення штрафу залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду питання про прийняття звіту відповідача про виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року призначено розгляд звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі у судовому засіданні.
Про судове засідання сторони повідомлялися належним чином відповідно до вимог КАС України шляхом надсилання ухвали та судових повісток до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронного листа.
В судове засідання позивач чи його представник не з'явилися, причин свого неприбуття не повідомили.
Представники відповідача в судовому засіданні просили суд затвердити звіт про виконання рішення суду по даній справі, враховуючи подані до суду доповнення до звіту.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, звіт про виконання судового рішення та доповнення до звіту, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частин 1, 2 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
За приписами частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44цього Кодексу (частини друга, третя статті 382-2 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 382-2цього Кодексу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 гривень щомісяця за період з вересня 2023 року по травень 2024 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень щомісяця за період з вересня 2023 року по травень 2024 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі №520/23451/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 гривень щомісяця за період з вересня 2023 року по 23.10.2023 включно та за травень 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень щомісяця за період з вересня 2023 року по 23.10.2023 включно та за травень 2024 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24 залишено без змін.
Рішення судів набрали законної сили.
Ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати у місячний термін звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень щомісяця за період з 24.10. 2023 року по квітень 2024 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
На виконання ухвали суду представником відповідача надано звіт про виконання судового рішення по справі, в якому зазначив, що в межах компетенції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі №520/23451/24 частково виконано. Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 проведено необхідний розрахунок (нарахування), в якому визначено суми грошового забезпечення, що підлягають сплаті ОСОБА_1 . Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», військовою частиною НОМЕР_1 кожного місяця вчинялись та вчиняються активні дії задля виконання рішення суду по справі №520/23451/24. Разом з тим, оскільки витрати військової частини НОМЕР_1 (в тому числі і ті, що пов'язані з виконанням судових рішень) фінансуються за рахунок коштів, виділених із державного бюджету, є певна, незалежна від військової частини НОМЕР_1 , затримка у виділенні грошових коштів з виконанням судових рішень.
Інші джерела фінансування у військової частини НОМЕР_1 відсутні. Станом на сьогоднішній день потреба військової частини НОМЕР_1 щодо виділення коштів для покриття витрат на виконання Рішення суду по справі №520/23451/24 не профінансована державою, хоча військова частина НОМЕР_1 прикладала до цього максимально зусиль. Кожного місяця військова частина НОМЕР_1 звертається до вищого начальника забезпечувального фінансового органу з питанням щодо виділення коштів на виконання рішення суду, в точу числі по справі №520/23451/24. Даний факт підтверджується відповідними розрахунками потреби в коштах направлених до вищого командування в липні, серпні та вересні 2025 року.
На підтвердження зазначеного надано копії розрахунків потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" на липень - вересень 2025 року, за підписами командира та головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 , направлених начальнику забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну відпрограму), в яких зазначено нараховану ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі №520/23451/24 суму 97 403,00 грн. (на вересень 2025 року), 2 422,00 грн. (на липень 2025 року), 97 403,00 грн. (на серпень 2025 року).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали новий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24.
Заяву позивача про відмову у прийнятті звіту та накладення штрафу залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду питання про прийняття звіту відповідача про виконання рішення.
Скасовуючи ухвалу суду від 28.10.2025 про прийняття звіту, в постанові судом апеляційної інстанції, зокрема, зазначено наступне:
"Разом з тим колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про прийняття поданого відповідачем звіту суд першої інстанції не здійснив перевірку відомостей, що свідчать про виконання відповідачем рішення суду в частині нарахування позивачу на виконання судового рішення додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 гривень щомісяця за період з 24.10.2023 по квітень 2024 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, зокрема, здійсненого фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 розрахунку (нарахування), в якому визначено суми грошового забезпечення, що підлягають сплаті ОСОБА_1 , на який посилається відповідач у поданому до суду звіті про виконання судового рішення.
Приймаючи звіт відповідача, суд першої інстанції не пересвідчився у фактичному виконанні останнім рішення суду в частині нарахування позивачу спірних сум грошового забезпечення, а лише обмежився посиланням на відсутність у військової частини відповідного фінансового забезпечення для їх виплати.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до долучених до звіту копій розрахунків потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" на липень - вересень 2025 року, відповідач зазначав різні суми коштів, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі №520/23451/24, а саме: на липень 2025 року - 2 422,00 грн; на серпень та вересень 2025 року - 97 403,00 грн.
Враховуючи вказані розрахунки, суд першої інстанції не пересвідчився, чи відповідає розмір коштів, визначений у цих розрахунках, сумі нарахованої позивачу додаткової грошової винагороди у визначеному в судовому рішенні розмірі за період з 24 жовтня 2023 року по квітень 2024 року.
У свою чергу, перевірка цих обставин є необхідною умовою для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для прийняття звіту про виконання відповідачем рішення суду внаслідок вчинення чи невчинення останнім усіх можливих дій, спрямованих на виконання такого рішення".
Зважаючи на вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції та враховуючи доповнення до звіту про виконання рішення суду, надані військовою частиною, судом встановлено наступне.
Зі звіту про виконання рішення суду та з наданої разом з додатковими поясненнями довідкою - розрахунком грошового забезпечення з 23.10.2023 по 30.04.2024 за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24 вбачається, що військовою частиною нараховано позивачу 20100 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 23 жовтня по квітень 2024 року включно.
Загальна сума такого нарахування склала 126 635,48 грн., з яких: 5 835,48 грн. - за період з 23 по 31 жовтня 2023 року, та по 20100 грн. щомісяця за період листопад 2023 року - квітень 2024 року включно.
Проте, як вбачається з вищевказаної довідки та з наданих в судовому засіданні пояснень представників відповідача, з вказаної суми 126 635,48 грн. було відраховано 29032,26 грн., оскільки ці кошти (29032,26 грн.) були нараховані та виплачені позивачу за період з 23 по 31 жовтня 2023 року як додаткова грошова винагорода 100000,00 грн. за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168.
Однак, у цей період (з 23 по 31 жовтня 2023 року) позивач не перебував на такому лікуванні, відповідно, у зв'язку з чим і було здійснено відрахування цих коштів як безпідставно нарахованих.
Отже, нарахована різниця між фактично виплаченим та нарахованим за рішенням суду склала 97403,22 грн. (126635,48 грн. - 29032,26 грн. = 97403,22 грн.).
При цьому, в даному випадку, при вирішенні та розгляді питання виконання рішення суду в цій справі, правомірності відрахування цієї суми (126635,48 грн. -29032,26 грн. = 97403,22 грн.) не надається оцінка. Не погоджуючись з таким відрахуванням, позивач не позбавлений права оскаржити такі дії відповідача в судовому порядку.
Крім того, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем здійснювалися дії, спрямовані на виплату нарахованих позивачу коштів, а саме було направлено начальнику забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну відпрограму) розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених та інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення КПКВ 2101020 1 2 1 на лютий 2026 року за підписами командира та начальника фінансово - економічної служби головного бухгалтера військової частини, в якому визначено суму до сплати ОСОБА_1 на виконання рішення суду 97403,22 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених та інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" на лютий 2026 року також зазначено, що ОСОБА_1 нараховано 2 422,00 грн., яка є виплатою позивачу судового збору.
Також, представником відповідача надано ряд виписок з рахунка за період листопад 2025 року - лютий 2026 року, в яких міститься заборгованість перед позивачем 97403,22 грн. та з яких вбачається, що за вказаний період вхідний залишок коштів за КЕКВ 2800 - 00,00 грн. Тобто, кошти на виплату заборгованостей, зокрема, нарахованих на виконання судових рішень, відповідачу не надходили.
Отже, на виконання рішення суду по даній справі військовою частиною нараховано позивачу додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 23 жовтня по квітень 2024 року включно (97403,22 грн.), що підтверджено довідкою - розрахунком грошового забезпечення з 23.10.2023 по 30.04.2024 за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24.
Щодо виплати позивачу нарахованих коштів 97403,22 грн., суд звертає увагу, що грошові кошти у вигляді заборгованості з грошового забезпечення, які належать позивачу, не є власністю військової частини, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі військової частини.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із пунктами 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу відсутні. З наданих відповідачем до звіту документів та з додаткових пояснень, судом встановлено, що відповідачем вчиняються дії на виконання судового рішення, зокрема, шляхом направлення начальнику забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну відпрограму) розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" на липень - вересень 2025 року та на лютий 2026 року, за підписами командира та головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 , в яких зазначено нараховану позивачу суму на виконання рішення суду по даній справі.
Суд враховує, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Враховуючи те, що відповідачем здійснено направлення начальнику забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну відпрограму) розрахунків потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" на липень - вересень 2025 року, за лютий 2026 року за підписами командира та головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 , в яких зазначено нараховану позивачу на виконання рішення суду по справі №520/23451/24 суму по даній справі, при цьому відповідач не відмовляється від виплати відповідних сум грошового забезпечення наголошуючи на тому, що витрати військової частини НОМЕР_1 (в тому числі і ті, що пов'язані з виконанням судових рішень) фінансуються за рахунок коштів, виділених із державного бюджету, є певна, незалежна від військової частини НОМЕР_1 , затримка у виділенні грошових коштів з виконанням судових рішень, інші джерела фінансування у військової частини НОМЕР_1 відсутні, суд вважає, що відсутні підстави для неприйняття цього звіту та визнання невиконання судового рішення відповідачем без поважних причин, оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від відповідача особисто, у зв'язку з чим, суд вважає можливим прийняти звіт відповідача про виконання рішення суду.
Згідно частин 10 та 11 статті 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд вважає за можливе прийняти звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24.
Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24 виконано не в повному обсязі, не здійснено виплати позивачу грошового забезпечення, суд не припиняє здійснення судового контролю та вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення - три місяці з дня отримання копії цієї ухвали.
При цьому, підстав для застосування штрафу немає, оскільки звіт судом прийнятий, а невиконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення відповідача.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 294, 295, 382-1, 382-3 КАС України КАС України, -
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали новий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №520/23451/24.
Попередити відповідача, що відповідно до ч.10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В.Шевченко