з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/1220/26
06 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
05.03.2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Сабатюк Наталію Петрівну надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (до подання позовної заяви), в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, який користується правом на відстрочку від призову на військову службу, під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому, заявник вчасно уточнив військово-облікові дані, що підтверджується відомостями його військово-облікового документу.
Проте, як зазначає представник, 02.03.2026 ОСОБА_1 затриманий представниками національної поліції та проти його волі доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де перебуває по теперішній час. Також представник стверджує, що ОСОБА_1 скасовано право на відстрочку за відсутності належних правових підстав.
Заявник вважає, що оскільки територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має право призвати ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, після чого його статус буде змінено на військовослужбовця, тому вказане унеможливить відновлення права на відстрочку та виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Крім того представник зазначає, що у випадку визнання протиправним та скасування наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу держава понесе зайві витрати на грошове, речове та інше забезпечення, що також свідчитиме про негативні наслідки.
Вважаючи очевидними ознаки протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 та порушення прав Маліцького, а також посилаючись на неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, представник просить забезпечити позов до його подання у обраний заявником спосіб.
Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Суд зауважує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
Так, зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що на переконання заявника його було незаконно затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 02.03.2026 та насильно доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , протиправно скасовано право на відстрочку від призову на військову службу на особливий період.
Такі обставини, на переконання заявника, свідчать про явну протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , що порушують гарантовані Конституцією України права особи.
Також у заяві наголошено, що в разі призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на законну відстрочку, з огляду на що вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову подальші мобілізаційні дії, такі як призов на військову службу, можуть спричинити негативні наслідки, і у випадку прийняття судом позитивного для позивача рішення, його виконання буде істотно ускладненим, або не поновить порушені права, про які ним наголошено.
Проаналізувавши обґрунтування заяви про забезпечення позову до його подання суд зазначає, що за приписами частини першої та третьої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Так, під предметом позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, в той час як підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Так, подана адвокатом заявника Сабатюк Наталією Петрівною заява про забезпечення позову до подання позовної заяви містить: викладення обставин (підстав) майбутнього позову; осіб які можуть набути статусу сторін у справі; захід забезпечення позову та мотиви необхідності його застосування, проте предмет позову, щодо якого позивач просить вжити обрані ним заходи забезпечення, фактично не сформульований, що не дозволяє розкрити зміст позовних вимог, які буде заявлено при поданні позовної заяви.
Поряд цим, вимогами частини другої статті 151 КАС України зокрема визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18. Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак, на підтвердження фактичних обставин, якими вмотивовано подання даної заяви про забезпечення позову, а також порушення прав ОСОБА_1 надано лише копії документів, які на думку заявника підтверджують право ОСОБА_1 на відстрочку, а також копію заяви його дружини ОСОБА_2 , складної на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням перевірити дії посадових осіб щодо правомірності тримання її чоловіка ОСОБА_1 у приміщенні ТЦК та СП.
Інших доказів представником заявника до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не надано і не вказано про причини неможливості їх подання.
У заяві про забезпечення позову заявник, обираючи вид забезпечення позову, просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
При цьому представник заявника зазначає, що дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 мають ознаки очевидної протиправності що ймовірно може привести до порушення прав позивача внаслідок його призову на військову службу, у зв'язку з чим суд у відповідності до пункту 2 частини другої статті 150 КАС України зобов'язаний вжити заходів забезпечення позову до моменту прийняття рішення у справі.
Втім, суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що “ймовірне» настання певних негативних наслідків для особи, на чому наголошено у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, позаяк чинне законодавство передбачає захист саме “порушеного права», в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Суд зауважує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Однак, сама “можливість» настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Крім того, навіть за умови врахування припущень заявника щодо можливої зміни правового статусу ОСОБА_1 на військовослужбовця і настання для нього таких негативних наслідків, як призов на військову службу, а також тверджень про те, що у разі прийняття судом у такому випадку позитивного для позивача рішення, буде істотно ускладнене його виконання, або не поновить порушені права, про які ним наголошено, то суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Так, долучення до заяви про вжиття заходів забезпечення позову копії заяви дружини ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач вживає заходів, спрямованих на мобілізацію заявника, як і не підтверджує факту того, що останній в подальшому буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Так, з 24.02.2022 відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який триває і на даний час.
Суд враховує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В свою чергу, пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У відповідності до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, набуттю статусу військовослужбовця передує низка юридично значимих дій/рішень, щонайменше (1) виклик до ТЦК та СП, (2) проходження ВЛК та визнання особи придатною до проходження військової служби, (3) прийняття керівником ТЦК та СП рішення про призов особи на військову службу з огляду на доцільність прийняття такого рішення (з урахуванням військово-облікової спеціальності особи, віку, стану здоров'я тощо) та скерування до військової частини, (4) прийняття командиром військової частини рішення про зарахування особи до списків особового складу. Слід додатково відмітити, що саме військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, заборона призову особи на військову службу можлива шляхом зупинення дії рішення про призов особи за мобілізацією за умови, що таке буде прийняте.
До того ж, навіть якщо виходити із припущень представника позивача щодо "можливої зміни правового статусу позивача на військовослужбовця", та настання негативних наслідків для позивача, які полягатимуть, на думку представника, в унеможливлені виконання рішення суду та відновлені прав такої особи, то суд не погоджується із таким, адже положеннями статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану.
Крім того, у відповідності до частини першої статті 33 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Також норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядку № 560 не обмежують заявника в праві на звернення до відповідача із заявою та визначеним пакетом документів для звільнення від проходження військової служби, чи виключення з числа військовозобов'язаних.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, як і відсутні підстави для висновку, що зазначене унеможливить виконання судового рішення, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Інших доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Відтак, твердження про те, що застосування заявлених заходів забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища у спірних правовідносинах до розгляду справи по суті, оскільки відповідач може прийняти рішення про направлення для проходження військової служби, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав у разі задоволення його позову, суд відхиляє як такі, що не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, доказами.
За наведених обставин, зважаючи на те, що у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такої заяви з підстав її необґрунтованості.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої через представника адвоката Сабатюк Наталію Петрівну, про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити в повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 06 березня 2026 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.