Справа № 500/5687/25
06 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Тернопільської міської ради Говоронченко Ольги Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Тернопільської міської ради Говоронченко Ольги Володимирівни, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської міської ради Говорченко Ольги Володимирівни про відмову в проведенні реєстраційних дій за №78442770 від 17.04.2025;
зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Тернопільської міської ради здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на належний йому житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проживав у АДРЕСА_1 .
За цією адресою розташований житловий будинок загальною площею 46,7 кв.м. та господарські, побутові будівлі та споруди: сіни, тамбур, кухня, тамбур, сарай, гараж, вбиральня, погріб, огорожа, мощення, колодязь, що зазначено у технічному паспорті на житловий будинок (домоволодіння), виданому Донецьким міським бюро технічної інвентаризації 08.07.1982 року.
Право приватної власності на належне позивачу нерухоме майно підтверджується Реєстраційним посвідченням, виданим Донецьким міським бюро технічної інвентаризації 29.10.1992 згідно якого ціле домогосподарство № 14 по АДРЕСА_1 зареєстровано на громадянина ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.10.1992, виданого Авдіївською нотаріальною конторою № 2514 та записано у реєстрову книгу за № 17 під реєстровим № 3929.
08.01.2024 Розпорядженням № 8 Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області "Про перейменування вулиць та провулків в Авдіївській міській територіальній громаді" вулицю Тургенева перейменовано на Олекси Тихого.
Після 01 січня 2013 року ОСОБА_1 право власності на зазначене домоволодіння в Державному реєстрі речових прав на майно не реєстрував.
З 30.05.2022 позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа з проживанням у м. Тернополі, про що видана довідка №6117-5001674528, у якій зазначено його фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 .
26.02.2025 позивач, через свого представника, звернувся до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень із заявою за реєстраційним номером 65492059 про реєстрацію його права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
17.04.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Тернопільської міської ради Говорченко Ольгою Володимирівною прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій №78442770, яким відмовлено у реєстрації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , на підставі ч.3 ст.23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не усунуті обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: відповіді на запит державного реєстратора не отримано.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.
16.02.2026 до суду від державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Тернопільської міської ради Говоронченко Ольги Володимирівни, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що вважає свої дії, як державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради такими, що повністю відповідають чинному законодавству, оскільки нею встановлено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, відповідь направлену державним реєстратором до Донецького міського бюро технічної інвентаризації не отримано, а отже право на об'єкт, органами, які здійснювали реєстрацію цього права до 01.01.2013 не підтверджено, що унеможливлює реєстрацію права власності за позивачем об'єкта нерухомого майна за адресою: Донецька область м.Авдіївка, вул. Тихого Олекси, 14, оскільки перевірка права особи, яке виникло і зареєстроване БТІ до 01.01.2013 з використанням паперових носіїв інформації, є обов'язковою безальтернативною складовою у процедурі державної реєстрації такого права, оскільки це прямо передбачено Законом, згідно листа-роз'яснення від 27.11.2025 № 171882/Б-25609/8.4.1 Міністерства юстиції України щодо алгоритму дій державного реєстратора у разі звернення заявника з оригіналом документа, що посвідчує набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано підприємством БТІ до 01.01.2013 з використанням паперових носіїв інформації.
19.02.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідач Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Говорченко О.В. зазначає, що подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Проте на переконання представника, таке твердження є помилковим, оскільки подані позивачем документи містять беззаперечні докази правомірного набуття права власності, серед них - Реєстраційне посвідчення про право власності на жилий будинок від 29.10.1992, видане Донецьким міським бюро технічної інвентаризації, що є правовстановлюючим документом на нерухоме майно.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
26.02.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
До вказаної заяви представником позивача долучено наступні документи: свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08.10.1992, зареєстрованого державним нотаріусом Другої Ясинуватської державної нотаріальної контори Малімон А.А., реєстраційне посвідчення Донецького міського бюро технічної інвентаризації від 24.10.1992 та технічний паспорт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
28.02.2025 державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Говорченко Ольга Володимирівна, розглянувши вищезазначену заяву, здійснила наступні реєстраційні дії: пошуки відомостей із бази даних заяв про реєстрацію заяв у та запитів Державного реєстру речових прав; пошуки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо особи ОСОБА_1 та щодо адреси об'єкта, у тому числі пошуки в невід'ємній архівній складовій частині реєстру відповідно до пунктів 20-21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (зі змінами).
Із вищезазначених пошуків відповідачем, встановлено, що Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (житлового будинку в АДРЕСА_1 ) відсутня.
Державний реєстратор Говорченко О.В. створила і направила запит в Донецьке міське бюро технічної інвентаризації, м. Донецьк, вул. Кобозева, 70 для отримання інформації, необхідної для державної реєстрації права власності даного об'єкта, у зв'язку із чим, 04 березня 2025 року прийнято рішення № 77612008 про зупинення розгляду справи в зв'язку з направленням запиту в БТІ.
Однак, у зв'язку з тимчасовою окупацією російською федерацією Донецької області, конверт з запитом державного реєстратора, направлений в Донецьке міське БТІ за адресою м. Донецьк, вул. Кобозева, 70 не був прийнятий поштовим відділенням Укрпошти для відправлення та був повернутий відповідачу із написом "Не можливо надіслати, відділення тимчасово не працює".
17.04.2025 державним реєстратором прийнято рішення за № 78442770 про відмову в проведення реєстраційних дій, встановивши наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме: після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: відповіді на запит державного реєстратора не отримано.
Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст.3 Закону №1952-IV).
За правилом абз.4 ч.5 ст.3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Пунктом 2 ч.1 ст.6 Закону №1952-IV визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Частиною 3 ст.10 Закону №1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.23 Закону №1952-IV, заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху у разі неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Згідно з п.8 ст.24 Закону №1952-IV, підставою для відмови в державній реєстрації прав слугують не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону.
Як слідує із матеріалів справи, з урахуванням того, що реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна проведено до 01.01.2013 та доданих до заяви документів, зокрема, реєстраційного посвідчення та технічного паспорта, які видано Донецьким міським бюро технічної інвентаризації, державним реєстратором Говорченко О.В. було створено і направлено запит в Донецьке міське бюро технічної інвентаризації, м. Донецьк, вул. Кобозева, 70 для отримання інформації, необхідної для державної реєстрації права власності спірного об'єкта, що слугувало підставою для прийняття 04.03.2025 рішення № 77612008 про зупинення розгляду справи.
У зв'язку з тимчасовою окупацією російською федерацією Донецької області, конверт з запитом державного реєстратора, направлений в Донецьке міське БТІ за адресою м. Донецьк, вул. Кобозева, 70 не був прийнятий поштовим відділенням Укрпошти для відправлення та був повернутий відповідачу із написом "Не можливо надіслати, відділення тимчасово не працює".
Тому, 17.04.2025 державним реєстратором було прийнято рішення за № 78442770 про відмову в проведенні реєстраційних дій, встановивши наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме: після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: відповіді на запит державного реєстратора не отримано.
Тому, оскільки перевірка права особи, яке виникло і зареєстроване БТІ до 01.01.2013 з використанням паперових носіїв інформації, є обов'язковою безальтернативною складовою у процедурі державної реєстрації такого права, оскільки це прямо передбачено Законом, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської міської ради Говорченко Ольги Володимирівни про відмову в проведенні реєстраційних дій за №78442770 від 17.04.2025, так як при його прийнятті відповідач діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Поряд із цим, суд зауважує, що відповідний факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно уповноваженим суб'єктом державної реєстрації може бути встановлено загальним судом в порядку цивільного судочинства, для досягнення мети, закріпленої в Законі№1952-IV, а саме підтвердження державної реєстрації права власності певної особи на нерухоме майно.
Натомість, адміністративний суд позбавлений повноважень встановлювати зазначені факти в межах адміністративного судочинства.
При цьому, суд загальної юрисдикції, на відміну від державного реєстратора, має широкий інструментарій (з'ясування обставин справи, дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, допит свідків, тощо), який дозволяє встановити факт набуття особою та виникнення у такої особи права власності на нерухоме майно під час розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення розглядаються місцевими загальними судами, а отже, такі факти, не можуть бути встановлені в ході розгляду даної справи Тернопільським окружним адміністративним судом.
Завданням адміністративного судочинства є встановлення правомірності дій чи рішень суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судом в процесі розгляду, реєстратор в даному випадку діяв у відповідності з вимогами Закону, а тому, заявлений позов задоволенню не підлягає.
Поряд із цим, це не позбавляє позивача права на звернення до місцевого загального суду щодо встановлення факту державної реєстрації за позивачем права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Судове рішення у такій справі є окремою підставою для реєстрації права власності за позивачем на спірне нерухоме майно, незалежно від наявності записів в реєстрах чи можливості реєстратора отримати відповідь на запит.
Таким чином, законодавством передбачено альтернативний спосіб відновлення прав та інтересів позивача при неможливості зареєструвати право власності на належне йому майно у загальному порядку.
Поряд з цим, доказів встановлення в судовому порядку факту державної реєстрації за позивачем права власності на належне йому нерухоме майно позивачем не надано.
У зв'язку з цим, враховуючи наведені обставини, у державного реєстратора були відсутні підстави визначені законодавством для реєстрації права власності. Оскаржене рішення прийнято реєстратором у відповідності з п.8 ст.24 Закону №1952-IV.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 06 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідачі: - Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (місцезнаходження/місце проживання: бульв. Тараса Шевченка, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46021, код ЄДРПОУ 34334305);
- Державний реєстратор прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Тернопільської міської ради Говорченко Ольга Володимирівна (місцезнаходження/місце проживання: бульв. Тараса Шевченка, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46021, код ЄДРПОУ 34334305);
Головуючий суддя Баб'юк П.М.