06 березня 2026 року м. Рівне№460/23109/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про:
визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-0Д, а саме: в частині встановлення в діях ОСОБА_2 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. З ст. 403, ч. 4 ст. 408 та ст. 429 Кримінального кодексу України; пункт 2 в частині «внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та відмови виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 »; пункт 3.1. в частині «внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та відмови виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 »; пункт 6 «Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 та членам його сім'ї не здійснювати у зв'язку з дезертирством (самовільним залишенням місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене за попередньою змовою групи осіб в бойовій обстановці), відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами), Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (із змінами) та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (із змінами)»; пункт 8 «За порушення вимог абзаців 2, 3, 4, 5, 7, 8, 10, 11 статті 11, статей 1, 16, 28, абзацу 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, абзаців 2, 4, 5, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що виразилось у непокорі, вчинену в бойовій обстановці, тобто умисній відкритій відмові виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 №603дск від 04.04.2025, №713дск від 15.04.2025 та №759дск від 19.04.2025, перебуваючи в батальйонному районі оборони військової частини НОМЕР_2 , південно-східніше АДРЕСА_1 , у разі повернення солдата ОСОБА_2 , притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани»; пункт 9 «Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 60, 214, 216 КПК України, підготовити та направити відповідним слідчим органів Державного бюро розслідувань заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації вчиненим умисним діям водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 , у зв'язку із наявністю у його діях ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ч 403, ч. 4 ст. 408, ст. 429 Кримінального кодексу України»;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 поновити військовослужбовцю ОСОБА_2 та членам його сім'ї, виплату грошового забезпечення відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 з 15 червня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 17.12.2025 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою суду від 19.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України.
Ухвалою суду від 03.02.2026 замінено відповідача Військову частину НОМЕР_2 , правонаступником - Військовою частиною НОМЕР_1 .
Відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Стороною позивача подано відповідь на відзив та долучено клопотання про витребування доказів: у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії всіх додатків до Акту службового розслідування від 15 червня 2025 року щодо факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 ; належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування щодо командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 , командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_4 та командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_5 ; у Військової частини НОМЕР_3 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування щодо факту зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_6 - підрозділу ППО військової частини НОМЕР_3 .
Розглянувши зазначене клопотання, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вимогами статей 73, 74, 75, 76 докази повинні бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.
Належними, відповідно до положень статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування, в свою чергу, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
04.03.2026 до суду надійшли додаткові докази по справі, а саме належним чином засвідчені копії всіх додатків до Акту службового розслідування від 15 червня 2025 року щодо факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 .
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про їх достатність в розумінні статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведеного, суд наголошує, що інші заявлені до витребування докази не стосуються предмета доказування у даній справі.
Отже, відсутні підстави для витребування доказів, зазначених у клопотанні позивача, долученого до відповіді на відзив. Відтак, вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень частини третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 2, 9, 72-76, 80, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.В. Друзенко