06 березня 2026 року м. Рівне№460/921/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України)
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною відмови відповідача у задоволенні поданого рапорту від 19 грудня 2025 року №29/68159/25-Вн про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ; зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт з урахуванням правової оцінки суду щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Указ Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та на даний час є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 у складі НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Вказує, що 19 грудня 2025 року він подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьківство підтверджується свідоцтвами про народження дітей. Факт перебування дітей на утриманні позивача, за його твердженням, підтверджується нотаріально посвідченими заявами матерів дітей, у яких зазначено, що позивач здійснює їх повне матеріальне забезпечення, бере участь у вихованні та розвитку дітей, забезпечує необхідні умови для їх життя, навчання та лікування.
Позивач також зазначає, що відповідно до довідки органу державної виконавчої служби виконавчі документи про стягнення з нього аліментів відсутні, що, на його думку, свідчить про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
Листом від 30 грудня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу відмовлено у задоволенні рапорту з мотивів ненадання документів про відсутність заборгованості зі сплати аліментів щодо однієї з дітей.
Позивач вважає таку відмову протиправною, посилаючись на те, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає імперативний характер звільнення військовослужбовця у разі перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, за відсутності заборгованості зі сплати аліментів. При цьому, на думку позивача, закон не містить вимоги щодо обов'язкової наявності судового рішення або договору про сплату аліментів для підтвердження факту утримання дітей.
Позивач зазначає, що відповідач неправомірно ототожнив поняття «перебування на утриманні» з поняттям «сплата аліментів» та фактично встановив додаткові вимоги до переліку документів, не передбачені законом.
На думку позивача, подані ним документи у своїй сукупності є належними та допустимими доказами перебування дітей на його утриманні, а тому відмова у звільненні порушує його право на реалізацію передбаченої законом підстави для звільнення з військової служби.
Ухвалою від 26.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій прийнято до розгляду. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №460/921/26.
Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) проти задоволення позову заперечила, подавши відзив на позов, та просила відмовити у його задоволенні повністю.
Відповідач зазначив, що за результатами розгляду рапорту надано відповідь від 30.12.2025 № 08/21184-25-Вих про відмову у його задоволенні у зв'язку з відсутністю документального підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів стосовно однієї з дитини.
Відповідач вказує, що надані позивачем заяви матерів дітей не є належними та допустимими доказами перебування дітей на його утриманні, оскільки є односторонніми волевиявленнями та не підтверджують ані фактичного виконання обов'язку щодо утримання дітей, ані досягнення домовленості між батьками у розумінні статті 181 Сімейний кодекс України, а матеріали справи не містять доказів систематичного перерахування коштів, банківських виписок, квитанцій чи інших документів, які б підтверджували реальне та регулярне забезпечення дітей харчуванням, одягом, лікуванням чи навчанням.
Окремо відповідач зазначає, що твердження про участь позивача у вихованні та відвідуванні дитини, яка проживає на території Республіки Білорусь, не підтверджені жодними об'єктивними доказами, а з огляду на проходження позивачем військової служби в умовах воєнного стану та обмеження виїзду за межі України є сумнівними та потребували належного документального підтвердження.
Крім того, відповідач звертає увагу, що нотаріальне посвідчення заяви матері дитини засвідчує лише справжність підпису, але не підтверджує достовірність викладених у заяві фактів.
Відповідач також зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів походження дитини у порядку, передбаченому статтями 121, 122, 125, 126 Сімейного кодексу України, а також документів, які б підтверджували правовий статус відносин між позивачем та матір'ю дитини, що проживає за межами України.
Додатково відповідач посилається на те, що відповідно до статті 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особи, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, мають право на відстрочку від призову під час мобілізації. Проте матеріали справи не містять доказів того, що позивач до або під час призову звертався із заявою про надання відстрочки чи оскаржував рішення щодо його мобілізації.
На думку відповідача, НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені статтею 19 Конституції України та чинним законодавством, а тому правові підстави для визнання його дій протиправними відсутні.
З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України на підставі Указ Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Проходжу військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у складі НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії.
19 грудня 2025 року позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До рапорту було додано:
1. Паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 - на 3 арк.;
2. Копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 - на 1 арк.;
3. Копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 30.07.2012 року - на 2 арк.;
4. Копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 24.03.2011 року - на 2 арк.;
5. Копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 17.07.2018 року - на 3 арк.;
6. Довідку № 42809 від 15.12.2025 року - на 1 арк.;
7. Заяву ОСОБА_5 № 3125 від 20.08.2024 року - на 1 арк.;
8. Заяву ОСОБА_6 № 4-1300 від 19.08.2024 року - на 1 арк.
Вказаний рапорт було розглянуто керівництвом НОМЕР_2 прикордонного загону, за результатами чого надано відповідь № 08/21184-25-Вих від 30.12.2025, якою у задоволенні рапорту відмовлено у зв'язку з відсутністю підтвердних документів щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а також наявністю правових підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт з урахуванням правової оцінки суду щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2232 визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232 і залежать від виду військової служби.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідно до пп.13 п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
- копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
- один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
- довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено, що відмова Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, ґрунтується на тому, що він не надав до рапорту одного із документів, визначених підпунктом 13 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170.
Аргументи скаржника зводяться до того, що необхідною умовою звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ є перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше неповнолітніх дітей та відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Суд зауважує, що на виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція № 170).
У 2024 році у зв'язку із триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України, нарощуванням зусиль агресора щодо подальшого захоплення території України, постало питання щодо удосконалення окремих питань проходження військової служби та порядку звільнення із неї.
З метою вирішення цієї проблеми Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 № 495 були затверджені зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у тому числі до Додатку 19 до Інструкції.
У Додатку 19 до Інструкції № 170 у новій редакції визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підстав, зазначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», окремо для кожної категорії військовослужбовців.
Суд вважає, що Міністерство оборони України в такий спосіб чітко регламентувало порядок звільнення з військової служби та усунуло можливість прямих командирів (начальників) військовослужбовця, уповноважених приймати рішення щодо звільнення чи відмови у звільненні з військової служби, свавільно тлумачити закон та на власний розсуд визначати перелік документів, необхідних та достатніх для звільнення зі служби.
Так, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме - у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану) подаються такі документи:
1) копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
2) один з документів: (1) копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або (2) копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або (3) рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або (4) письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або (5) рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
3) довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Отже, Додаток 19 до Інструкції № 170 для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні військовслужбовця передбачає необхідність подання:
- свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства особи, тобто підтвердження батьківства військовослужбовця щодо трьох і більше дітей;
- довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, для підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці;
- інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного військовослужбовця), що підтверджують факт визначення місця проживання дітей з одним із батьків.
Отже, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170 чітко та недвозначно визначений вичерпний перелік документів, які повинні бути долучені до рапорту про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Із матеріалів справи слідує, що позивач разом із рапортом надав свідоцтва про народження дітей, що підтверджують його батьківство та вік дітей, довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_5 , датовану 20.08.2024, щодо піклування, виховання, забезпечення та утримання дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_6 , датовану 19.08.2024, щодо надання матеріальної підтримки ОСОБА_4 .
Разом з тим, для підтвердження факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей та звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232 позивачу необхідно було до рапорту про звільнення, крім інших документів, долучити один із документів з альтернативного переліку, щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків, як того вимагає Інструкція № 170.
Однак ОСОБА_1 не додав до рапорту одного з документів: (1) копії свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або (2) копії рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або (3) рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або (4) письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або (5) рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договору про сплату аліментів на дитину.
Водночас, долучені до рапорту заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є належними документами, визначених у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170.
При цьому, суд звертає увагу, що такі заяви датовані серпнем 2024 року, що ставить під сумнів їх актуальність станом на момент подання рапорту про звільнення з військової служби.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що долучені позивачем до рапорту документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що є підставою для звільнення з військової служби на підставі положень підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», отже - відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.
Отже, у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Підстави для розподілу судового збору відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )
Повний текст рішення складений 06.03.2026.
Суддя Олег ГРЕСЬКО