Справа № 420/39926/24
06 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.01.2025, просять суд:
- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , як членам сім'ї померлого ОСОБА_5 , належного, але не отриманого ним до дня смерті, грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових і одноразових видів грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно), з урахуванням виплачених сум.
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , як членам сім'ї померлого ОСОБА_5 , належного, але не отриманого ним до дня смерті грошового забезпечення, у тому числі додаткових щомісячних і одноразових видів грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що офіцеру ОСОБА_5 при проходженні військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) (період служби з 28.04.2018 по 22.06.2024) нараховувалось і виплачувалось грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 22 червня 2024 року без урахування щорічних змін прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, та наказом від 25.06.2024 № 148-ос його виключено зі списків особового складу. На підтвердження права позивачів на належне, але не отримане ОСОБА_5 грошове забезпечення на спірний період позивачі посилаються на приписи п.1 глави 6 розділу V Інструкції № 558 (наказ МВС № 558 від 25.06.2018).
Ухвалою від 30.12.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 22.01.2025 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 09.01.2025 року (вхід. № 4148/25 від 14.01.2025 року) про уточнення позовних вимог - повернуто заявникам.
Ухвалою від 11.02.2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог від 23.01.2025 року (вхід. № 9218/25 від 30.01.2025 року).
04.02.2025 року від представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що враховуючи те, що Додатки 1 і 14 до Постанови № 704 затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21.02.2018 на підставі Постанови № 103, то пріоритетним в цьому випадку є положення саме пункту 4 Постанови № 704. З огляду на викладене, відповідач, здійснивши розрахунок розміру грошового забезпечення позивача за нормами чинними на 01.03.2018, правильно розрахував розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та за особливості проходження військової служби, а також премії, за відповідною посадою. ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) діяв правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня відповідного року, на переконання суду, відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача щодо незастосування пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, встановленого законом на 01.01.2018, застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року - 1762 грн.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) в період з 28.04.2018 по 22.06.2024.
03.11.1998 р. між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 . Прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.12.2001 ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Згідно з копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 24.06.2024 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 25.06.2024 № 148-ос полковника ОСОБА_5 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю.
ОСОБА_3 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) із заявою, в якій просила перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_5 за період з 29 січня 2020 року по 22 червня 2024 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Листом від 28.11.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що грошове забезпечення ОСОБА_5 під час проходження служби в Головному центрі виплачене в повному обсязі, заборгованість відсутня, підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно з додатком 8.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_5 визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 р. № 2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
З огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29 січня 2020 року положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 р. (1762 грн.) є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 294-IX на 01.01.2020 р. (2102 грн.), Законом № 1082-IX на 01.01.2021 р. (2270 грн.), Законом № 1928-IX на 01.01.2022 р. (2481 грн.), Законом № 2710-IX на 01.01.2023 р. (2684 грн.).
Зі змісту викладеного вбачається, що питання нарахування військослужбовцям грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є спірним з огляду на те, що роботодавці застосовують під час розрахунку грошового забезпечення розмір прожиткового мінімуму 1762 грн. Такі спори між військовослужбовцями та військовими частинами вирішуються в судовому порядку за позовами військовослужбовців, якщо останні не згодні з таким порядком нарахування грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).
Отже, члени сім'ї загиблого військовослужбовця мають право на належне військовослужбовцю, але не отримане ним до дня смерті (загибелі), грошове забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що в спірний період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1762 грн).
Відповідно до ст. 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Такими чином, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі №484/3648/16-а, від 29.04.2020 року по справі №576/1388/17.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що, зокрема, право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом. Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 21 липня 2022 року по справі № 431/4588/20.
При цьому, позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_5 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, яке у такому розмірі за життя ОСОБА_5 йому не нараховувалось.
При цьому, сам ОСОБА_5 , як отримувач грошового забезпечення, з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 під час проходження служби не звертався, відповідне судове рішення за таким позовом, що набрало законної сили, на момент смерті ОСОБА_5 було відсутнє.
Тобто, право на одержання коштів (сум грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року) ОСОБА_5 не набув, і такі суми грошового забезпечення йому не були нараховані.
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок про те, що вимоги зобов'язального характеру, які заявлено позивачкою у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва (постанови від 27.09.2023 у справі № 420/16546/21, від 05.12.2023 у справі № 420/18164/21, від 10.07.2024 у справі № 420/10899/21, від 14.11.2024 у справі № 560/3390/23).
Відтак, враховуючи те, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на перерахунок грошового забезпечення, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки виплаті підлягає лише належне (нараховане), але не отримане за життя, грошове забезпечення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є безпідставними та необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Судові витрати позивачами не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів
.