Справа № 420/15995/25
06 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 22 травня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій просив:
Визнані протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 15.04.2025 № 1504-25.
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 відстрочки, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою суду від 23 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Також ухвалою від 23 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив строкову військову службу у Національній гвардії України з 20.11.2020 року по 02.04.2024 року, що підтверджується відомостями із військового квитка позивача серії НОМЕР_3
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 99 від 02.04.2024 року старшого солдата строкової служби ОСОБА_1 , старшого стрільця 2-го відділення 4- го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_4 , як такого, що вислужив строки військової служби, встановлені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до Указу Президента України від 07.03.2024 року № 149/2024, було звільнено з 02.04.2024 року з військової служби у запас і виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення, та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Також вказаним наказом позивача зараховано в оперативний резерв на посаду старшого стрільця Національної гвардії України.
Позивач зазначив, що у встановлений законодавством строк, він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановления на військовий облік, де посадова особа проставила відмітку про взяття його на військовий облік військовозобов'язаних вказаного ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відміткою на сторінці 22 в розділі VI. «Відомості про військовий облік».
Також позивачу була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяти місяців з дня звільнення з військової служби в запас (до 02.04.2025 року), відповідно до положень Закону України Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо строків строкової військової служби.
Позивач зазначив, що 09.08.2024 року він був зарахований до Херсонського національного технічного університету за спеціальністю 174 Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка та наразі він є здобувачем рівня освіти бакалавр, денної форми навчання, що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 623024.
09.04.2025 позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання відстрочки на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме на підставі, що він є здобувачем вищої освіти.
Однак, листом № 810 від 15.04.2025 позивачу було повідомлено, що згідно із протоколом від 15.04.2025 № 1504-25 йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із тим, що позивач має статус резервіста, а відповідно до п. 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним (а не резервістам) з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач не погоджується із ухваленим рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Так, позивач зазначає, що частиною 1 статті 26-2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Водночас, частиною 8 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають також громадяни України, визначені абзацами четвертим - дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом з цим, на думку позивача, статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, зазначеною статтею вказано, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно- технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону У країни "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Позивач звертає увагу, що до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вносилися зміни та враховуючи зазначені зміни, які були внесені до вказаної статті, можна зробити висновок, що з 21.03.2022 року частина друга статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка передбачала відстрочку для здобувачів освіти, фактично стала частиною третьою статті 23 вказаного Закону.
Водночас, до частини 8 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає перелік осіб із числа резервістів, хто не підлягає призову на військову службу, були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», що стосуються лише частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Однак, не зважаючи на неодноразові зміни статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема, частини другої вказаної статті, відповідно до якої надавалося право на відстрочку здобувачам освіти до 21.03.2022 року, на частину третю, якою надається право на відстрочку здобувачам освіти, починаючи із 21.03.2022 року і по цей час, до статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суб'єктом нормотворчої діяльності відповідні належні зміни внесені не були.
Відтак, враховуючи той факт, що у частину 8 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не були внесені необхідні зміни, а саме: не змінено частину другу на частину третю, позивач вважає, що він має право на відстрочку на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (яка до 21.03.2022 року була частиною другою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
До суду 10 червня 2025 року від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, з посиланням на те, що більшість військовослужбовців задіяні в мобілізаційних процесах та представник не отримував позовну заяву з додатками.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на те, що представник відповідача посилається на неотримання копії позовної заяви з додатками, встановлений судом строк на подання відзиву на позовну заяву не розпочався, а отже відповідачем не був порушений строк на подання відзиву на позовну заяву, що виключає необхідність у продовженні зазначеного строку.
Також до суду 27 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник позовні вимоги не визнає та просить відмовити, посилаючись на те, що позивач подав заяву на відстрочку 09.04.2025 на ім'я голови Комісії, на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон про мобілізацію), як здобувач професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, який навчається за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту").
За результатом розгляду заяви Позивача, Комісією 15.04.2025 (протокол №1504- 2025) було прийнято рішення про відмову у наданні Позивачеві відстрочки, позаяк встановлено, що Позивач має статус резервіста, а відповідно до пункту 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок проведення призову), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону про мобілізацію.
Позивач отримав повідомлення про відмову у наданні відстрочки (№810 від 15.04.2025) наручно.
Повідомлення, отримане Позивачем, відповідає додатку 7 до Порядку проведення призову та є нормативно встановленим документом, що засвідчує відмову у наданні відстрочки.
Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 не вбачає необхідності надавати витяг з протоколу засідання комісії, оскільки останній містить ту саму інформацію, що і повідомлення про відмову у наданні відстрочки, яке отримав Позивач.
ІНФОРМАЦІЯ_2 звертає увагу суду, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон про військовий обов'язок), громадяни України щодо військового обов'язку поділяються на певні категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти.
Представник відповідача звертає увагу, що законодавство чітко розділяє статуси військовозобов'язаного та резервіста.
Питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації врегульовані статтею 23 Закону про мобілізацію, а також Порядком проведення призову (пункти 56 - 67 Порядку проведення призову, а також Додаток 5 до Порядку проведення призову, який визначає документи, що надаються для підтвердження права на відстрочку).
Стаття 23 Закону про мобілізацію оперує категорією «військовозобов'язані» щодо осіб, які можуть отримати відстрочку
Аналогічно, відповідно до пункту 56 Порядку проведення призову, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У цілому, у пунктах 56 - 67 Порядку проведення призову також використовується лише термін «військовозобов'язані» у контексті осіб, які можуть отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
ІНФОРМАЦІЯ_2 звертає увагу, що питання заборони призову на військову службу осіб, які проходили строкову службу, були звільнені в запас та зараховані до категорії резервістів врегульовано окремим нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо строків строкової військової служби», яким Главу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" було доповнено пунктом 7-1, згідно з якого такі особи не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяти місяців з дня звільнення з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
Таким чином, особи, які проходили строкову службу, були звільнені в запас та зараховані до категорії резервістів, користувались окремим, спеціальним, правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, протягом 12 місяців з дня звільнення, на підставі відповідного спеціального правила.
Загальні правила, передбачені статтею 23 Закону про мобілізацію (зокрема і можливість надання відстрочки на підставі того, що особа здобуває вищу освіту за рівнем, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у законодавчо визначеній послідовності) не передбачають можливості надання відстрочки від призову на військову службу категоріям громадян, які не є військовозобов'язаними. Аналогічно до резервістів, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не можуть отримати допризовники, призовники чи власне військовослужбовці.
Позивач до категорії військовозобов'язаних не належить, а відтак і не може користуватись правом на відстрочку на загальних підставах, що передбачені статтею 23 Закону про мобілізацію.
Посилання Позивача на частину восьму статті 39-1 Закону про військовий обов'язок (відповідно до якої призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають також громадяни України, визначені абзацами четвертим - дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") не можуть братися до уваги, оскільки зазначене правило, як визнає сам Позивач, не містить посилань на частину третю статті 23 Закону про мобілізацію, на яку послався Позивач під час подачі заяви на відстрочку.
Своєю чергою до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕП/10251/25 від 02.07.2025, вхід. № 68655/25 від 07.07.2025), відповідно до якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, звертаючи увагу на те, що право щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації резервістам регулюється частиною 8 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка водночас має відсилочну норму до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка в свою чергу детально визначає перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Також до суду 21 липня 2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» не регулює питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, таким Законом є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (стаття 23), відповідно до якої відстрочка надається лише військовозобов'язаним.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено паспортом громадянина України.
Сторони не заперечують, що позивач проходив строкову військову службу у Національній гвардії України з 20.11.2020 року по 02.04.2024 року, що також підтверджується відомостями із військового квитка позивача серії НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 99 від 02.04.2024 року старшого солдата строкової служби ОСОБА_1 , старшого стрільця 2-го відділення 4- го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_4 , звільнено з 02.04.2024 року з військової служби у запас і виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення, та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також вказаним наказом позивача зараховано в оперативний резерв на посаду старшого стрільця Національної гвардії України.
Суд встановив, що 09.08.2024 року позивач був зарахований до Херсонського національного технічного університету за спеціальністю 174 Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка та наразі він є здобувачем рівня освіти бакалавр, денної форми навчання, що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 623024.
09.04.2025 позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання відстрочки на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме на підставі, що він є здобувачем вищої освіти.
Однак, повідомленням № 810 від 15.04.2025 позивачу було повідомлено, що згідно із протоколом від 15.04.2025 № 1504-25 йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із тим, що позивач має статус резервіста, а відповідно до п. 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним (а не резервістам) з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач, не погодившись із відмовою у наданні відстрочки, звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України №3543 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543 визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Проходження військової служби у резерві врегульовано статтею 26-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 6 ст. 26-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» служба у військовому резерві запроваджується з метою планомірної підготовки резервістів для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період шляхом набуття та підтримання на належному рівні вмінь і навичок за військово-обліковою спеціальністю.
Відповідно до ст.26-2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Таким чином, сукупний аналіз наведених норм права доводять, що резервістами є особи, які вважаються такими, що проходять службу у військовому резерві.
Згідно з ч.3 ст.39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» , призов громадян України на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та їх оповіщення здійснюються командирами військових частин - стосовно громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом та/або зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву, та керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - стосовно громадян України, які після їх звільнення з військової служби зараховані до військового оперативного резерву.
Відповідно до ч.8 ст.39-1 цього Закону, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають також громадяни України, визначені абзацами четвертим - дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 99 від 02.04.2024 року позивача зараховано в оперативний резерв на посаду старшого стрільця Національної гвардії України, а отже позивач є резервіст та на нього поширюються норми права, що регулюють порядок проходження військової служби у резерві, у тому числі, положення ч.8 ст.39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач просить надати йому відстрочку з підстав того, що він є здобувач освіти відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, суд виходить із застосування норм права таким чином.
Так, стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає загальні підстави надання відстрочки всім військовозобов'язаним.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Але ч.8 ст.39-1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» уточнено, що військовозобов'язані зараховані до резерву, можуть отримати відстрочку від призову за мобілізацією, не з усіх підстав визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а лише визначених у цієї статті - визначені абзацами четвертим - дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Підстави надання відстрочки визначені ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» взагалі не включені до переліку підстав надання відстрочки резервістам.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач діяв правомірно, оскільки позивач є резервістом та на нього не розповсюджуються підстави надання відстрочки, передбачені ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема для здобувачів освіти.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тому, виходячи із наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.