Справа № 420/31215/24
05 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача - Потупало Н.І., представників відповідача - Соколовської А.О., Чумак О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Краншип» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2024 року: №UA5000002024186, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами господарювання на 3637443,85 грн.; №UA5000002024187, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на 19096580,19 грн. (у тому числі за податковими зобов'язаннями та/або іншими зобов'язаннями - 15277264,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3819316,04 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки планова виїзна перевірка проведена відповідачем з порушеннями митного законодавства. Зокрема, позивач вказує на необґрунтованість висновків митного органу про недостовірність даних, наданих позивачем, щодо укладених договорів при поміщенні морського суховантажного судна “AFINA» у митний режим тимчасового ввезення та його нецільового використання, а саме: передачі товарів, ввезених з умовним частковим звільненням від оподаткування, у користування іншій особі.
На думку позивача, відповідач зробив помилкові висновки по укладеним договорам бербоут-чартеру, тайм-чартеру, зокрема, про передачу судна у комерційне користування іншим особам. Позивач стверджує, що зазначений ланцюг договорів виник та існував з метою експлуатації позивачем судна для надання послуг з перевезення та перевалки вантажів. Про це свідчить також те, що ці договори були укладені до поміщення судна в режим тимчасового ввезення.
Позивач зазначає, що відповідач не запитував у нього відповідну документацію та пояснення з приводу знаходження судна в митному режимі тимчасового ввезення, що позбавило його законного права на надання необхідних відомостей та документів за період дії режиму тимчасового ввезення. Також стверджуючи про надання судна в комерційне користування іншим особам, відповідач не встановив жодного факту такого використання, що свідчить про необґрунтованість висновків митного органу.
Таким чином, позивач вважає, що при складанні та поданні митних декларацій він не порушував митний режим тимчасового ввезення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2025 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ “Краншип» судовий збір у сумі 30280 грн.
Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
28.11.2025 року дана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та після проведення автоматичного розподілу справу призначено до розгляду судді Андрухіву В.В.
Ухвалою від 03.12.2025 року прийнято до розгляду дану справу та ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою від 14.01.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, визнано неповажними причини неявки позивача в судове засідання, у зв'язку з чим враховуючи необхідність надання позивачем пояснень у справі, зокрема, щодо обставин, на яких наголошено в постанові Верховного Суду, визнано явку позивача обов'язковою.
Ухвалою від 20.01.2026 року суд задовольнив заяву представника позивача про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 29.01.2026 року на 10:00 год., представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип» - Потупало Н.І. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 29.01.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2026 року на 10:00 год.
Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, поданих з дозволу суду 08.01.2026 року.
08.01.2026 року відповідачем подано до суду пояснення, в яких відповідач зазначає, зокрема, що документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ «КРАНШИП»: 1. статті 103, ч. 1 та 2 статті 105, ч. 7 ст. 106, ч. 2 та 7 ст. 286 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами і доповненнями), п. 132.1 ст. 132, п. 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 3 637 443,85 гривень; 2. п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) у частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість (ставка 20%) на загальну суму 15 277 264,15 гривень. Висновок про те, що позивач був кінцевим користувачем судна «Афіна» у момент тимчасового ввезення, ґрунтується на формальному аналізі дати укладення договорів, без врахування їхньої правової динаміки, типу та суб'єктного складу, що є грубим порушенням вимог статей 9, 73 КАС України щодо всебічного та об'єктивного дослідження доказів. З огляду на викладене, відповідачем доведено безпідставність позовних вимог товариства та правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Заслухавши вступне слово представника позивача та представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що Одеською митницею 24 листопада 2021 року на підставі наказу від 4 листопада 2021 року № 343 було розпочато документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період з 1 грудня 2018 року по 31 жовтня 2021 року тривалістю 30 днів.
Термін перевірки був продовжений з 1 січня 2022 року по 28 січня 2022 року.
Через повномасштабне вторгнення держави агресора російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року та оголошення воєнного стану документальні перевірки дотримання вимог законодавства з питань митної справи були зупинені.
20 березня 2024 року відповідно до внесених змін в Митний кодекс України зупинені документальні перевірки поновлювалися з 1 травня 2024 року. З урахуванням цієї обставини та зміни позивачем місцезнаходження відповідач визнав днем завершення терміну перевірки позивача - 23 лютого 2022 року.
За результатами перевірки відповідачем 13 червня 2024 року складено Акт №01/27/7.10-19/32428972 (далі - Акт перевірки).
За висновками Акта перевірки позивачем порушено вимоги:
статті 103, частин першої, другої статті 105, частин сьомої статті 106, частин другої та сьомої статті 286 Митного кодексу України (далі - МК України), пункту 132.1 статті 132, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 3637443,85 грн;
пункту 190.1 статті 190 ПК України у частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (ставка 20%) на загальну суму 15277264,15 грн.
ТОВ “Краншип» 30 липня 2024 року до Одеської митниці було подано заперечення на Акт перевірки.
Одеською митницею листом від 7 серпня 2024 року заперечення на Акт документальної планової виїзної перевірки залишино без розгляду.
На підставі висновків Акта перевірки митним органом 10 липня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№UA5000002024186, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ “Краншип» за платежем мито на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами господарювання на 3637443,85 грн;
№ UA5000002024187, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ “Краншип» за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на 19096580,19 грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями та/або іншими зобов'язаннями - 15277264,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3819316,04 грн).
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ “Краншип» подало до Державної митної служби України скаргу.
Державна митна служба України відмовила у задоволенні скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, поданої 30 липня 2024 року, та залишила вказані податкові повідомлення-рішення без змін.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, за визначенням пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв'язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
За правилами статті 345 Митного кодексу України здійснюються документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
У відповідності з ч.ч. 1-4 цієї статті документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки.
Згідно з ч.ч. 6-7 статті 345 Митного кодексу України, результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи митного органу вживають передбачених законом заходів.
Згідно з ч.ч. 1-3, 6 ст. 346 Митного кодексу України, документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.
Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку митного органу та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб митного органу перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у приміщенні митного органу.
Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється митними органами на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування митними органами виїзних перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Право на проведення документальної планової перевірки підприємства надається лише за умови, що керівнику цього підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Так, відповідно до програми документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ “Краншип» вимог законодавства з питань митної справи, затвердженої наказом Одеської митниці від 4 листопада 2021 року №343 (далі - Програми) серед інших питань, які входили до переліку питань, входила перевірка відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості вартості, за якими проведене митне оформлення товарів у відповідному митному режимі. Саме порушення пункту 6 Програми виявив відповідач під час проведення перевірки.
Зокрема, у межах питання № 6 Програми відповідач виявив порушення статті 103, частин першої та другої статті 105, частин сьомої статті 106, частин другої та сьомої статті 286 МК України, пункту 132.1 статті 132, пункту 206.16 статті 206 ПК України щодо товару “Морське суховантажне судно “AFINA», яке було двічі за період, що перевірявся, поміщено у митний режим тимчасового ввезення за митними деклараціями від 14 серпня 2020 року №UA500130/2020/227597, від 26 серпня 2021 року № UA500090/2021/206818.
Про це митний орган зазначив у пункті 3.5.1 Акта перевірки, вказавши, що судно “AFINA» в режимі тимчасового ввезення використовувалося не за цільовим призначенням, що полягало у передачі судна у користування іншій особі.
Згідно висновків акту перевірки від 13 червня 2024 року №01/27/7.10-19/32428972, за період з 01.12.2018 по 31.10.2021, що перевірявся, позивач двічі поміщував морське суховантажне судно “AFINA», IMO №8029272 у митний режим тимчасового ввезення.
За МД від 14.08.2020 № UA500130/2020/227597 товар №1 «Морське суховантажне судно «AFINA» 1983 року будівництва: позивний 9HTM5, IMO №8029272, Довжина - 167,0091м., Ширина - 29,5107м., Висота борту - 14,8102м., Виробник: NIPPON KOKAN K.K. SHIMIZU WORKS. Країна виробництва - Японія».
Фактурна вартість 1 700 000 доларів США, митна вартість визначена за основним методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та складає - 46 594 110,00 грн, код згідно УКТЗЕД - 8901901000 (ставка ввізного мита - 5 %).
Ввезення товару за МД від 14.08.2020 №UA500130/2020/227597 здійснювалось на підставі стандартного бербоутного чартеру балтійського і міжнародного морського комітету (БІМКО) кодова назва «БЄРКОН 89» № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, відповідно до якого судновласником є компанія «GLORION S. A. Salduba Building, Top Floor, East 53rd Street, Urbanizacion Obarrio., P.O. Box 7284, Panama, Republic of Panama» (Панама), а бербоутний фрахтувальник - ТОВ «КРАНШИП» (м. Одеса, Україна).
Відповідно до умов угоди судно дається у чартер та приймається фрахтувальником у порту, причалі або у місті, яке вказує фрахтувальник. Судно використовується у вантажних перевезеннях. Протягом всієї дії чартеру судно знаходиться у повному володінні, розпорядженні та контролем Фрахтувальника. Фрахтувальник зобов'язаний за власний рахунок укомплектувати судно екіпажом, забезпечувати його їжею, ремонтом, буксируванням. Командний склад судна є службовцями Фрахтувальника. Фрахтувальник має право використовувати усе спорядження судна, у любий термін забезпечувати заміну запчастин, спорядження та деталей таким чином щоб не знижувалась вартість судна. Також, Фрахтувальник має право облаштовувати судно обладнанням та за власний рахунок та під свою відповідальність та по завершенню строку фрахтування таке обладнання зняти із судна за вимогою судновласника. Фрахтувальник сплачує судновласнику чартер судна.
Даний чартер підпорядковується Англійському законодавству, та любі непорозуміння, які виникають по відношенню до даного чартеру передаються в арбітраж у м. Лондон відповідно до Арбітражного Кодексу.
Судно вважається переданим у чартер з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі судна. По закінченню строку дії чартеру або при його передчасного розірвання Фрахтувальник зобов'язаний повернути судно судновласнику у технічно справному стані по акту передачі. Термін дії чартера з урахуванням додаткової угоди до 30.04.2022, акт приймання та передачі судна 04.08.2020.
Відповідно до МД від 14.08.2020 №UA500130/2020/227597 митний режим «тимчасового ввезення» надано до 31.10.2020. Підприємством сплачено 9% митних платежів на суму 1 090 302,18 грн у тому числі мито на суму 209 673,50 грн, податку на додану вартість на суму 880 628,68 грн.
Відповідно до МД від 27.10.2020 №UA500130/2020/237826 митний режим «тимчасового ввезення» продовжено до 30.11.2020. Підприємством сплачено 3% митних платежів на суму 363 434,06 грн у тому числі мито на суму 69 891,17 грн, податку на додану вартість на суму 293 542,89 гривень.
Відповідно до МД від 26.11.2020 №UA500130/2020/242357 митний режим «тимчасового ввезення» продовжено до 31.12.2020. Підприємством сплачено 3% митних платежів на суму 363 434,06 грн у тому числі мито на суму 69 891,17 грн, податку на додану вартість на суму 293 542,89 гривень.
Митний режим тимчасового ввезення морського суховантажного судна "AFINA", IMO №8029272, завершено шляхом реекспорту, митне оформлення якого здійснено за МД від 18.12.2020 №UA500130/2020/245646 (ЕК 11 АА).
ТОВ «КРАНШИП» за період перебування товару, у митному режимі тимчасового ввезення за МД від 14.08.2020 №UA500130/2020/227597 за період з 14.08.2020 по 31.12.2020 сплачено 15% митних платежів на суму 1 817 170,29 грн, у тому числі мито 349 455,825 грн, податок на додану вартість 1 467 714,47 гривень.
26.08.2021 ТОВ «КРАНШИП» за МД від №UA500130/2021/206818 знов поміщено у митний режим тимчасового ввезення морське суховантажне судно «AFINA», IMO №8029272. Заявлена фактурна вартість 1 700 000 доларів США, митна вартість визначена за основним методом складає - 45 402 580,00 гривень.
Ввезення товару за МД від 26.08.2021 № UA500130/2021/206818 здійснювалось на підставі того ж самого стандартного бербоутного чартеру балтійського і міжнародного морського комітету (БІМКО) кодова назва «БЄРКОН 89» № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, відповідно до якого судновласником є компанія «GLORION S. A. Panama, Republic of Panama» (Панама), а бербоутний фрахтувальник - ТОВ «КРАНШИП».
ТОВ «КРАНШИП» за період перебування товару, поміщеного у митний режим тимчасового ввезення за МД від 26.08.2021 № UA500130/2021/206818, за період з 26.08.2021 по 30.04.2022 сплачено 27% митних платежів на суму 3 187 261,116 грн у тому числі мито 612 934,83 грн, податок на додану вартість 2 574 326,286 грн.
Митний режим тимчасового ввезення морського суховантажного судна «AFINA», IMO №8029272, завершено шляхом реекспорту, митне оформлення якого здійснено за МД від 22.04.2022 № UA500130/2020/ 007788 (ЕК 11 АА).
Відповідно до статті 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Частиною шостою статті 104 МК України встановлено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;
3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;
4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
За приписами частини першої статі 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
Згідно частини другої статті 105 МК України, у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до частини сьомої статті 106 Митного кодексу України, у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов'язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.
Частиною другою статті 286 МК України передбачено, що товари, поміщені у митний режим реімпорту, звільняються від оподаткування ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 14 цього Кодексу.
За приписами частини сьомої статті 286 МК України до товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному главою 18 цього Кодексу. У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування ввізним митом, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі ввізне мито сплачується у порядку, визначеному частиною сьомою статті 106 цього Кодексу.
За змістом пункту 132.1 статі 132 ПК України у разі порушення умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування, а також у разі порушення умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких надано звільнення від оподаткування відповідно до цього Кодексу, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, а також особа, відповідальна за дотримання умов, за яких надається звільнення від оподаткування (щодо цільового використання товарів), зобов'язані сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення), та пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання за період з дня надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати.
У разі направлення претензій щодо сплати податкових зобов'язань гаранту пеня нараховується на строк, що не перевищує 3 місяці з дня, що наступає за днем закінчення строку виконання зобов'язань, забезпечених гарантією.
Під час здійснення перевезень на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року нарахування пені призупиняється на строк до трьох місяців з дня отримання претензії гарантійним об'єднанням і поновлюється, якщо після закінчення цього строку претензія залишається неврегульованою.
Пунктом 206.16 статті 206 ПК України встановлено, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.
Відповідно до частини четвертої статті 296 МК України, у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття митним органом митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.
Отже з аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що декларант у разі нецільового використання товарів, ввезених в режимі тимчасового ввезення з умовним частковимизвільненням від оподаткування митними платежами несе відповідальність у вигляді донарахування податку на додану вартість та митних платежів.
Судом встановлено, що Договір бербоут-чартеру № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020 був укладений між позивачем, який діяв на підставі договору бербоут-чартеру № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020 та компанією іноземної юрисдикції “KIRGAN HOLDING S.A» (Панама).
В п. 41 ч. І договору № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020 зміна прапору не передбачена. В п.12 ч. ІІ цього договору визначена необхідність страхування судна за рахунок фрахтувальника на ім'я Судновласника та фрахтувальника. Додатком А до цього договору передбачено, що компанія “KIRGAN HOLDING S.A» виконує виключно функцію забезпечення страхування судна, укомплектування екіпажем, впровадження та підтримки на належному рівні системи управління безпекою мореплавства без права використання судна у власній комерційній діяльності.
Договір бербоут-чартеру № KH-DC- F-01 від 23.07.2020 укладений між компанією з іноземною юрисдикцією “KIRGAN HOLDING S.A» , яка діяла на підставі контракту № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, та компанією іноземної юрисдикції “DONMAR CORPORATION» (Панама).
В п. 41 ч. І договору № KH-DC- F-01 від 23.07.2020 зміна прапору не передбачена. В Додатку № 2 від 23.07.2020 встановлений обов'язок “DONMAR CORPORATION» на укомплектування судна, введення та підтримання на належному рівні системи управління безпекою.
Додатком А вказаного договору передбачено, що компанія “DONMAR CORPORATION» в межах вказаного договору виконує виключно функції з укомплектування судна екіпажем, впровадження та підтримка на належному рівні системи управління безпекою судна, без права використання у власній комерційній діяльності.
Договір тайм-чартеру № FLEET__DC-СК-01_1806-15 від 18.06.2015, укладений між компанією іноземної юрисдикції “DONMAR CORPORATION» (Панама), яка діяла на підставі договору бербоут-чартеру № KH-DC- F-01 від 23.07.2020, та позивачем.
Згідно з умовами договору, судно повинно бути у всіх відношеннях підготовленим до експлуатації у звичайних вантажних перевезеннях (пункт 1 Договору № FLEET_DC-CR_1806-15); судновласник зобов'язаний надати і сплатити за все спорядження судна, виплачувати зарплату екіпажу, сплачувати страхування судна, забезпечувати все спорядження судна та підтримувати судно у повністю придатному до експлуатації стані протягом періоду таймчартеру (пункт 3 Договору № FLEET_DC-CR_1806-15).
На виконання Договору № FLEET_DC-CR_1806-15 за актом прийомупередачі від 04.08.2020 б/н, що є невід'ємною частиною Договору № FLEET_DCCR_1806-15, судно «AFINA» було передано компанією «DONMAR CORPORATION» фрахтувальнику ТОВ «КРАНШИП».
Згідно з умовами договору тайм-чартеру № FLEET__DC-СК-01_1806-15 від 18.06.2015 та на підставі додатку U від 23.07.2020 до договору , акту приймання-передачі від 04.08.2020 позивач отримав підготовлене судно (страхове покриття, екіпаж, система управління безпекою) для використання з метою перевезень та перевалки вантажів.
Згідно зі статтею 202 КТМ України, бербоут-чартер - це договір, за яким фрахтувальнику передається судно без екіпажу у повне господарське відання, і саме він несе відповідальність за експлуатацію судна.
Водночас, тайм-чартер передбачає, що судновласник зберігає управління судном і екіпажем, а фрахтувальник отримує лише право використовувати судно з метою перевезення. Це означає, що в умовах одночасного існування двох договорів - бербоут-чартеру та тайм-чартеру - вирішальним для митного оформлення є саме той, який забезпечує фактичне володіння і використання судна, тобто бербоут-чартер.
Кінцевим користувачем є особа, яка фактично користується товарами (у даному випадку судном), поміщеними в митний режим тимчасового ввезення.
Водночас частина друга статті 105 МК України зобов'язує користувача дотримуватися умов митного режиму.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення аналізу податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, робочою групою контролюючого органу встановлено, що ТОВ “Краншип» було зареєстровано податкові накладні, виписані щодо нерезидента - «KIRGAN HOLDING S.A.». Так, у розділах «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» та «Послуги згідно з ДКПП» цих податкових накладних вказано послуги з передачі в оренду водного транспортного засобу - судна «AFINA» згідно з Договором № CR-КНAF-01 за період, що підлягав перевірці (код послуги 77.34 за ДКПП).
Також перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті перевірки наявність у справах ТОВ “Краншип» Актів про надання послуг з оренди балкера «AFINA» за період з 01.12.2018 по 31.10.2021 відповідно до Договору № CR-KH-AF-01, складених між ТОВ «КРАНШИП», іменований Судновласник, та компанією «KIRGAN HOLDING S.A.», іменований Фрахтувальник, про наступне: «Судновласник надав послуги фрахтування з оренди балкера AFINA згідно бербоутного чартеру № CR-KHAF-01 від 23.07.2020 (за відповідний період). Вартість наданих послуг становить___». Загальна вартість наданих послуг становить 464 640 дол. США.
За даними Акту перевірки операції по бербоутчартеру з компанією «KIRGAN HOLDING S.A.» відображено в бухгалтерському обліку ТОВ “Краншип» проведенням: Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» Кт 703 «Дохід від реалізації послуг».
Відповідно до наданої ТОВ “Краншип» для перевірки оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку № 362 за грудень 2018 року - жовтень 2021 року щодо Договору № CR-KH-AFINA-01, зафіксовано обороти по дебету на суму 435 840,00 (вал.), що означає збільшення розрахунків з покупцем послуги у зв'язку з виставлення покупцю Актів наданих послуг щодо оренди судна. Обороти по кредиту за цей період складають 435 840,00 (вал.), що означає зменшення розрахунків з покупцем у зв'язку з оплатою за отримані послуги. Зазначена сума в бухгалтерському обліку підприємства менша на суму 28 800 (вал.) від суми по Актах наданих послуг, оскільки не включає послуги за оренду судна у листопаді 2021 року.
Акт перевірки також містить дані щодо надходження оплати від компанії «KIRGAN HOLDING S.A.» до ТОВ «КРАНШИП» за отримані послуги (абзац дев'ятий стор. 23 Акту перевірки) з призначенням платежу «за фрахт транспортного засобу (за період), бербоут чартер CR-KH-AF-01 (по 800 дол. США на добу).
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку, що твердження ТОВ «КРАНШИП» про те, що Договори бербоутчартеру № CR-KH-AF-01 та № KH-DC-AF-01 є договорами про надання окремих послуг, а оренда чи орендні відносини не є предметом цих договорів, не відповідає зазначеним нормам законодавства та правовій природі договору бербоут-чартеру.
Крім того, після складання Додатка №А (страхування) від 23.07.2020 до договору (оренда) №CR-КН-AF-01 від 23.07.2020, були складені «Додаткові згоди до універсального бербоуту чартеру Балтийського та Міжнародного Морського Комітету (БИМКО), кодова назва «БЕРКОН 89» №CR-КН-AF-01 от 23.07.2020 №Е, F, G», від 20.08.2021, 19.10.2021», в яких зазначено, що «сторони дійшли згоди змінити періоди оренди т/х Афіна».
В Актах про надання послуг з оренди балкера «Афіна» в рамках Бербоут Чартера «БЕРКОН 89» №CR-КН-AF-01 від 23.07.2020, між ТОВ «КРАНШИП» і «KIRGAN HOLDING S.A.» (Панама), від 31.08.2021, 30.09.2021 та інвойсів, також зазначено, що «Платіж за фрахт транспортного засобу згідно договору (оренда) №CRКН-AF-01 від 23.07.2020».
До перевірки ТОВ “Краншип» було надано Акти про надання послуг з оренди судна «AFINA», в рамках Бербоут Чартера «БЕРКОН 89» №CR-КН-AF-01 від 30.08.2020, 01.01.2021, 02.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, 30.06.2021, 31.07.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 31.10.2021. Вартість послуг складає від 26 880,00 дол. США до 29760 дол. США (з врахуванням ПДВ 20%).
Також, до перевірки було надано платіжні доручення стосовно перерахування валютних коштів від компанії «KIRGAN HOLDING S.A.» (Панама) до ТОВ “Краншип» з призначенням платежу «За фрахт транспортного средства (за різні періоди), бэрбоут чартер CR-KH-AF-01 (по 800 дол. США в сутки»: - AFINA-02/21 від 02.02.2021 за період с 01.02.2021 - 28.02.2021 на суму 26880 дол. США, - AFINA-01/21 від 05.01.2021 за період с 01.01.2021 - 31.01.2021 на суму 29760 дол. США, - AFINA-08/20 від 31.08.2020 за період с 04.08.2020 - 31.08.2020на суму 26880 дол. США, - AFINA-09/20 від 01.09.2020 за період с 01.09.2020 - 30.09.2020.2020на суму 28800 дол. США.
У бухгалтерському обліку ТОВ “Краншип» операції по нарахуванню тайм чартерної ставки на користь компанії «DONMAR CORPORATION» відображаються проводкою Дт 2321 (Виробництво /Буксирні операції), 2322 (Виробництво/Перевалка) Кт 6330 (Розрахунки по буксирним операціям в іноземній валюті). Операції по бербоут-чартеру з компанією «KIRGAN HOLDING S.A.»(Панама) відображаються проводкою Дт 362 (Розрахунки з іноземними покупцями) Кт 703 (Дохід від реалізації послуг), в т.ч. ПДВ з послуг Дт 703 (Дохід від реалізації послуг) Кт 6431 (Податкові зобов'язання підтверджені).
При цьому, договір №CR-КН-AF-01 від 23.07.2020 був чинним до 18.07.2022 року.
Крім того, відповідно до зворотно-сальдовій відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними продавцями» за період з 01.12.2018 по 31.10.2021, що підлягав перевірці та була надана до перевірці у відповідь на письмовий запит про надання документів від 24.11.2021 № 7.10-19-07/168 (лист від 25.11.2021 № 25/11-1 про надання документів до перевірки) ТОВ “Краншип» було перераховано компанії «GLORION S. A.» за фрахт судна «AFINA» за договором стандартного бербоутного чартеру № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020 грошові кошти у розмірі 317,8 тис доларів США.
Відповідно до зворотно-сальдові відомості по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» за період з 01.12.2018 по 31.10.2021, що підлягав перевірці та була надана до перевірці у відповідь на письмовий запит про надання документів від 24.11.2021 № 7.10-19-07/168 (лист від 25.11.2021 № 25/11-1 про надання документів до перевірки) ТОВ “Краншип» було отримано від компанії «KIRGAN HOLDING S.A.» за користування судном «AFINA» за договором бербоут-чартеру № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020 сумі 435,84 тис доларів США.
Вказане свідчить про те, що ТОВ “Краншип» отримано дохід у розмірі 118,04 тис доларів США від операцій з передачі у фрахт компанії «KIRGAN HOLDING S.A.» судна «AFINA», яке було ввезено на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування, чим порушено умови надання такої пільги та умов митного режиму.
При цьому, як зазначає відповідач, в ході проведення перевірки не встановлено жодних фактів перерахування в період з 01.01.2020 по 31.12.2021 грошових коштів ТОВ «Краншип» на рахунки «DONMAR CORPORATION» (Панама) в рамках договору № FLEET_DC-CR_1806-15 від 18.06.2015, а тому виключається будь-яка фактична можливість повернення компанією-нерезидентом KIRGAN HOLDING S.A. грошових коштів (версія товариства) як «залишків коштів, перерахованих ТОВ «Краншип» компанії «DONMAR CORPORATION» (Панама) в рамках договору № FLEET_DC-CR_1806-15 від 18.06.2015».
Відтак, факт укладення договорів між ТОВ “Краншип», компанією “KIRGAN HOLDING S.A.» та “DONMAR CORPORATION», свідчить про передачу судна іншим суб'єктам, що не було належним чином задекларовано або відображено у митній документації відповідно до статті 335 МК України.
Згідно зі статтею 20 КТМ України, судновласником вважається особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона його власником
Відповідно до частиною 7 статті 106 МК України, передача товарів, поміщених у режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування, у користування іншій особі без оформлення відповідних змін до митного режиму, є порушенням митного законодавства, що тягне за собою обов'язок сплати митних платежів у повному обсязі.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог статті 103, частин першої, другої статті 105, частин сьомої статті 106, частин другої та сьомої статті 286 Митного кодексу України (далі - МК України), пункту 132.1 статті 132, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 3637443,85 грн, а також пункту 190.1 статті 190 ПК України у частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (ставка 20%) на загальну суму 15277264,15 грн.
За викладених вище обставин, суд доходить висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2024 року №UA5000002024186, №UA5000002024187, та відповідність їх іншим зазначеним ч.2 ст.2 КАС України вимогам, а тому підстави для скасування цих рішень відсутні.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України, зокрема, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип» слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип» (адреса: просп. Перемоги, 139, офіс 413, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 32428972) до Одеської митниці (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів
.