Справа № 420/41236/25
04 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2025 року №3429 “Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна інженерної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 », яким на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді “ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ», визнати незаконним та скасувати.
Ухвалою суду від 16.12.2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою суду витребувано з військової частини НОМЕР_2 матеріали службового розслідування за фактом втрати (знищення) майна інженерної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 , у тому числі наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2025 року №3429 “Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна інженерної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 », а також докази ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом.
У п'ятнадцятиденний строк витребувані судом документів від відповідача не надійшли.
05.02.2026 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про застосування заходів процесуального примусу, обґрунтоване тим, що відповідачем не виконана ухвала суду від 16.12.2025 року в частині витребування доказів.
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч.ч. 6-9 ст. 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, неподання доказів, витребуваних судом, без поважних причин є підставою для застосування до відповідної особи заходів процесуального примусу.
За приписами статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф (ч.1 ст.145 КАС України).
Так, згідно з частиною 1 статті 147 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
Тобто ухвала про застосування заходів процесуального примусу є способом реагування суду на випадки виявлення порушення щодо належного виконання стороною своїх процесуальних обов'язків, зокрема щодо надання витребуваних судом доказів, задля запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
При цьому, суд оцінює ризики від невжиття заявленого позивачем заходу процесуального примусу як мінімальні, з огляду на те, що суд не позбавлений можливості повторно витребувати у відповідача докази у справі, одночасно попередивши його про наступне застосування заходів процесуального примусу в разі невиконання ухвали суду.
Суд зазначає, що наведені позивачем обставини не є тими обставинами, які б свідчили про наявність передбачених статтею 144 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для застосування заходів процесуального примусу, а тому у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин 6, 7 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Враховуючи те, що відповідачем, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року, не надано повний перелік витребуваних доказів, суд вважає за необхідне повторно зобов'язати відповідача надати вищезазначені докази.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, зокрема, направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення.
Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 08.06.2022 року по справі № 2-591/11 дійшла висновку, що саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
На думку суду, витребування судом доказів є подібним до направлення судом до іншого суду доручення щодо збирання доказів, у зв'язку із чим, суд вважає доцільним застосування у даному випадку аналогії закону та зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України.
Згідно із ч.4 ст.236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне доручити надати витребувані документи у семиденний строк з моменту отримання даної ухвали та зупинити провадження у справі до отримання витребуваних документів.
Керуючись ст. ст. 80, 84, 236, 248 КАС України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача про застосування заходів процесуального примусу у справі №420/41236/25 - відмовити.
Повторно витребувати з військової частини НОМЕР_2 матеріали службового розслідування за фактом втрати (знищення) майна інженерної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 , у тому числі наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2025 року №3429 “Про підсумки службового розслідування за фактом втрати військового майна інженерної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 », а також докази ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом.
Доручити Військовій частині НОМЕР_2 надати витребувані документи у семиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Зупинити провадження по справі № 420/41236/25 до отримання витребуваних документів.
Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук