Справа № 420/17694/25
05 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач -1), Військова частина НОМЕР_1 (Відповідач -2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незаконного призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та похідні дії Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до складу списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та щодо незабезпечення розгляду рапорту ОСОБА_1 ;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що будучи звільненим 09.06.2023 року зі служби на законних підставах, він був протиправно та безпідставно призваний повторно по мобілізації рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 25.07.2024 року. Зазначає, що відповідачем -1 не було взято до уваги, що позивач мав усі підтверджуючі документи, що він здійснює постійний догляд за своєю матір'ю. Окрім того, на думку позивача, відповідач -1 направляючи його до військової частини мав здійснити всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу, адже цей обов'язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідач -1 подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій (подання заяви за встановленою формою з документами, що підтверджують право на відстрочку) та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (комісією при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах)). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Крім того, вважає, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Відповідач-2 відзив не надав, ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 16.06.2025 року.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.
Відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_3 №112 від 09.06.2023 року позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з наявністю одного з батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №159 від 24.07.2024 року позивача призвано на військову службу за мобілізацією та направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу №232 від 25.07.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) позивача зараховано на забезпечення та призначено на посаду курсант навчального взводу навчальної роти НОМЕР_4 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважаючи накази відповідачів протиправними звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи цей спір суд керувався наступними приписами законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
У відповідності до п.13 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Пункт 5 Порядку № 1487 визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В силу п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
Пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; тощо.
Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому відповідач -1 був зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, враховуючи те, що позивача вже звільняли з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з наявністю одного з батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.
Суд зазначає, що право на відстрочку від мобілізації, яке надано громадянам України, Законом України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" є непорушним, оскільки в разі допущення такого порушення воно може потягти за собою порушення прав інших осіб (таких що потребують догляду) чи привести до невідворотних, тяжких наслідків з такими особами.
Відповідачем -1, не надано жодних доказів того, що законі підстави для відстрочки у позивача були відсутні чи вже відпали на момент прийняття оскаржуваного наказу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок недотримання Відповідачем -1 Порядку №1487, а саме не перевірки наявності підстав для відстрочки, прийняті оскаржувані накази про призов та зарахування до особового складу військової частини.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що спірні накази не відповідають в повній мірі всім критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, зокрема критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, так як винесені без врахування права позивача на відстрочку від призову.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №159 від 24.07.2024 року, в частині призову на військову службу за мобілізацією, ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.07.2024 року №232 також є протиправним і підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №159 від 24.07.2024 року.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, позивач повинен довести, зокрема, яку саме шкоду йому заподіяно і який її розмір.
При цьому необхідно враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Наведені позивачем обґрунтування щодо моральної шкоди не підтверджуються жодними доказами, а отже є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На думку суду, позивачем не наведено у чому саме полягала ця шкода, та які настали наслідки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки саме внаслідок його протиправних дій були порушені права позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) №159 від 24.07.2024 року, в частині призову на військову службу за мобілізацією, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.07.2024 року №232 про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
У задоволені іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов