06 березня 2026 р. № 400/6/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі № 400/6/25 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), додаткової грошової допомоги на оздоровлення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
13.05.2025 Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі.
Позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року у справі № 400/6/25; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року у справі № 400/6/25.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 року у справі № 400/6/25 відмовлено у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року по справі № 400/6/25.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю: встановлено судовий контроль за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №400/6/25; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 , протягом тридцяти календарних днів з дня набрання законної сили постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №400/6/25, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №400/6/25.
Відповідач надав заяву (звіт) про виконання судового рішення, в якому зазначив, що на виконання рішення суду в результаті здійсненого позивачу перерахунку було донараховано грошове забезпечення у сумі 610,56 грн.
На підставі здійсненого розрахунку командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ від 01.07.2025 № 2070 про здійснення ОСОБА_1 грошового забезпечення у сумі 610,56 грн.
Позивачу було нараховано 610,56 грн (донараховане грошове забезпечення), утримано військовий збір у сумі 7,76 грн, утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 93,14 грн, сума до виплати становить 509,66 грн.
Згідно платіжної інструкції № 15857 від 04.07.2025 позивачу було виплачено 509,66 грн 04.07.2025 року.
Позивач надав пояснення, у яких просив не приймати звіт про виконання рішення суду, оскільки відповідач зменшив суму виплати через зменшення відсотку премії.
Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам затверджена наказом МВС України від 15.03.2018 №200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за №405/31857 (надалі Інструкція №200).
Ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).
Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад'юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XІХ Інструкції №200).
Розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 4 розділу XІХ Інструкції №200).
Командири (начальники) військових частин Національної гвардії України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби. Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого, враховуючи специфіку та особливості виконання покладених завдань на військову частину (п. 1 розділу XVII Інструкції №200).
Розміри премії встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби (п. 2 розділу XVII Інструкції №200).
Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, що настає за місяцем преміювання. У разі переведення або звільнення військовослужбовців з військової служби - у місяці виключення зі списків особового складу в розмірі, що визначається пропорційно часу їх служби в поточному місяці (п. 3 розділу XVII Інструкції №200).
Розпорядженнями Головного управління НГУ від 01.03.2022 №Р-12, від 10.02.2023 №Р-16, окрім іншого, встановлені граничні розмір премій у відсотках до посадового окладу.
Отже, премія встановлюється наказом командира військової частини у конкретному відсотковому значенні від посадового окладу, а тому при проведенні перерахунку грошового забезпечення позивача, у разі збільшення посадового окладу, премія у грошовому виразі не може бути меншою, ніж та, що була нарахована і виплачена позивачу виходячи з меншого посадового окладу.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) викладено у новій редакції КАС України доповнено ст. 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3ст. 382-2 КАС України.
Згідно ч. 1 - 4ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому за змістом норм ч. 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналізуючи наведені вище суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов'язань у межах відповідної справи. Накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Відповідач до звіту надав перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 400/6/25 від 09.04.2025.
Вказаний перерахунок свідчить про збільшення складових грошового забезпечення у грошову виразі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження служби.
Проте, відповідно до перерахунку грошового забезпечення позивача, при збільшенні складових грошового забезпечення, розмір премії у грошовому виразі зменшено.
Оскільки премія встановлюється наказом командира військової частини у конкретному відсотковому значенні від посадового окладу, а тому при проведенні перерахунку грошового забезпечення позивача, у разі збільшення посадового окладу, премія у грошовому виразі не може бути меншою, ніж та, що була нарахована і виплачена позивачу виходячи з меншого посадового окладу.
Відтак, відповідач рішення суду не виконав, тому суд відмовляє у прийнятті звіту.
Разом з тим, враховуючи передбачене у ч. 5 ст. 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обґрунтованості доводів сторін про дійсні причини невиконання рішення суду суд вважає за необхідне встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб'єкта владних повноважень.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає наявності таких підстав.
З огляду на вищенаведене, необхідно встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
Керуючись ст. 241, 248, 3811-3823 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року по справі № 400/6/25.
2. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання суду звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі № 400/5/25 не пізніше трьох місяців з дня отримання ухвали суду.
Ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суддя Т. О. Гордієнко