06 березня 2026 р. № 400/11043/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Облтранс", вул. Архітектора Старова, 4Д, кв.32,м. Миколаїв,54002,
до відповідачаДепартаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54001,
провизнання протиправним та скасування рішення від 18.09.2025 №А372437157300822048, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВ ОБЛТРАНС" (далі - позивач) звернулось з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 18.09.2025 №А372437157300822048, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:4371 5737-2598-7874;
- зобов'язати Департамент архітектури та містобудування міської видати Товариству з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВ-ОБЛТРАНС» умови та обмеження забудови земельної ділянки: «Реконструкція логістичного центру з автопарковкою з розміщенням зони перепродажної підготовки автомобілів по вул. Самойловича,28Д в м.Миколаєві».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним рішенням відповідач відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень, зазначивши підставу ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Однак, Департаментом не наведено, які недостовірні відомості у наданих документах ним виявлено, що виключає застосування п. 2 ч. 4 ст. 29 Закону, тоді як ця норма встановлює вичерпний перелік підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. Отже, Департаментом відмовило позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень з формальним посиланням на норми Закону, але без жодного обґрунтування підстав такої відмови, тобто, відмовлено безпідставно. В свою чергу позивачем було надано всі необхідні документи для вдачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, в тому числі, що посвідчують право користування земельною ділянкою, при цьому позивач не порушує цільове призначення земельної ділянки. Відтак, спірне рішення позивач вважає протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою від 15.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що розглянувши заяву та подані до неї документи, керуючись ч. 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ним надано рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень. Підставою відмови у наданні містобудівних умов та обмежень стало повторно виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, що стали підставою відмови і в попередній заявці на отримання містобудівних умов та обмежень. Відповідно до актуальної містобудівної документації - Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради від 18.06.2009 № 35/18 земельна ділянка 4810136600:07:024:0011 - територія зелених насаджень загального користування (існуючий стан). Відтак, рішення вважає правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує обґрунтування відповідача, додатково зазначає, що цільове призначення земельної ділянки відповідає намірам забудови - реконструкція логістичного центру з автопарковкою з розміщенням зони перепродажної підготовки автомобілів та повністю підтримує позовні вимоги.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВ-ОБЛТРАНС» звернулась до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради з заявою від 16.09.2024 року на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 реконструкція нежитлового об'єкта під магазин.
До наведеного звернення позивачем було додано: 1. Заява для отримання містобудівних умов і обмежень; 2. Витяг та/або інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (для земельної ділянки); 3. Витяг з державного реєстру речових прав, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 4. Викопіювання з топографо-геодезичного плану (М 1:2000); 5. Містобудівний розрахунок; 6. Витяг з ЄДР про державну реєстрацію юридичної особи.
Відповідач на звернення позивача прийняв рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 18.09.2025 № А372437157300822048, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:4371-5737-2598-7874. Підставою відмови зазначено: «частини 4 статті 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.».
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
За визначенням п. 8 ч.1 ст.1 вказаного Закону містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Статтею 6 Закону № 3038-VI передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у ст.13 Закону України № 687-XIV від 20.05.1999р. «Про архітектурну діяльність», до яких належать органи державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Приписами ст.13 Закону України № 687-XIV від 20.05.1999р. «Про архітектурну діяльність» передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом.
Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно ч.ч.2 та 3 ст.8 Закону № 3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Відповідно до ст.26 Закон № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об'єкт (його складову).
Згідно з ч.1 ст.29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Відповідно до ч.2 ст.29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним (ч.3 ст.29 Закону № 3038-VI).
Отже, з системного аналізу наведених норм слідує те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 445/765/16-а, від 27.02.2019 року у справі № 809/721/18, від 10.10.2019 року у справі № 260/1499/18, від 20.02.2020 року у справі № 813/52/13-а.
Нормами ч.4 ст.29 Закону № 3038-VI визначені підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а саме:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Із змісту вказаної норми вбачається, що Законом № 3038-VI встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні містобудівні умови та обмеження. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється наявність однієї або декількох підстав, визначених Законом для відмови, із розкриттям їх змісту.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 06.07.2023 року у справі № 160/3882/22.
Як вбачається зі спірного рішення, позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень, та підставою відмови зазначено: «частини 4 статті 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.».
Разом з цим, крім викладення змісту п. 3 ч.4 ст.29 Закону № 3038-VI, відповідачем як підставу для прийняття оскаржуваного рішення не зазначено конкретної, визначеної законом причини для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень із зазначенням того, в чому саме полягає недостовірність відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.
У свою чергу у відзиві відповідач посилається на містобудівну документацію - Генеральний план м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради від 18.06.2009 № 35/18, однак таке посилання є необґрунтованим, оскільки з наданих позивачем документів вбачається, що цільове призначення земельної ділянки відповідає намірам забудови - реконструкція логістичного центру з автопарковкою з розміщенням зони перепродажної підготовки автомобілів. Так, за договором оренди землі № 11523 від 15.02.2019 року Миколаївська міська рада на підставі рішення від 16.11.2018 року № 47/112 передала ТОВ «МИКОЛАЇВ-ОБЛСТРАНС» в оренду земельну ділянку для розміщення та подальшого обслуговування об'єкта транспортної інфраструктури - логістичного центру з автопарковкою по вул. Самойловича, 28-д (Корабельний район). Цільове призначення земельної ділянки J.12.08 Для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (п. 5.2 Догоору). Також, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, цільовим призначенням земельної ділянки є для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, Для розміщення та подальшого обслуговування об'єкта транспортної інфраструктури - логістичного центру з автопарковкою. Орендар - ТОВ «МИКОЛАЇВ-ОБЛТРАНС».
Таким чином, рішення Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 18.09.2025 №А372437157300822048, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:4371 5737-2598-7874 є необґрунтованим, тому маються підстави для визнання його протиправним та скасування.
Щодо способу відновлення порушеного права позивача, то суд зазначає, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути належним, ефективним та повним (не частковим), забезпечувати реальне відновлення порушеного права та остаточне вирішення спору, тобто запобігати виникненню необхідності звернення до суду повторно за захистом одних і тих самих прав та(або) для вжиття додаткових засобів захисту. Тому, обраний позивачем спосіб є ефективним та має забезпечити поновлення порушеного права, а також є адекватним встановленим обставинам. Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача видати позивачу умови та обмеження забудови земельної ділянки: «Реконструкція логістичного центру з автопарковкою з розміщенням зони перепродажної підготовки автомобілів по вул. Самойловича,28Д в м.Миколаєві», також є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, позовні вимоги належить задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 4844,80 грн. Тому, з урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача в сумі 4844,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Облтранс" (вул. Архітектора Старова, 4Д, кв.32,м. Миколаїв,54002, ідентифікаційний код 39503668) до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54001, ідентифікаційний код 02498754) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.09.2025 №А372437157300822048, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 18.09.2025 №А372437157300822048, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:4371 5737-2598-7874.
3. Зобов'язати Департамент архітектури та містобудування міської вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02498754) видати товариству з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВ-ОБЛТРАНС» (вул. Архітектора Старова, 4-Д, кв. 32, м. Миколаїв, 54046, ідентифікаційний код 39503668) умови та обмеження забудови земельної ділянки: «Реконструкція логістичного центру з автопарковкою з розміщенням зони перепродажної підготовки автомобілів по вул. Самойловича,28Д в м. Миколаєві».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54001 ідентифікаційний код 02498754) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Облтранс" (вул. Архітектора Старова, 4Д, кв.32,м. Миколаїв,54002, ідентифікаційний код 39503668) судовий збір в сумі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар