05 березня 2026 року м. Львівсправа № 380/4057/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 135050017004 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, а саме з 09 жовтня 2024 року.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - військовослужбовець ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у шлюбі з 21 лютого 1987 року; повторного шлюбу після смерті свого чоловіка не укладала. Чоловік позивачки - ОСОБА_2 був особою з інвалідністю першої групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 18 квітня 2013 року. Причиною інвалідності є травма, отримана під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 151683 від 16 квітня 2013 року.
Позивачка тричі зверталася до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), однак тричі отримувала відмови, оформлені рішеннями відповідачів-1, 2 від 16 жовтня 2024 року № 135050017004, від 03 грудня 2024 року № 135050017004 та від 23 січня 2025 року № 135050017004, які мотивовані, то ненаданням документів про проходження чоловіком позивачки військової служби та документу, який підтверджує причинний зв'язок його смерті, то відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу, то тим, що в наданих документах відсутній висновок про причинний зв'язок смерті чоловіка-військовослужбовця з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті.
Позивачка не погоджується із такими рішеннями відповідачів-1, 2 вважає їх протиправними, позаяк у неї наявний необхідний страховий стаж роботи не менше 20 років, що підтверджується рішенням відповідача-2 від 23 січня 2025 року № 135050017004, згідно із яким страховий стаж позивачки становить 20 років 01 місяць 25 днів. Покликання ж відповідача-2 як на підставу для відмови в призначенні пенсії на те, що в наданих документах відсутній висновок про причинний зв'язок смерті чоловіка-військовослужбовця з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті, є безпідставним, оскільки вони спростовуються долученими до заяви про призначення пенсії посвідченням серії НОМЕР_2 від 18 квітня 2013 року та довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 151683 від 16 квітня 2013 року.
З огляду на вказане за захистом свого порушеного права на пенсійне забезпечення, позивачка звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що 09 жовтня 2024 року позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком згідно з пунктом 4 статті 115 Закону № 1058. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004, ухваленим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні такої пенсії у зв'язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу та ненаданням документів про проходження військової служби та документу, який підтверджує причинний зв'язок смерті з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації. Вік позивачки становить 59 років 01 місяць 18 днів. Необхідний страховий стаж - 20 років. Страховий стаж позивачки становить 12 років 11 місяців 08 днів. Після ухвалення оскаржуваного рішення воно було надіслане до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області для долучення до матеріалів електронної пенсійної справи позивачки.
Відповідач-1 зазначає, що подана позивачкою заява від 09 жовтня 2024 року про призначення пенсії розглянута в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Оскільки призначення та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було уповноважене лише на розгляд конкретної заяви позивачки та ухвалення відповідного рішення за результатами її розгляду, на підставі чого Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не наділене повноваженнями щодо виконання рішення суду, позаяк позивачка проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Щодо незарахування певних періодів роботи позивачки до страхового стажу відповідач-1 відзначає, що період навчання позивачки з 01 вересня 1982 року по 23 липня 1983 року згідно з дипломом № НОМЕР_3 від 23 липня 1983 року не підлягає зарахуванню, оскільки не підтверджено зміну прізвища заявниці з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Згідно з наданим свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 13 квітня 2018 року після укладення шлюбу прізвище заявниці - ОСОБА_3 . Оскільки трудова книжка позивачки не відповідає вимогам порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкціями №№ 162, 58, до страхового стажу не зараховано: період роботи з 06 червня 1986 року по 01 березня 1993 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_5 від 03 лютого 1984 року, позаяк запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства, що не відповідає назві підприємства під час працевлаштування; необхідно надати уточнюючу довідку; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12 травня 1999 року по 08 листопада 1999 року згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_5 від 03 лютого 1984 року, оскільки зарахування до страхового стажу отримання одноразової виплати по безробіттю статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено; період роботи з 24 листопада 1999 року по 26 листопада 1999 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_5 від 03 лютого 1984 року, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом керівника або відповідальної особи. Ураховуючи наведене, підстави для врахування зазначених періодів згідно з наданими позивачкою документами були відсутні.
Відповідач-1 зауважує, що Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, це дискреційні повноваження вказаного органу. Уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і належить розгляд документів, зокрема й поданих уперше. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, які не оцінювались, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач-1 просить суд залучити до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Щодо клопотання відповідача-1, викладеного у відзиві на позовну заяву, про залучення до участі у справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Порядок та підстави для заміни неналежної сторони у справі визначає стаття 48 КАС України.
Так, відповідно до частин третьої, четвертої, сьомої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Аналіз наведених норм КАС України дає підстави дійти висновку, що право визначення відповідача у справі належить виключно позивачу. Будь-які зміни сторони відповідача у справі допускаються лише за умови висловлення позивачем своєї згоди (незгоди) на таку зміну.
У аспекті викладеного суд відзначає, що позивачка з огляду підстави та предмет поданого нею позову визначила як відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вважаючи, що саме вказані суб'єкти владних повноважень порушили її законні права та інтереси.
Водночас, отримавши відзив відповідача-1, у якому заявлене відповідне клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, позивачка своєї згоди на таке залучення не надала, клопотання щодо зміни суб'єктного складу сторони відповідачів не заявила.
Крім цього, будь-яких дій (бездіяльності) чи рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачка в рамках цієї справи не оскаржує, жодних позовних вимог (зокрема й похідних) до вказаного суб'єкта владних повноважень не заявляє.
Отже, підстави для залучення у цій справі співвідповідача з урахування положень статті 48 КАС України та відсутності згоди позивачки на таке залучення відсутні.
Відповідач-2, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19 березня 2025 року, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем-2 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 19 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 21 серпня 2024 року Відділом № 1 (Сколівський) УСЗН Стрийської РДА, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (п. 1 ст. 10).
21 лютого 1987 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб (актовий запис № 6 від 21 лютого 1987 року), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 13 квітня 2018 року (повторно).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 18 квітня 2013 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 151683 від 16 квітня 2013 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої «Б» групи безтерміново; причина інвалідності - травма, отримана під час виконання обов'язків військової служби.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 03 липня 2024 року.
09 жовтня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідних документів та необхідного страхового стажу.
У цьому рішенні зазначено, зокрема таке:
«(…) Вік заявниці становить 59 років 01 місяць 18 днів.
Згідно наданих документів страховий стаж становить 12 років 11 місяців 09 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 згідно диплому № НОМЕР_3 від 23.07.1983, оскільки не підтверджено зміну прізвища заявниці з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Згідно наданого свідоцтва про шлюб НОМЕР_9 від 13.04.2018 після укладення шлюбу прізвище заявниці - ОСОБА_3 ;
- період роботи з 06.06.1986 по 01.03.1993 згідно даних трудової книжки НОМЕР_5 від 03.02.1984, оскільки запис про звільнення завірено печаткою підприємства, яке не відповідає назві підприємства при працевлаштуванні. Необхідно надати уточнюючу довідку;
- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.05.1999 по 08.11.1999 згідно даних трудової книжки НОМЕР_5 від 03.02.1984, оскільки зарахування до страхового стажу отримання одноразової виплати по безробіттю ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено;
- період роботи з 24.11.1999 по 26.11.1999 згідно даних трудової книжки НОМЕР_5 від 03.02.1984, оскільки запис про звільнення не завірено підписом керівника або відповідальної особи (…)».
«(…) Документи про проходження військової служби та документ, який підтверджує причинний зв'язок смерті з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації не надано (…)».
25 листопада 2024 року позивачка вдруге звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У цьому рішенні зазначено, зокрема таке:
«(…) Вік заявниці 59 років 03 місяців 04 днів.
Страховий стаж особи становить 12 років 06 місяців 01 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу не враховано періоди навчання згідно диплому № НОМЕР_3 від 23.07.1983, оскільки згідно долучених документів заявницею не підтверджено послідовність зміни ПІБ;
- до страхового стажу не враховано згідно трудової книжки НОМЕР_10 від 03.02.1984: періоди отримання матеріальної допомоги з 12.05.1999 по 08.11.1999, оскільки зарахування до страхового стажу отримання одноразової виплати по безробіттю ст. 56 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено; періоди роботи з 06.06.1986 по 01.03.1993, оскільки запис про звільнення печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві, куди прийнято заявницю. В додатково долучених довідках про заробітну плату та про зміну назви підприємства за № 20 від 22.11.2024 наявна неповна інформація про зміну назви підприємства і тому потребує зустрічної перевірки, за результатами якої буде можливо повернутися до заяви про призначення пенсії (…)».
15 січня 2025 року позивачка втретє звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 135050017004, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
У цьому рішенні зазначено, зокрема таке:
«(…) Вік заявника 59 років (…)».
«(…) Страховий стаж особи становить 20 років 01 місяць 25 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: (…)».
«(…) В наданих документах відсутній висновок про причинний зв'язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті.
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період отримання матеріальної допомоги з 12.05.1999 по 08.11.1999, оскільки відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу зараховується тільки період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (…)».
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідачів-1, 2 вважаючи їх протиправними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішень: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004; Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 та від 23 січня 2025 року № 135050017004 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема право осіб на призначення дострокової пенсії за віком, унормоване статтею 115 Закону № 1058.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, за змістом наведеної норми право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема дружини військовослужбовців, які померли після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), за умови якщо дружини не взяли повторний шлюб, досягли віку 50 років та мають страховий стаж не менше 20 років.
Також відповідно до пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, за змістом наведеної норми право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема дружини, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, за умови якщо дружини не взяли повторний шлюб, досягли віку 50 років та мають страховий стаж не менше 20 років.
Аналіз наведених норм права вказує, що норми пункту 4 частини першої статті 115 та пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058 розповсюджуються на різне коло суб'єктів, які мають право на отримання дострокової пенсії за віком за визначеними цими нормами підставами.
Так, норми пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 поширюються, зокрема на дружин військовослужбовців, які померли після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), за умови якщо дружини не взяли повторний шлюб.
Тоді як норми пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058 поширюються на дружин, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, за умови якщо дружини не взяли повторний шлюб.
Відповідно, залежно від кожної з указаних вище правових підстав для призначення пенсії, відрізняється й перелік документів, які особа, яка звертається за отриманням пенсії, повинна подати органу Пенсійного фонду України для підтвердження її права на відповідний вид пенсії.
Так, відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:
- дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батькам військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків):
висновок про причинний зв'язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації;
документи про проходження військової служби (служби);
документи, які підтверджують родинні стосунки;
свідоцтво про смерть;
посвідчення члена сім'ї загиблого (за наявності);
- дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, дітям, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батькам осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 цього Закону:
посвідчення члена сім'ї загиблого (у разі відсутності в посвідченні члена сім'ї загиблого абзацу, пункту і статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додається документ, що свідчить про факт загибелі (смерті) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності/документ про присвоєння особі звання Герой України (посмертно) за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності);
документи, які підтверджують родинні стосунки;
свідоцтво про смерть (у разі призначення пенсії членам сімей померлих (загиблих) згідно з пунктом 5 частини першої статті 115 Закону).
Водночас суд звертає увагу на те, що саме нормами пункту 5 частини першої статті 115 Закону 1058 визначено право на дострокову пенсію дружин померлих військовослужбовців, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону.
Суд встановив, що до кожної із заяв від 09 жовтня 2024 року, від 25 листопада 2024 року та від 15 січня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 позивачка, окрім документів, які підтверджують трудовий стаж, родинні стосунки, смерть чоловіка-військовослужбовця тощо, додавала посвідчення серії НОМЕР_6 , видане 21 серпня 2024 року Відділом № 1 (Сколівський) УСЗН Стрийської РДА, відповідно до якого вона має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (п. 1 ст. 10).
У вказаному посвідченні підставою для надання позивачці відповідного статусу зазначено пункт 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що відповідає правовій підставі для призначення дострокової пенсії за віком, визначеній у пункті 5 частини першої статті 115 Закону 1058.
Однак, в усіх трьох оскаржуваних рішеннях відповідачі покликалися лише на пункт 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, оминувши, водночас, надане позивачкою посвідчення, яке підтверджує її статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, та є підставою для розгляду питання щодо призначення їй дострокової пенсії за віком саме відповідно до пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058.
Суд також відзначає, що у заявах позивачки від 09 жовтня 2024 року, від 25 листопада 2024 року та від 15 січня 2025 року про призначення пенсії за віком не зазначено конкретного пункту та статті Закону № 1058, на підставі якої слід призначити їй пенсію, тому відповідний пенсійний орган з урахуванням усіх наданих позивачкою документів повинен був розглянути кожну з правових підстав для призначення пенсії, визначених Законом № 1058, яка підпадає під наданий позивачкою пакет документів.
Такий висновок суду пояснюється тим, що саме органи Пенсійного фонду України уповноважені законом на вирішення питання щодо призначення особі пенсії та з урахуванням наданих їм повноважень повинні реалізовувати ці повноваження максимально ефективно та добросовісно, належно забезпечуючи конституційне право особи на соціальний захист.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи ухвалені (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення (вчинення дії).
Отже, ухвалюючи оскаржувані рішення, відповідачі не врахували усіх обставин, що мали значення для їх ухвалення, а тому вказані рішення відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 2 КАС України не можуть вважатися такими, що ухвалені обґрунтовано.
Окремо, що стосується рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 135050017004 про відмову в призначенні позивачці пенсії, то суд відзначає, що у вказаних рішеннях пенсійні органи, які їх ухвалили, зазначили, що:
- позивачкою не надано документів про проходження військової служби та документа, який підтверджує причинний зв'язок смерті з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації;
- в наданих позивачкою документах відсутній висновок про причинний зв'язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті.
Щодо таких зауважень суд насамперед відзначає, що вищевказані документи стосуються питання призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, а не питання призначення пенсії згідно з пунктом 5 частини першої статті 115 Закону № 1058, яке вищевказані пенсійні органи навіть не розглядали, про що зазначено вище.
Також суд ураховує, що відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до норм пункту 1.8 розділу І Порядку 22-1, з'ясувавши, що позивачкою не додано до заяв про призначення пенсій документів про проходження військової служби та документа, який підтверджує причинний зв'язок смерті, застосували процедуру, передбачену вищенаведеною нормою, та письмово повідомили позивачку про те, які документи їй необхідно подати додатково.
У контексті викладеного суд також наголошує, що, реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації її права на призначення пенсії, зокрема перевірки змісту і належного оформлення наданих документів, а у разі їх невідповідності вимогам законодавства, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення недоліків.
Утім, докази вчинення відповідачами таких дій у матеріалах справи відсутні, що додатково свідчить про необґрунтованість вищевказаних рішень про відмову в призначенні позивачці пенсії.
Окремо, що стосується рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 про відмову в призначенні позивачці пенсії, то суд відзначає, що у вказаних рішеннях пенсійні органи, які їх ухвалили, дійшли також висновку про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу.
Проте, такі висновки повністю спростовуються останнім з оскаржуваних рішень, ухваленим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (від 23 січня 2025 року № 135050017004), за змістом якого страховий стаж позивачки становить 20 років 01 місяць 25 днів, що є достатнім для призначення пенсії як на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, так і на підставі пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058.
Щодо цього суд також зауважує, що пенсійний орган, з огляду на надані йому повноваження, повинен бути послідовним у своїх рішеннях та розглядаючи надані особою документи не робити протилежних висновків на підставі оцінки одних і тих же документів.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про те, що оскаржувані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 та від 23 січня 2025 року № 135050017004 про відмову в призначенні позивачці пенсії належить визнати протиправними та скасувати, а позовні вимоги у цій частині задовольнити.
Щодо вимоги позивачки про призначення пенсії, то суд ураховує, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.
Отже, завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю ухвалення рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду України, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів, зокрема й поданих уперше.
Водночас суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цій конкретній ситуації - пенсійного органу) та досліджувати документи, які ще не оцінювались, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
У розглядуваній ситуації відповідачі, ухвалюючи спірні рішення, не врахували усіх наданих позивачкою документів, не повідомили, які саме документи їй належить додатково подати для того, щоб набути право на відповідний вид пенсії, тому вимога щодо призначення позивачці пенсії наразі не може бути задоволена судом, оскільки в такому разі суд фактично перебере на себе компетенцію пенсійного органу щодо дослідження та оцінки документів, які ще не досліджувалися та не оцінювалися відповідним пенсійним органом.
З огляду на викладене суд уважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки у розглядуваній ситуації буде зобов'язання відповідача-2, як пенсійного органу, який ухвалив останнє з оскаржуваних рішень та дійшов висновку про достатність у позивачки страхового стажу, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У зв'язку з наведеним розглядувану позовну вимогу належить задовольнити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у загальному розмірі 4844,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 24 лютого 2025 року № 0.0.4214566018.1 (1211,20 грн), від 27 лютого 2025 року № 0.0.4219473372.1 (2422,40 грн), від 28 лютого 2025 року № 0.0.4221678326.1 (1211,20 грн).
Оскільки позов містить три позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає сума судового збору у розмірі 2906,88 грн, а саме: 1211,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8 (коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позов подано за допомогою електронного суду) х 3 (три позовні вимоги немайнового характеру).
Сплачений позивачкою судовий збір у більшому, ніж належить розмірі, в сумі 1937,92 грн (4844,80 грн - 2906,88 грн = 1937,92 грн) може бути їй повернутий за її клопотанням, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 135050017004 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 968,96 сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1937,92 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 05 березня 2026 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна