справа №380/2939/25
з питань продовження строку для подання звіту
про виконання рішення суду
06 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю. Зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2016-2024 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168.
Ухвалою суду від 30.01.2026 року задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25.
26.02.2026 року від відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що відповідачем вживаються заходи щодо погашення заборгованості за вказаним судовим рішенням про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії. Зокрема, посилається на те, що за результатами розгляду рапорту юридичної служби, командиром Військової частини НОМЕР_1 накладено резолюцію про виконання рішення, а фінансово-економічною службою подано заявку на витребування коштів до вищого розпорядника - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач наголошує, що Військова частина НОМЕР_1 є державною організацією, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету, а тому згідно зі ст.51 Бюджетного кодексу України фактичні видатки здійснюються лише в межах наданого кошторису. Оскільки частина є розпорядником коштів 3 рівня, вона позбавлена можливості самостійно здійснити виплати без відповідного цільового фінансування від розпорядника вищого рівня. Також посилається на те, що через залучення особового складу до відсічі збройної агресії РФ, наявні ресурси та майно частини першочергово спрямовуються на потреби оборони та забезпечення національної безпеки. Враховуючи, що станом на 26.02.2026 року кошти за кодом 2800 на рахунок частини не надійшли, відповідач просить прийняти звіт про виконання судового рішення або, у разі відмови, надати термін для додаткового його виконання.
Постановляючи ухвалу, суд враховує наступне.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, а також ст.ст.14 та 370 КАС України.
Згідно ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Порядок розгляду звіту про виконання судового рішення регламентовано ст.382-2 КАС України, частиною 1 якої визначено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з п.п.6, 7 ч.2 ст.382-2 КАС України, звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема: у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Як слідує зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25, відповідача - Військову частину НОМЕР_1 зобов'язано доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2016-2024 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168.
08.07.2025 року вказане судове рішення набрало законної сили.
17.09.2025 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Однак, як підтверджено матеріалами справи, таке, станом на 06.03.2026 року, так і не виконане. Доказів зворотнього відповідачем не надано.
На виконання вимог ухвали суду від 30.01.2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25 відповідач надав лише копію заявки на виділення коштів та виписку з рахунку. Утім, суд зауважує, що належним виконанням рішення суду в цій справі є перерахунок та виплата на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2016-2024 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
Більше того, всупереч п.6 ч.2 ст.382-2 КАС України, відповідачем не зазначено орієнтовних строків виконання судового рішення та їх обґрунтування.
Водночас слід вказати, що суд з повагою ставиться до виконання Військовою частиною НОМЕР_1 завдань із відсічі збройної агресії, проте зазначає, що впровадження воєнного стану на території України не зупиняє дію положень Конституції України та КАС України щодо обов'язковості судових рішень, а право на соціальний захист звільнених військовослужбовців (шляхом виплати належних сум грошового забезпечення) є невід'ємною частиною державних гарантій.
Щодо посилань відповідача на відсутність коштів та особливості бюджетного фінансування, то такі суд вважає безпідставними, адже відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, виправдовуючи неспроможність виконати судове рішення про виплату боргу. Невиконання судового рішення не може бути виправдане відсутністю бюджетних видатків.
Відповідно до ч.2 ст.382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Враховуючи, що судове рішення у справі №380/2939/25 відповідачем не виконано в повному обсязі, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25 та встановлення нового строку для подання такого звіту, а саме - 2 (два) місяці з дня отримання цієї ухвали.
Такий підхід, на думку суду, забезпечить баланс між повагою до завдань, які виконує Військова частина НОМЕР_1 в умовах війни, та конституційним принципом обов'язковості судового рішення.
Керуючись ст.ст.243, 248, 250, 256, 293-295, 382-3823 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25 протягом 2 (двох) місяців з дня отримання цієї ухвали, з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 долучити до звіту про виконання рішення суду: докази про вчинені організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі №380/2939/25; докази про достатність/недостатність виділених обсягів фінансування для проведення грошових платежів на виконання рішення суду у справі; докази звернення до розпорядника коштів вищого рівня з метою виділення додаткових асигнувань для проведення платежів на виконання рішення суду; докази про будь-які інші юридично значимі фактори, котрі мають значення для правильного вирішення порушеного заявником процесуального питання тощо.
Попередити відповідача, що відповідно до ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невиконання судового рішення у встановлений судом строк та відмови у прийнятті звіту, суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала суду про відмову у прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.