05 березня 2026 рокусправа № 380/17894/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» до Львівської міської ради , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» (далі - позивач, ТОВ «Львівський бронетанковий завод») з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо невиконання ухвали №4146 від 18.12.2014 в частині неприйняття у комунальну власність територіальної громади м. Львова гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73а;
- зобов'язати Львівську міську раду протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність вказаного об'єкта, а саме: створити комісію з питань приймання-передачі об'єкта; забезпечити розробку та підписання акта приймання-передачі спільного майна співвласників багатоквартирного будинку та двох неприватизованих квартир гуртожитку; ухвалити рішення про прийняття зазначеного майна у комунальну власність; здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на вказане майно.
Ухвалою суду від 05.09.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 05.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви позивача про залучення третьої особи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Львівська міська рада прийняла ухвалу №4146 від 18.12.2014, якою погодила прийняття у комунальну власність від Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (правопопередника позивача) гуртожитку за адресою м. Львів, вул. Стрийській, 73а. Однак відповідач вказаної ухвали не виконує, така бездіяльність відповідача триває понад 10 років, створює правову невизначеність, порушує права ТОВ «Львівський бронетанковий завод» як балансоутримувача та законні інтереси мешканців гуртожитку.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що з метою забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які не мають власного житла і на законних підставах проживають у гуртожитках, виконуючи вимоги законодавства Львівською міською радою прийнято ухвалу від 18.12.2014 №4146 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4, М. Максимовича, 6 та вул. Стрийській, 73-А». Вказаною ухвалою погоджено прийняття у власність територіальної громади м. Львова від державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» гуртожитку по вул. Стрийській, 73-А у м. Львові. Однак керівництво ДП «Львівський бронетанковий завод» не вчиняло жодних дій щодо передачі спірного гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова. Водночас ДП «Львівський бронетанковий завод», не дочекавшись процедури завершення прийому-передачі спірного гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова, розпорядився своїм майном, яке перебувало у його віданні і як орган приватизації державного житлового фонду, приватизував житлові приміщення в гуртожитку по вул. Стрийській, 73А у м. Львові. Так, наприклад, згідно з розпорядженням ДП «Львівський бронетанковий завод» від 23.02.2015 №243 передано у приватну власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; згідно з розпорядженням від 05.03.2015 №245 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином, ДП «Львівський бронетанковий завод», як видно з інформації з Державного реєстру речових прав, як орган приватизації державного житлового фонду приватизував 31 житлове приміщення. Відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» дія цього закону поширюється на об'єкти права державної власності та комунальної власності. Однак у вказаній частині будинку АДРЕСА_3 об'єкти права державної чи комунальної власності відсутні. Також, зауважив, що ухвала Львівської міської ради про прийняття у власність територіальної громади м. Львова спірного гуртожитку була прийнята 18.12.2014, а розпорядження про передачу громадянам квартир у приватну власність ДП «Львівський бронетанковий завод» почало видавати з 23.02.2015. Водночас зазначає, що існує розбіжність між технічним паспортом виготовленим ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 26.05.2021 на частину будівлі гуртожитку по АДРЕСА_3 і витягом з Державного реєстру речових прав. Зокрема, квартира АДРЕСА_2 відповідно до технічного пасторту становить 38,5 кв.м, а згідно витягу з Державного реєстру речових прав становить 52,4 кв.м; квартира АДРЕСА_1 відповідно до технічного пасторту становить 16,5 кв.м, а згідно витягу з Державного реєстру речових прав становить 21,8 кв.м; квартира АДРЕСА_4 відповідно до технічного пасторту становить 32,0 кв.м, а згідно витягу з Державного реєстру речових прав становить 42,0 кв.м; квартира АДРЕСА_5 відповідно до технічного пасторту становить 48,0 кв.м, а згідно витягу з Державного реєстру речових прав становить 56,5 кв.м. Вказує на наявність також інших розбіжностей. Окрім того, у спірному гуртожитку відсутні об'єкти права державної чи комунальної власності, а неприватизована квартира перебуває на праві господарського віддання в ТОВ «Львівський бронетанковий завод», яка увійшла до статутного капіталу товариства. Отже, з метою забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які не мають власного житла і на законних підставах проживають у гуртожитках, позивач вправі розпорядитися своїм майном і передати неприватизовану квартиру у власність територіальної громади. Крім цього, вказав, що враховуючи положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також беручи до уваги те, що квартири в спірному гуртожитку приватизовані, а власники квартир є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, у Львівської міської ради відсутні правові підстави щодо розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, яке є спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, а тому позов ТОВ «Львівський бронетанковий завод» є безпідставним.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково вказав, що навіть якщо об'єкт «гуртожиток в цілому» вже не може бути переданий, позивач має право і повинен передати неприватизоване майно, а саме: неприватизовані квартири та відповідну частку спільного майна. Отже, твердження відповідача про відсутність об'єктів права державної чи комунальної власності у спірному гуртожитку є хибним, оскільки неприватизована квартира та частка спільного майна усе ще перебувають на балансі позивача. Вказує, що позивач вимагає завершити процедуру передачі у власність територіальної громади неприватизованих об'єктів та приміщень, які перебувають на його балансі. Передача на баланс комунальної власності неприватизованих приміщень та/або спільного майна не є розпорядженням ним (продажем, відчуженням), а є виконанням закону та ухвали ЛМР. Вказує, що ухвала відповідача є чинною, не скасована і зобов'язує ЛМР до прийняття гуртожитків. Зміна складу об'єкта внаслідок законної приватизації (яка почалася після прийняття ухвали) не є підставою для відмови у прийнятті неприватизованих приміщень. Технічні недоліки (документація, розмежування), на які посилається відповідач, є наслідком бездіяльності комісії та самої ЛМР протягом тривалого часу і не можуть бути абсолютними перешкодами для виконання чинного рішення ради.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
Державний концерн «Укроборонпром» прийняв рішення від 15.07.2013 щодо передачі гуртожитків до комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73А, м. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6.
Львівською міською радою на підставі розпорядження №409 від 06.09.2013 утворено комісію з приймання-передачі гуртожитків за адресами: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 у власність територіальної громади м. Львова та затверджено склад комісії.
Львівська міська рада прийняла ухвалу №4146 від 18.12.2014 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4, М. Максимовича, 6 та АДРЕСА_7 ». Вказаною ухвалою погоджено прийняття у власність територіальної громади м. Львова від державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», зокрема, гуртожитку по АДРЕСА_3 .
Наказами Департаменту житлового господарства та інфраструктури №43 та №44 від 11.02.2015 за результатами розгляду листа Сихівської районної адміністрації від 31.01.2015 затверджено акти приймання-передачі гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4 та 6 від ДП «Львівський бронетанковий завод».
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 02.04.2015 квартира АДРЕСА_8 площею 52,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 приватизована ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та належить вказаним особам на праві спільної сумісної власності.
Згідно з свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.05.2015 квартира АДРЕСА_9 площею 21,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 приватизована ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та належить вказаній особі на праві приватної власності.
Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомості (Щодо багатоквартирного будинку) від 15.07.2025 за адресою АДРЕСА_3 : нежитлова будівля, літ Б, площею 36,1 кв.м.; житлове приміщення, кімната №6 загальною площею 16,4 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_10 загальною площею 21,8 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_11 загальною площею 19,9 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_12 загальною площею 20 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_13 загальною площею 21,6 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_14 загальною площею 58,5 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_15 загальною площею 48,7 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_16 загальною площею 56 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_17 загальною площею 50,5 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_18 загальною площею 21,9 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_19 загальною площею 43,6 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_20 загальною площею 23,1 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_21 загальною площею 41,2 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_22 загальною площею 24,1 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_23 загальною площею 43,5 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_24 загальною площею 20,5 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_25 загальною площею 41,1 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_26 загальною площею 21,6 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_27 загальною площею 55,7 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_28 загальною площею 60,5 кв.м. належать на праві власності (у тому числі сумісної) різним громадянам.
Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки» виготовлено 26.05.2021 технічний паспорт будинку квартирного типу (гуртожитку) за адресою вул. Стрийська, 73А, м. Львів.
ДП «Львівський бронетанковий завод», правонаступником якого є позивач, звернулося до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Сихівської районної адміністрації із заявою від 22.07.2021 «з приводу виконання ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146», в якій просило посприяти у вирішенні питання щодо виконання вимог ухвали у частині передачі гуртожитка на АДРЕСА_3 у комунальну власність.
Сихівська районна адміністрація листом від 09.08.2021 повідомило ДП «Львівський бронетанковий завод», що для вирішення питання про завершення процедури приймання-передачі у комунальну власність під'їзду гуртожитка на АДРЕСА_3 не виготовлені технічні умови балансоутримувачем і не здійснено перепідключення електропостачання гуртожитку до електричних мереж ПАТ «Львівобленерго». Також вказано, що враховуючи те, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 «Про затвердження порядку списання з балансу багатоквартирних будинків» та на виконання вимог ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові» житлові будинки списані з балансу Львівської міської ради.
Відповідно до наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 13.10.2022 №413 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю» ТОВ «Львівський бронетанковий завод» є повним правонаступником ДП «Львівський бронетанковий завод» внаслідок реорганізації, а гуртожиток увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання.
Департамент житлового господарства та інфраструктури у відповідь на заяву позивача, яка зареєстрована 01.08.2023, листом від 11.09.2023 повідомив позивача, що відповідно до ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові» всі багатоквартирні житлові будинки списані з балансового обліку Львівських комунальних підприємств. Управління багатоквартирними будинками здійснюється його співвласниками. Враховуючи те, що в будинку АДРЕСА_29 з яких приватизована, підстав для прийняття будинку у власність територіальної громади м. Львова немає. Для врегулювання питання управління доцільно рекомендувати власникам квартир створити ОСББ або іншу форму управління вказаним гуртожитком.
Листом від 24.11.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова повідомив позивача, що на території військового містечка № НОМЕР_1 перебуває на обліку та балансі будівля №166 (гуртожиток) загальною площею 1440,3 кв.м. На будівлю виготовлена технічна документація. Приватизовані квартири відсутні. Другий поверх гуртожитку (373,7 кв.м.) перебуває в експлуатації та користування Регіональної військово-лікарської комісії. Договір (акт тощо) про поділ (розмежування) будівлі між його балансоутримувачами та КЕВ м. Львова відсутній.
ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернулося до АТ «Укроборонпром» із заявою від 29.01.2025 щодо списання з балансу гуртожитку, в якій просило повідомити: чи врегульовано нормами постанови Кабінету Міністрів України №301 від 20.04.2016 можливість одностороннього списання з балансу товариства частини багатоквартирного будинку, а не усієї будівлі. На балансі товариства знаходиться лише частина будівлі гуртожитку (один під'їзд з двох), тоді як інші частини перебувають на балансі КЕВ м. Львова; процедуру звернення товариства до відповідного суб'єкта управління за отриманням погодження рішення про списання багатоквартирного будинку (або його частини) з балансу товариства.
АТ «Укроборонпром» листом від 20.02.2025 повідомило позивача, що товариство щодо якого АТ «Укроборонпром» здійснює управління корпоративними правами (частками у статутному капіталі) та виконує функції уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності, що не увійшли до статутного капіталу товариства, може на підставі Порядку списання багатоквартирних будинків здійснювати списання багатоквартирних будинків, які перебувають у них на балансі. У листі товариства іде мова про списання не багатоквартирного будинку, а гуртожитку, який має правовий статус інший аніж багатоквартирний будинок, а тому, на гуртожиток не розповсюджується дія Порядку. Враховуючи, що згідно з інформацією зазначеною у листі товариства в активі 31 квартира (кімната) з 32 квартир (кімнат) станом на дату написання листа вже приватизовані, завдання з переведення гуртожитку в багатоквартирний будинок виглядає як таке, що потребує багато фінансових та часових ресурсів та є, на думку АТ «УОП», недоцільним. АТ «УОП» пропонує товариству розглянути можливість безоплатної передачі об'єкту права державної власності (активу) до комунальної власності. З метою ухвалення АТ «УОП» рішення щодо передачі державного майна - гуртожитку, що обліковується на балансі товариства, до комунальної власності територіальної громади м. Львова, товариству необхідно підготувати документацію, яка визначена пунктом 5.11. та 5.12 розділу 5 Порядку розпорядження.
ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернулося до АТ «Укроборонпром» із заявою від 27.03.2025 щодо списання з балансу гуртожитку, в якій просило розглянути пропозиції щодо алгоритму дій по гуртожитку: « 1. Звернення до Львівської міської ради з метою отримання згоди на прийняття у комунальну власність 2 (двох) неприватизованих квартир у гуртожитку по вул. Стрийська, 73а у м. Львові (беручи до уваги існування згоди ДК «Укроборонпром» від 15.03.2013 №UOP-3.011-5359 на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Львова вищезазначеного гуртожитка). 2. Виділення у бухгалтерському обліку ТОВ «ДБТЗ» в окремі облікові одиниці двох неприватизованих квартир. 3. Списання з балансу ТОВ «ЛБТЗ» майна гуртожитку, яке знаходиться у приватній власності (приватизованих квартир тощо): у рамках загальної процедури списання основних фондів, що належать до об'єктів державної власності, або у рамках Постанови КМУ від 20.04.2016 №301 «Про затвердження Порядку списання багатоквартирних об'єктів», застосувавши до них правовідносин аналогію закону». 4. Передача двох неприватизованих квартир у комунальну власність».
Листом від 14.04.2025 АТ «Укроборонпром» повідомило позивача, що товариству вже вказувалося на різний правовий статус гуртожитка та багатоквартирного будинку. Гуртожиток, відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства, затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 13.10.2022 №413 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання як об'єкт права державної власності, що не підлягає приватизації. Гуртожиток відповідає вимогам Порядку та є об'єктом передачі права з державної до комунальної власності. Вказано, що у листі товариство вказало про неможливість мешканців двох квартир (кімнат) у гуртожитку приватизувати своє житло начебто через небажання Львівської міської ради приймати гуртожиток на баланс міста. До листа долучено відповідь, згідно з якою міська рада вказала про неможливість прийняття «у власність територіальної громади міста Львова багатоквартирного будинку». Товариство до листа не долучило запит до мерії міста в якій йшлось би про безоплатну передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади. АТ «УОП» пропонує товариству продовжити процедуру передачі гуртожитку в комунальну власність м. Львова як єдиного цілого об'єкту, а не окремо по квартирах (кімнатах) та рекомендує повторно звернутися до Львівської міської ради з запитом аргументованої відповіді (із зазначенням правових підстав) щодо готовності або неможливості прийняття гуртожитку у власність територіальної громади міста. У разі отримання негативної відповіді запропоновано розглянути можливість звернення до суду з вимогою виконання ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146.
ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернулося до міського голови Садового А.І. із листом від 28.04.2025, в якому просило розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь щодо готовності прийняти у комунальну власність під'їзд гуртожитку по вул. Стрийській, 73А у м. Львові, з урахуванням чинної ухвали від 18.12.2014 №4146.
Листом від 05.06.2025 Юридичний департамент Львівської міської ради повідомив позивача, що процедура приймання-передачі гуртожитка не була завершена. Враховуючи те, що під'їзд гуртожитку не виділений в окрему облікову одиницю, правові підстави для приймання-передачі у власність під'їзду гуртожитку відсутні. Окрім того, така передача не відповідає вимогам Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог ухвали, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями книги третьої розділу І глави 23 Цивільного кодексу України встановлено, що в Україні визначено право власності Українського народу, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.
Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з статтею 1 Закону №280/97-ВР право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Частиною 5 статті 16 Закону №280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до положень статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частина 1).
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2).
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина 5).
Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право:
1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;
2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;
3) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (частина 9).
Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності (пункт 51).
Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність врегульовано Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 №147/98-ВР (далі - Закон №147/98-ВР).
Згідно з частиною статті 2 Закону №147/98-ВР об'єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, об'єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (статті 3 Закону №147/98-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №147/98-ВР передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених в абзаці шостому частини першої статті 2 цього Закону, та нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів.
Приписами статті 4-1 Закону №147/98-ВР передбачено особливості передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури.
Ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (частина 2).
Рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства.
Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами (частина 3).
Відповідно до абзацу 13 частини 4 статті 4 Закону №147/98-ВР до пропозицій щодо передачі нерухомого майна додаються:
техніко-економічне обґрунтування забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням з визначенням обсягів та джерел фінансування видатків на його утримання, добудову, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний та поточний ремонт;
витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації;
титули будов та проектно-кошторисна документація на об'єкти незавершеного будівництва.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №147/98-ВР передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням:
сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад;
районних, обласних рад - щодо об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №147/98-ВР з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об'єкти: житлові будинки та гуртожитки, зокрема військових містечок, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил України (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), у тому числі ті, будівництво яких не завершено.
Статтею 6 Закону №147/98-ВР передбачено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі (частина 1).
Згідно з частиною 5 статті 7 Закону №147/98-ВР передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 5 Закону №147/98-ВР).
Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 (далі - Порядок №1482) визначено основні вимоги до подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність, а також утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України після прийняття об'єкта у комунальну власність орган місцевого самоврядування зобов'язаний зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 №500-VI (далі - Закон №500-VI) врегульовано правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №500-VI сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).
Згідно з положеннями статті 3 Закону №500-VI забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням, зокрема, таких підходів:
1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;
2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом;
3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону;
4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;
5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.
Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 5 Закону №500-VI для цілей цього Закону встановлюються такі особливості стосовно використання жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, переданих у власність територіальних громад:
1) передача та прийняття гуртожитків, що є об'єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;
2) передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду;
3) прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою);
4) передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 14 Закону №500-VI передбачено, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:
1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) {Підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду №7-р(II)/2021 від 20 жовтня 2021 року без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;
2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;
3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.
Відповідно до статті 18 Закону №500-VI органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, зокрема, приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону; здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з цим Законом гуртожитків (майнових комплексів) (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя), організовують їх належне обслуговування та ремонт, упорядкування, а також забезпечують утримання та облаштування прибудинкових територій.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із доказів у справі суд встановив, що ДК «Укроборонпром» прийнято рішення від 15.07.2013 про передачу гуртожитків до комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73А, м. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6. У зв'язку із чим Львівська міська рада прийняла ухвалу №4146 від 18.12.2014 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4, М. Максимовича, 6 та вул. Стрийській, 73-А».
Позивач вказує, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки, зокрема, не створив комісію з питань приймання-передачі об'єкта.
Однак вказане не відповідає дійсності, оскільки Львівською міською радою ще у 2013 році на підставі розпорядження №409 від 06.09.2013 утворено комісію з приймання-передачі гуртожитків за адресами: вул. М. Максимовича, 4, М. Максимовича, 6 та АДРЕСА_3 - у власність територіальної громади м. Львова. Склад комісії визначено із посадових осіб Сихівської районної адміністрації, комунальних підприємств та представників управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області.
При цьому, наказами Департаменту житлового господарства та інфраструктури №43 та №44 від 11.02.2015 за результатами розгляду листа Сихівської районної адміністрації від 31.01.2015 затверджено акти приймання-передачі гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4 та 6 від ДП «Львівський бронетанковий завод».
Отже, згідно з вимогами Закону №500-VI та №147/98-ВР Львівська міська рада у відповідь на ініціативу ДК «Укроборонпром» передати гуртожитки до комунальної власності за адресою: АДРЕСА_3 , М. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6, створила комісію з приймання-передачі всіх вказаних гуртожитків та прийняла ухвалу №4146 від 18.12.2014.
Водночас наказами Департаменту житлового господарства та інфраструктури №43 та №44 від 11.02.2015 за результатами розгляду листа Сихівської районної адміністрації від 31.01.2015 затверджено акти приймання-передачі гуртожитків лише двох з трьох вказаних в ухвалі гуртожитків.
Отже, процедура прийняття гуртожитків від ДП «Львівський бронетанковий завод» за адресами вул. М. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6 завершена ще в лютому 2015 року.
Наказ про затвердження акту приймання-передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 відповідачем не приймався, що не заперечується сторонами.
Відповідач вказує, що керівництво ДП «Львівський бронетанковий завод» не вчиняло жодних дій щодо передачі гуртожитку за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 73А у власність територіальної громади м. Львова. Натомість не дочекавшись процедури завершення прийому-передачі спірного гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова, ДП «Львівський бронетанковий завод» розпорядилося своїм майном, яке перебувало у його віданні і як орган приватизації державного житлового фонду, приватизував житлові приміщення в гуртожитку по вул. Стрийській, 73А у м. Львові.
Так, у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що позивач з метою передачі спірного гуртожитку звертався до відповідача щодо прийняття такого упродовж 2015-2021 років.
При цьому, починаючи з 2015 року ДП «Львівський бронетанковий завод» більшу частину квартир (кімнат) у гуртожитку за адресою вул. Стрийська, 73А передав у власність громадянам, що підтверджується свідоцтвами про право власності на квартири та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомості (Щодо багатоквартирного будинку) від 15.07.2025.
Тобто, більша частина гуртожитку належить громадянам на праві приватної власності (у томі числі і сумісної).
Перше звернення позивача до відповідача щодо виконання ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146 датоване липнем 2021 року. У звернені ТОВ «Львівський бронетанковий завод» просило посприяти у вирішенні питання щодо виконання вимог ухвали у частині передачі гуртожитка на вул. Стрийська, 73А у комунальну власність.
У відповідь на заяву позивача Сихівська районна адміністрація листом від 09.08.2021 повідомило, що для вирішення питання про завершення процедури приймання-передачі у комунальну власність під'їзду гуртожитка на АДРЕСА_3 не виготовлені технічні умови балансоутримувачем і не здійснено перепідключення електропостачання гуртожитку до електричних мереж ПАТ «Львівобленерго». Також вказано, що враховуючи те, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 «Про затвердження порядку списання з балансу багатоквартирних будинків» та на виконання вимог ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові» житлові будинки списані з балансу Львівської міської ради.
Доказів створення та подання до Львівської міської ради технічних умов балансоутримувачем позивач до суду не надав. Також не надано доказів виконання вимог щодо перепідключення електропостачання гуртожитку до електричних мереж ПАТ «Львівобленерго».
При цьому, відповідно до наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 13.10.2022 №413 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю» ТОВ «Львівський бронетанковий завод» є повним правонаступником ДП «Львівський бронетанковий завод» внаслідок реорганізації, а спірний гуртожиток увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання.
Докази звернення позивач у продовж 2021-2023 років до відповідача з метою передачі спірного гуртожитку до суду не надано.
Наступна заява позивача датована вже 01.08.2023, у відповідь на яку Департамент житлового господарства та інфраструктури листом від 11.09.2023 повідомив, що відповідно до ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові» всі багатоквартирні житлові будинки списані з балансового обліку Львівських комунальних підприємств. Управління багатоквартирними будинками здійснюється його співвласниками. Враховуючи те, що в будинку АДРЕСА_29 з яких приватизована, підстав для прийняття будинку у власність територіальної громади м. Львова немає. Для врегулювання питання управління доцільно рекомендувати власникам квартир створити ОСББ або іншу форму управління вказаним гуртожитком.
Суд зазначає, що більша частина гуртожитку (31 кімната з 32) належить громадянам на праві приватної власності (у томі числі і сумісної), про що внесена відповідна інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомості. Доказів оскарження та/або скасування державної реєстрації права власності громадян на 31 кімнату у гуртожитку до суду позивачем не надано.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 №2482-XII (далі - Закон №2482-XII) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Статтею 3 Закону №2482-XII передбачено, що приватизація здійснюється шляхом:
безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;
продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (частина 5 статті 8 Закону №2482-XII).
Відповідно до частин 2 та 3 статті 10 Закону №2482-XII власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Власники квартир багатоквартирних будинків, житлових приміщень у гуртожитках можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону.
Власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України (стаття 12 Закону №2482-XII).
Отже, громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках. Після приватизації житлових приміщень у гуртожитку та отримання свідоцтвом про право власності на житлове приміщення у гуртожитку громадяни, як власники таких приміщень, розпоряджаються кімнатою (квартирою) у гуртожитку на свій розсуд. При цьому, власники житлових приміщень у гуртожитках можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону.
Тобто, у 2023 році ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернувся до Львівської міської ради щодо передання у комунальну власність гуртожитку на АДРЕСА_3 , який увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання, де практично всі кімнати (квартири) належать на праві власності громадянам і право розпоряджатися такими кімнатами (квартирами) мають саме власники таких кімнат (квартир).
Водночас згоди ні від власників кімнат (квартир), ні від створеного власниками житлових приміщень у гуртожитках об'єднання співвласників багатоквартирного будинку до Львівської міської ради позивач не надавав.
Після звернення у 2023 році позивач жодних дій щодо вирішення питання про передачу спірного гуртожитка у комунальну власність не вчиняв, до відповідача не звертався.
Натомість ТОВ «Львівський бронетанковий завод» лише у 2025 році вів переписку з АТ «Укроборонпром» щодо списання з балансу гуртожитка по АДРЕСА_3 . Так у листі від 29.01.2025 позивач просив повідомити: чи врегульовано нормами постанови Кабінету Міністрів України №301 від 20.04.2016 можливість одностороннього списання з балансу товариства частини багатоквартирного будинку, а не усієї будівлі. На балансі товариства знаходиться лише частина будівлі гуртожитку (один під'їзд з двох), тоді як інші частини перебувають на балансі КЕВ м. Львова; процедуру звернення товариства до відповідного суб'єкта управління за отриманням погодження рішення про списання багатоквартирного будинку (або його частини) з балансу товариства.
У відповідь на заяву АТ «Укроборонпром» листом від 20.02.2025 повідомило позивача, що товариство щодо якого АТ «УОП» здійснює управління корпоративними правами (частками у статутному капіталі) та виконує функції уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності, що не увійшли до статутного капіталу товариства, може на підставі Порядку списання багатоквартирних будинків здійснювати списання багатоквартирних будинків, які перебувають у них на балансі. У листі товариства іде мова про списання не багатоквартирного будинку, а гуртожитку, який має правовий статус аніж багатоквартирний будинок, а тому, на гуртожиток не розповсюджується дія Порядку. Враховуючи, що згідно з інформацією зазначеною у листі товариства в активі 31 квартира (кімната) з 32 квартир (кімнат) станом на дату написання листа вже приватизовані, завдання з переведення гуртожитку в багатоквартирний будинок виглядає як таке, що потребує багато фінансових та часових ресурсів та є, на думку АТ «УОП», недоцільним. АТ «УОП» пропонує товариству розглянути можливість безоплатної передачі об'єкту права державної власності (активу) до комунальної власності. З метою ухвалення АТ «УОП» рішення щодо передачі державного майна - гуртожитку, що обліковується на балансі товариства, до комунальної власності територіальної громади м. Львова, товариству необхідно підготувати документацію, яка визначена пунктом 5.11. та 5.12 розділу 5 Порядку розпорядження.
Позивач же жодних із вказаних АТ «Укроборонпром» у листі від 20.02.2025 документів не підготував.
Натомість знову подав заяву від 27.03.2025 щодо списання з балансу гуртожитка. У вказаній заяві позивач вже просив розглянути пропозиції щодо алгоритму дій по гуртожитку: « 1. Звернення до Львівської міської ради з метою отримання згоди на прийняття у комунальну власність 2 (двох) неприватизованих квартир у гуртожитку по вул. Стрийська, 73а у м. Львові (беручи до уваги існування згоди ДК «Укроборонпром» від 15.03.2013 №UOP-3.011-5359 на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Львова вищезазначеного гуртожитка). 2. Виділення у бухгалтерському обліку ТОВ «ДБТЗ» в окремі облікові одиниці двох неприватизованих квартир. 3. Списання з балансу ТОВ «ЛБТЗ» майна гуртожитку, яке знаходиться у приватній власності (приватизованих квартир тощо): у рамках загальної процедури списання основних фондів, що належать до об'єктів державної власності, або у рамках Постанови КМУ від 20.04.2016 №301 «Про затвердження Порядку списання багатоквартирних об'єктів», застосувавши до них правовідносин аналогію закону». 4. Передача двох неприватизованих квартир у комунальну власність».
Листом від 14.04.2025 АТ «Укроборонпром» повідомило позивача, що товариству вже вказувалося на різний правовий статус гуртожитка та багатоквартирного будинку. Гуртожиток, відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства, затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 13.10.2022 №413 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання як об'єкт права державної власності, що не підлягає приватизації. Гуртожиток відповідає вимогам Порядку та є об'єктом передачі права з державної до комунальної власності. Вказано, що у листі товариство вказало про неможливість мешканців двох квартир (кімнат) у гуртожитку приватизувати своє житло начебто через небажання Львівської міської ради приймати гуртожиток на баланс міста. До листа долучено відповідь, згідно з якою міська рада вказала про неможливість прийняття «у власність територіальної громади міста Львова багатоквартирного будинку». Товариство до листа не долучило запит до мерії міста в якій йшлось би про безоплатну передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади. АТ «УОП» пропонує товариству продовжити процедуру передачі гуртожитку в комунальну власність м. Львова як єдиного цілого об'єкту, а не окремо по квартирах (кімнатах) та рекомендує повторно звернутися до Львівської міської ради з запитом аргументованої відповіді (із зазначенням правових підстав) щодо готовності або неможливості прийняття гуртожитку у власність територіальної громади міста. У разі отримання негативної відповіді запропоновано розглянути можливість звернення до суду з вимогою виконання ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146.
ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернулося до міського голови Садового А.І. із зверненням від 28.04.2025, однак у зверненні позивача просив надати обґрунтовану відповідь щодо готовності прийняти у комунальну власність під'їзд гуртожитку по вул. Стрийській, 73А у м. Львові, а не гуртожитку як єдиного цілого об'єкту, як про це позивачу вказало АТ «Укроборонпром».
Листом від 05.06.2025 Юридичний департамент Львівської міської ради повідомив позивача, що процедура приймання-передачі гуртожитка не була завершена. Враховуючи те, що під'їзд гуртожитку не виділений в окрему облікову одиницю, правові підстави для приймання-передачі у власність під'їзду гуртожитку відсутні. Окрім того, така передача не відповідає вимогам Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146.
Слід зауважити, що ДК (АТ) «Укроборонпром» прийняв рішення від 15.07.2013 щодо передачі гуртожитків до комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73А, м. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6.
Ухвалою Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146 вирішено прийняти в комунальну власність гуртожиток по АДРЕСА_3 як єдиний цілий об'єкт.
Тобто, ще у 2013 році ДК (АТ) «Укроборонпром» прийняв рішення передачу гуртожитку по АДРЕСА_3 , а у 2014 році міська рада вирішила прийняти у комунальну власність вказаний гуртожиток. Однак ДП (ТОВ) «Львівський бронетанковий завод» не вчиняло жодних дій щодо передачі такого гуртожитку міській раді.
Натомість починаючи з 2015 року ДП (ТОВ) «Львівський бронетанковий завод» передало у власність громадянам практично весь гуртожиток (31 кімната (квартира) з 32).
Так, ДП (ТОВ) «Львівський бронетанковий завод» періодично та з чималим проміжком у часі звертався до відповідача щодо прийняття гуртожитку у комунальну власність (у липня 2021 року та серпні 2023 року) та частини гуртожитку (у квітні 2025 року).
У відповідь на звернення у 2021 році відповідач повідомляв про необхідність виготовлення технічних умов балансоутримувачем проведення перепідключення електропостачання гуртожитку до електричних мереж ПАТ «Львівобленерго». Доказів того, що позивач виконав вимоги відповідача у справі відсутні.
У відповіді на 2023 рік позивача повідомлено, що управління багатоквартирними будинками здійснюється його співвласниками. Враховуючи те, що в будинку АДРЕСА_29 з яких приватизована, підстав для прийняття будинку у власність територіальної громади м. Львова немає. Рекомендовано створити власникам квартир ОСББ або іншу форму управління вказаним гуртожитком.
Суд звертає увагу позивача, що після приватизації кімнат (квартир) право розпоряджатися такими кімнатами (квартирами) мають саме власники таких кімнат (квартир), а для врегулювання питання управління власники житлових приміщень у гуртожитку мають право створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
При цьому, слід зауважити, що за адресою АДРЕСА_3 обліковується саме гуртожиток, на який у 2021 році виготовлено технічний паспорт будинку квартирного типу (гуртожитку). Доказів того, що гуртожиток обліковується як багатоквартирний будинок у справі відсутні. До того ж, у листі від 20.02.2025 АТ «Укроборонпром» вказало про недоцільність переведення гуртожитку в багатоквартирний будинок, оскільки таке потребує багато фінансових та часових ресурсів.
Також, ухвалою Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146 вирішено прийняти в комунальну власність гуртожиток по АДРЕСА_3 як єдиний цілий об'єкт.
Не зважаючи на зміст ухвали Львівської міської ради та рекомендації АТ «Укроборонпром» щодо вирішення питання про передання у комунальну власність гуртожиток по АДРЕСА_3 як єдиного цілого об'єкту позивач у квітні 2025 року звернувся до відповідача про передачу лише частини гуртожитку - під'їзду.
У позові же позивач взагалі просить зобов'язати відповідача здійснити дії щодо прийняття майна співвласників багатоквартирного будинку та двох неприватизованих квартир гуртожитку.
Тобто, після приватизації практично всіх кімнат (квартир) у гуртожитку, отримання відповідей від структурних підрозділів Львівської міської ради та консультацій від АТ «Укроборонпром» позивач вимагає виконати ухвалу від 18.12.2014 №4146, якою вирішено прийняти у комунальну власність державне майно, позивач просить зобов'язати відповідача прийняти у комунальну власність майно співвласників багатоквартирного будинку та двох неприватизованих квартир гуртожитку.
Однак правовий статус державного майна (гуртожитку) змінився внаслідок приватизації кімнат (квартир). Розпоряджатися та вирішувати питання управління таким майном мають право власники приватизованих кімнат (квартир).
При цьому, суд вкотре звертає увагу позивача, що ухвалою від 18.12.2014 №4146 вирішено прийняти у комунальну власність гуртожиток, а не його частину (під'їзду чи неприватизованих кімнат) і тим більше не багатоквартирний житловий будинок.
З огляду на викладене, враховуючи що з 2015 року практично всі кімнати (квартири) приватизовані у гуртожитку, розташованому за адресою АДРЕСА_3 , на який положення Закону №500-VI, з урахуванням якого на відповідачів покладався обов'язок по здійсненню дій, спрямованих на прийняття гуртожитку у власність територіальної громади, не розповсюджується.
Враховуючи встановлені обставини справи суд висновує про відсутність підстав вважати, що відповідач неналежним чином виконав надані йому владні управлінські функції, передбачені Законами №280/97-ВР та №500-VI.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Приписами статті 139 КАС України позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, повернення судових витрат не передбачено.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73; ЄДРПОУ 07985602).
Відповідач: Львівська міська рада (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 04055896).
Суддя Кравців Олег Романович