05 березня 2026 рокусправа № 380/4616/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Міністерства Внутрішніх Справ України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, право на отримання якої передбачено Законом України «Про міліцію» №565-ХІІ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області для здійснення виплати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що незважаючи на відсутність законодавчих підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач всупереч вимог п. 14 Порядку №850 прийняв рішення про відмову у її призначенні. Позивач не погоджується із вказаною позицією відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та вважає рішення про відмову у затвердженні висновку від 23.10.2024 про призначення йому одноразової грошової допомоги протиправним та таким, що порушує його права і за їх захистом звернувся до суду з цим позовом. Звертає увагу на те, що відповідачем не оспорюється факт того, що захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що визначено в свідоцтві про хворобу №391. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою від 17.03.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що на виконання рішення суду відповідачем розглянуто заяву позивача про призначення одноразової допомоги та додані до неї документи та прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови МВС України у погодженні висновку про виплату позивачу одноразової грошової допомоги слугував факт не залучення при проведенні медико-соціальної експертизи представника закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії. Вказана обставина виключає можливість прийняття рішення про призначення допомоги відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію» та Порядку №850. Щодо зобов'язання прийняти позитивне рішення про призначення допомоги відповідач наголошує на дискреційних повноваженнях, оскільки суд не вправі перебирати на себе функції відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Третя особа надала пояснення щодо позову. Вказала, що на момент подання позивачем матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, які надіслані Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області до МВС України, такі містили недоліки щодо медичних питань, що у свою чергу робить їх такими, що не відповідають вимогам Порядку №850. В подальшому, на вимогу Департаменту фінансово-облікової політики МВС України для забезпечення виконання рішення суду третьою особою скеровано документи позивача для призначення одноразової грошової допомоги. Департаментом фінансово-облікової політики МВС України листом повідомлено про прийняття рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги та затверджено відповідний висновок.
Представник позивача подав відповідь на відзив.
Дослідивши подані сторонами та третьою особою документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 12.02.1995 по 09.01.2008 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Згідно з свідоцтвом про хворобу №391 від 29.12.2007 за результатами медичного обстеження військово-лікарською комісією ГУ МВСУ у Львівській області позивачу встановлено діагноз: Поширений остеохондроз хребта зі значним больовим синдромом та значним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. ІХС. Стабільна стенокардія ІІ ф.кл. Астеросклеротичний кардіосклероз НК І ст. Дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія І ст. Аліментарно-конституційне ожиріння ІІ ст. Захворювання, ТАК пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
За результатами первинного огляду медико-соціальною експертною комісією 24.02.2020 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії №333545 від 25.02.2020.
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 011395 від 25.02.2020 позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності в результаті отримання захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивач 27.02.2020 звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності.
Листом №9409/33 від 26.03.2020 Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув позивачу матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що за результатами опрацювання матеріалів, які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України виявлено недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Позивачем 12.06.2020 повторно надіслано заяву до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Однак відповіді позивач не отримав.
У зв'язку з цим позивач 23.10.2023 подав заяву до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області з проханням повторно скерувати матеріали для призначення одноразової грошової допомоги.
Листом Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області №91812/49-25041- 2023 від 28.11.2023 позивачу повернуто всі документи та повідомлено про те, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженої постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», а саме: до складу комісії не було залучено представників закладів охорони здоров'я МВС України. Окрім цього, в листі зазначено про те, що при засвідченні копій окремих документів заявника не дотримано правила засвідчення копій документів.
Позивач вважаючи такі дії відповідача щодо повернення поданих ним документів безпідставними, звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.05.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №380/4960/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви (рапорта) ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІII групи інвалідності внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків відповідно до Закону України “Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 та прийняти відповідне рішення.
На виконання цього рішення суду Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Львівській області на вимогу МВС України листом від 23.10.2024 №231/31/01-2024 направила відповідачу документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Від МВС України на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області надійшов лист від 26.11.2024 №32526-2024, де вказано про прийняття рішення оформленого відповідним висновком, яким відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою відмови зазначено невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення №850, а саме те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучалися, а лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України “Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).
Частиною 6 статті 23 Закону №565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07 листопада 2015 року Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України “Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ).
Абзацом 3 пункту 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію».
Таким чином, норми статті 23 Закону №565-ХІІ мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації положень статті 23 Закону України “Про міліцію» Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року прийняв постанову №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
За змістом пункту 1 Порядку №850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з пунктом 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
За приписами пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Відповідно до пункту 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти наступних висновків з метою правильного їх застосування до спірних правовідносин:
- за працівниками міліції зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VІІІ;
- розгляд заяви (рапорту) і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги);
- обов'язок прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за наслідками розгляду поданих працівником міліції заяви (рапорту) та документів покладений на Міністерство внутрішніх справ України.
Суд встановив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі №380/4960/24 та на підставі поданих позивачем матеріалів, Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області склала та надіслала до МВС України разом з поданими позивачем матеріалами Висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , розмір якої до виплати становить 315300,00 грн.
Згідно з листом відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 26.11.2024 №32526-2024 підставами для відмови у прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги зазначено, що при огляді його медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пунктів 10, 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 “Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення), відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні МСЕК заявнику представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися та представлення його під час проведення медико-соціальної експертизи працівником ДУ “ТМО МВС України по Львівській області» не здійснювалось. При цьому, поліклінікою ДУ “ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з Порядком.
З урахуванням зазначеного, прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.
Однак, суд критично оцінює такі підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 9 Порядку №850 МВС приймає рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку та умов.
Згідно з пунктом 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
У пункті 14 Порядку №850 не визначено жодної з підстав, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а отже дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, не відповідають способу правомірної поведінки суб'єкта владних повноважень під час реалізації ним своїх повноважень, відтак є протиправними.
Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пунктів 10, 16 Положення, оскільки будь-які питання проходження позивачем медико-соціальної експертизи не є предметом розгляду у цій справі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі - Положення), передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
З викладеного слідує, що п. 10 Положення, на який покликається відповідач у листі містить загальні положення щодо порядку утворення комісій.
Також у листі відповідачем жодним чином не обґрунтовано, з посиланням на відповідний документ, що до складу комісії не входили представники закладів охорони здоров'я МВС.
Cуд наголошує, що доказів на підтвердження зазначених доводів не надано.
Стосовно тверджень, що під час проведення медико-соціальної експертизи представлення позивача, працівником ДУ “ТМО МВС України по Львівській області» не здійснювалось, суд зауважує таке. Відповідно до п. 16 Положення, визначено, що Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.
Тобто, саме голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, а не працівник ДУ “ТМО МВС України по Львівській області».
Ба більше, суд наголошує на тому, що з порушенням вимог пункту 9 Порядку №850 відповідач вкотре не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги листом, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову.
Зважаючи на викладене, суд, з урахуванням фактичних обставин справи, дійшов висновку про протиправність дій МВС України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 оформленої листом №32526-2024 від 26.11.2024.
Враховуючи вказане дана позовна вимога ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області для здійснення виплати, суд зазначає таке.
Пунктом 9 Порядку №850 визначено імперативний обов'язок МВС в місячний строк після надходження, зазначених у пункті 8 цього Порядку документів, прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні особі грошової допомоги.
У межах спірних правовідносин, суд встановив, що підстави для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, зазначені у пункті 14 Порядку №850, відсутні. Жодної з таких підстав відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги не вказав.
Суд зауважує, що відповідно до вимог пункту 9 Порядку №850 на МВС покладається обов'язок щодо прийняття відповідного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та надіслання його разом із поданими документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про її виплату.
Натомість виплату такої допомоги згідно з пунктом 11 Порядку №850 проводить відповідний орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.
Таким чином, на переконання суду, для ефективного захисту порушеного права позивача інша вимога ОСОБА_1 теж підлягає задоволенню шляхом зобов'язання МВС України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та скерувати таке рішення до ГУМВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області для здійснення виплат.
Окремо суд звертає увагу на твердження відповідача стосовно наявності у нього, у даному випадку, дискреційних повноважень.
На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах №1640/2594/18 та № 826/9749/17.
У справі, що розглядається, рішення Міністерства внутрішніх справ України не є дискреційним, оскільки відповідач після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів та за відсутності підстав, зазначених у пункті 14 цього ж Порядку, може прийняти лише одне з двох допустимих рішень, у цьому випадку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).
З метою забезпечення повного та ефективного захисту прав позивача, упередження наступних звернень до суду з тим самим предметом спору, з врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, а саме: визнати протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, викладеної у листі, та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення такої допомоги і скерувати його до відповідного органу.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, викладеної у листі №32526-2024 від 26.11.2024.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та скерувати таке рішення до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області для здійснення виплат.
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан