Іменем України
06 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/270/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача? - Державна судова адміністрація України, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 27 січня 2026 року ВП № 77601359 про закінчення виконавчого провадження,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, стягувач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України, боржник), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича по закінченню виконавчого провадження ВП № 77601359;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича про закінчення виконавчого провадження ВП №77601359 від 27 січня 2026 року з примусового виконання виконавчого листа №200/6970/24, виданого Луганським окружним адміністративним судом 21 лютого 2025 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 21 лютого 2025 року Луганським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист в адміністративній справі № 200/6970/24 про примусове виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, яке набрало законної сили 15 лютого 2025 року, про зобов'язання ДСА України здійснити фінансування, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн.
24 березня 2025 року було відкрито виконавче провадження ВП № 77601359.
Постановою про відкриття виконавчого провадження встановлений десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду боржником.
04 лютого 2026 року в Електронний кабінет ЄСІТС позивача від Луганського окружного адміністративного суду надійшов документ «Реєстраційна картка документа для направлення в кабінет ЕС», до якого були додані копії листа відповідача від 27 січня 2026 року № 77601359/10/20.1, постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 77601359 від 27 січня 2026 року, виконавчого листа 21 лютого 2025 року.
З мотивувальної частини постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 77601359 від 27 січня 2026 року позивачу стало відомо, що підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що відділом примусового виконання рішень було виконано всі можливі дії по стягненню боргу з боржника (примусового виконання рішення), передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у т. ч. шляхом стягнення штрафу та направлення до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником, а тому на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Разом з цим, позивач зазначає, що з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови та закінчення примусового виконання судового рішення.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України адміністративний позов не визнав, про що 23 лютого 2026 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву від 20 лютого 2026 року, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 24 березня 2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Р.С. на підставі виконавчого листа № 200/6970/24, виданим 21 лютого 2025 року Луганським окружним адміністративним судом, відкрито виконавче провадження № 77601359. Пункт другий постанови зобов'язує боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто до 07 березня 2025 року.
Боржником рішення суду в установлений законом строк не виконано.
19 травня 2025 року стягувач звернувся до державного виконавця з заявою, в якій просив повідомити про стан виконання рішення.
20 червня 2025 року відповідачем надано відповідь.
20 червня 2025 року за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії на боржника - ДСА України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Боржник рішення суду в установлений строк не виконав.
28 липня 2025 року державним виконавцем з метою виконання судового рішення винесено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано боржника в дводенний строк з моменту отримання цієї вимоги надати письмове пояснення щодо причин невиконання судового рішення, а також заходів, які вживались боржником з метою його фактичного виконання. Боржника попереджено про кримінальну відповідальність про невиконання рішення суду.
08 серпня 2025 року до відповідача надійшов лист ДСА України від 05 серпня 2025 року № 10-15922/25, в якому зазначено, що порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень про стягнення передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, в межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Лист боржника від 05 серпня 2025 року № 10-15922/25 не містив інформації про виконання рішення суду, боржник викладав свої міркування щодо виконання рішення, яке не пов'язано з примусовим виконанням, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»
08 серпня 2025 року за невиконання рішення суду на боржника - ДСА України накладено штраф у розмірі 10200 грн.
11 серпня 2025 року стягувач звернувся до державного виконавця з заявою, в якій просив повідомити вжиті заходи для примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у адміністративній справі № 200/6970/24.
22 серпня 2025 року відповідачем надано відповідь.
21 серпня 2025 року, враховуючи, що з дати відкриття виконавчого провадження (24 березня 2025 року) по 21 серпня 2025 року ДСА України не виконано вимоги виконавчого листа № 200/6970/24, виданого 21 лютого 2025 року Луганським окружним адміністративним судом про здійснення фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн, у 2024 році 3028,00 грн, до Головного управління Національної поліції у м. Києві направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення в якому державний виконавець просив відкрити кримінальне провадження за фактом умисного невиконання посадовими /службовими особами Державної судової адміністрації України вимог виконавчого листа № 200/6970/24, виданого 21 лютого 2025 року Луганським окружним адміністративним судом.
Листом від 25 вересня 2025 року № 374414-2025 слідчий Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві повідомив, що за даним внесені відомості до матеріалів Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100060001660 від 25 вересня 2025 року.
27 січня 2026 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77601359 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Закінчення державним виконавцем виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії та яке не може бути виконано без участі боржника, жодним чином не нівелює принцип обов'язковості судового рішення, оскільки не звільняє боржника від обов'язку його добровільного виконання, а також у подальшому має забезпечуватись державою через систему органів кримінальної юстиції шляхом притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів. Одним з основних завдань ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом (підпункт 1 пункту 5 Положення). Відповідно до визначених завдань ДСА України готує бюджетний запит (підпункт 3 пункту 6 Положення).
ДСА України не надало розрахунку недоплаченої суддівської винагороди ОСОБА_1 та доказів звернення з бюджетним запитом (поданням) до Вищої Ради правосуддя до якого включено нарахована за рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 200/6970/24 суддівська винагорода ОСОБА_1 .
Отже, державним виконавцем здійснено усі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які можливо застосувати до державної установи.
ДСА України не має наміру виконувати рішення суду у ВП № 77601359, про що може свідчити, навіть те, що боржником у даному виконавчому провадженні навіть не розрахований розмір фінансування належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані для відпустки.
З огляду на те, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника та державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених статями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення позову не існує.
24 лютого 2026 року позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначив, що державний виконавець не здійснив усіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», які можливо застосувати до як до юридичної особи (державної установи), так і до її матеріально відповідальних і посадових осіб, та має застосовувати норми останнього права у відповідності до постанов Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 18 червня 2019 року в справі № 826/14580/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19.
Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ДСА України правом подати письмові пояснення щодо позову не скористалась.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Державну судову адміністрацію України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, будинок 18/5, м. Київ, 00020) як третю особу, яка н е заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; справу призначено до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 06 березня 2026 року із зазначенням, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено наступе.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 200/6970/24 задоволено позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, ДСА України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії:
- визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2024 роках, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;
- зобов'язано Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн;
- визнано протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 - 3028,00 грн;
- зобов'язано ДСА України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн.
21 лютого 2025 року позивачу за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 200/6970/24, яке набрало законної сили 15 лютого 2025 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», позивачу видано виконавчий лист про зобов'язання ДСА України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн.
На підставі заяви позивача від 13 березня 2025 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 березня 2025 року ВП № 77601359 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 21 лютого 2025 року у справі № 200/6970/24 про зобов'язання ДСА України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн.
28 липня 2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено вимогу за № 371, якою зобов'язано Державну судову адміністрацію України надати письмове пояснення щодо причин невиконання судового рішення, а також заходів, які вживались боржником з метою його фактичного виконання.
ДСА України листом від 05 серпня 2025 року № 10-10-15922/25 повідомила відповідача про те, що ДСА України в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 200/6970/24, тому боржник просить державного виконавця утриматися від накладення штрафів на ДСА України.
Заявою від 29 травня 2025 року стягувач повідомив державного виконавця, що до тепер ДСА України не виконала рішення суду, незважаючи на те, що Паспортом програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», який розміщений на офіційному сайті ДСА України, перебачений обсяг бюджетних призначень/бюджетних асигнувань становить 22095305000,2 гривень.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 червня 2025 року ВП № 77601359 за невиконання рішення суду на ДСА України на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08 серпня 2025 року ВП № 77601359 за невиконання рішення суду на ДСА України на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
21 серпня 2025 року державним виконавцем, керуючись вимогами статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 382 Кримінального кодексу України, направлено до Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Листом від 25 вересня 2025 року № 374414-2025 слідчий Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомив, що за даним внесені відомості до матеріалів Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100060001660 від 25.09.2025.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 січня 2026 року ВП № 77601359 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 21 лютого 2025 року у справі № 200/6970/24 про зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при виході судді у відставку у 2024 році зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн, на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини шостої).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У пункті 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
З указаного вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання ДСА України здійснити фінансування в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної позивачу суддівської винагороди, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.
Також суд зазначає, що частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII встановлює обов'язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.
Враховуючи положення статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних положень чинного законодавства.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця носить протиправний характер та підлягає скасуванню.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2022 року у справі № 340/5200/21, від 8 грудня 2022 року у справі № 457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі № 520/6495/2020, від 2 листопада 2023 року у справі № 580/4398/22 та від 9 листопада 2023 року у справі № 520/10601/2020.
Зважаючи на обставини справи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із закриттям державним виконавцем виконавчого провадження, а не у зв'язку з діями державного виконавця по закінченню виконавчого провадження, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача, а також зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача у межах спірних правовідносин не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича по закінченню виконавчого провадження ВП № 77601359.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вказане позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 268, 272, 287 КАС України, суд
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 00015622, місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 27 січня 2026 року ВП № 77601359 про закінчення виконавчого провадження.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича від 27 січня 2026 року ВП № 77601359 про закінчення виконавчого провадження.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев'яносто шість копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль