про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
06 березня 2026 року Київ № 320/47652/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 до 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 до 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік із урахування під час обчислення розміру посадового окладу, окладу за військове звання та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається з застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 до 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 до 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік із урахування під час обчислення розміру посадового окладу, окладу за військове звання та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається з застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік із урахування під час обчислення розміру посадового окладу, окладу за військове звання та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається з застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 до 20.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 до 20.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік із урахування під час обчислення розміру посадового окладу, окладу за військове звання та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається з застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати у належному розмірі грошового забезпечення з 30.01.2020 до 20.05.2023, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року до дня фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 р. № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44.
Ухвалою суду від 24.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви та спосіб їх усунення, визначено строк для усунення недоліків позовної заяви.
До суду від позивача надійшла заява про поновлення строку, в якій позивач просить поновити пропущений строк, позаяк строк розпочинається з моменту одержання письмового повідомлення про розмір нарахованих сум.
Розглянувши подану заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (до змін внесених Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин") була викладена у такій редакції: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З 19.07.2022 редакція статті 233 Кодексу законів про працю України була змінена: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, що передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Проте Закон № 2352-ІХ містить норми прямої дії і поширює свою дію лише на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.
Суд зазначає, що аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, де судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала висновок, що правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексі законів про працю України (у попередній редакції), а у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексі законів про працю України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Верховний Суд у постанові від 22.01.2026 у справі № 420/26951/24 зазначив, що для встановлення дат, з якими частина друга статті 233 КЗпП України пов'язує початок обчислення строку звернення до суду з відповідним позовом, суд повинен з'ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов'язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів. Крім того, для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду, суд повинен встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі "Bellet v. Fгаnсе" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд уважає за необхідне поновити позивачу процесуальний строк звернення до суду.
Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, і подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статей 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративному суду надано право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З огляду на наявні матеріали справи, для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів від відповідача.
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 12, 80, 171, 243, 248, 256, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Відкрити провадження в адміністративній справі. Справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня одержання копії цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву. При цьому роз'яснити відповідачеві, що в силу приписів частин третьої, четвертої і шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву мають бути додані: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Попередити відповідача, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Позивач протягом трьох днів із дня отримання відзиву на позовну заяву має право подати до суду відповідь на відзив.
Заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів можуть бути подані відповідачем до суду протягом трьох днів із дня отримання відповіді на відзив.
Роз'яснити позивачу та відповідачеві, що згідно зі статтями 163, 164 Кодексу адміністративного судочинства України до відповіді на відзив та заперечення щодо зазначених позивачем у відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою-четвертою статті 162 цього ж Кодексу.
Витребувати докази за власного ініціативою від відповідача:
- письмове пояснення з приводу фактичних обставин та юридичних підстав щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період із 30.01.2020 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- наявність/відсутність документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Витребувані документи надати суду у строк протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Попередити відповідача, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені статтями 147, 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити учасникам справи, що згідно із частиною дев'ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя Басай О.В.