06 березня 2026 року № 320/31033/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у наданні йому статусу особи інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області прийняти рішення щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки позивач безпосередньо брав участь у роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС як працівник Клавдієвського дослідно-виробничого селекційно-насінневого лісгоспзагу, де було створено формування Цивільної оборони, став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджено документально, то він має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а тому відмова відповідача у наданні позивачу такого статусу є незаконною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною судді, в провадженні якого перебувала справа № 320/31033/23, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А. Б.
Ухвалою судді Діски А. Б. прийнято справу до свого провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки документи, надані позивачем не доводять безпосереднього залучення позивача під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС до складу формувань Цивільної оборони.
Дослідивши наявні матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 25.07.1983, Ігнатенко у період з 17.04.1986 по 25.03.2000 працював водієм на Клавдіївському держлісгоспі.
Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працював у зоні відчуження у період з 30 червня по 3 липня 1986 року.
У зв'язку з цим йому було надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 1.
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №91 від 25.11.2021 ОСОБА_1 має захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до довідки до Акта огляду МСЕК №1073877 позивачу з 03.12.2021 довічно встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач звернувся до Бородянського відділу УСЗН Бучанської РДА Київської області із заявою, в якій просив надати йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки його захворювання пов'язані з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області надало відповідь, в якій повідомило позивача про відсутність законодавчих підстав для видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки відсутні докази, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Долучені до заяви документи належним чином підтверджують лише статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що позивач брав участь у таких заходах.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни.
Відповідно до п. 2 Положення, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
“Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», “Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, “Посвідчення члена сім'ї загиблого», “Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Спірні правовідносини в цій справі виникли у зв'язку з відмовою відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі йому відповідного посвідчення.
На думку позивача, оскільки він став особою з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, то він має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Суд із такими доводами позивача не погоджується, оскільки, відповідно до п. 9 ч. 2 статті 7 Закону № 3551-XII, обов'язковими умовами для надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Суд зазначає, що в постанові від 15.04.2021 у справі № 377/27/17 Верховний Суд дійшов висновку, що не всі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті.
Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У відповідності до положень цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи з інвалідністю у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, свідчать про поширення на позивача пільг, гарантій і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») окрім факту настання у особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Суд зазначає, що наявними у матеріалах справи документами дійсно підтверджується статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Водночас, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем надано не було.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2018 у справі № 377/797/17) висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк у протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, від 14.08.2020 у справі №620/3108/19, від 15.06.2020 у справі № 822/225/18», від 15.04.2021 у справі №377/27/17, від 16.06.2021 у справі №810/372/18, від 23.11.2023 у справі №810/4287/18.
Крім того, схожого висновку дійшов Верховний Суд у справі №377/797/17 від 07.06.2018, у межах розгляду якої досліджувалось питання правомірності відмови позивачу у наданні статусу інваліда війни, яка викладена в листі.
Суд зазначає, що позивачем не надано документів про його залучення до складу мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .
За відсутності таких доказів у позивача немає достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 9 ч. 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Таким чином, відповідач при розгляді заяви позивача про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та надання відмови у задоволенні такої заяви діяв правомірно.
За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.