ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" березня 2026 р. справа № 300/5899/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними пунктів 3 і 4 від 24.06.2025 №336-АГ та наказу від 01.08.2025 №353-АГ, а також зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним і скасувати пункт 3 наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2025 №336-АГ в частині про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - «догана»;
визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2025 №336-АГ в частині щодо врахування при виплаті щомісячного преміювання ОСОБА_1 ;
визнати протиправним і скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.08.2025 №353-АГ;
донарахувати та виплатити ОСОБА_1 неналежно утриману щомісячну премію згідно наказів тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2025 №336-АГ та від 01.08.2025 №353-АГ.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 спірними наказами притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наклав дисциплінарне стягнення у вигляді догани за те, що позивач 23.07.2025 та 01.08.2025 не був присутній на уточненні та постановці завдань о 08:00, чим порушив наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 року №ПО-ОД. Однак, позивач вважає їх протиправними, оскільки в цей час він виконував свої посадові обов'язки, а саме 23.07.2025 були підготовлені заявки на піднайом та оплату на серпень 2025 року і надіслано засобами електронного зв'язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 01.08.2025 було підготовлено місячну звітність станом на 01.08.2025 і надіслано засобами електронного зв'язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважає, що не подача фінансової звітності та заявок могло потягти за собою порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України. Окрім цього, ОСОБА_1 звертає увагу, що оскільки службова перевірка відповідачем не проводилась, відповідно, обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни у належний спосіб встановлені не були. Також позивач вважає, що його не ознайомлено із спірними наказами у встановленому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 08.09.2025 подано відзив на позов, за змістом якого представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовця, крім іншого, покладаються обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, а також беззастережно виконувати накази командирів (начальників). При цьому, наголошено вся документація фінансово-економічної служби ведеться на службовому комп'ютері, який знаходиться в кабінеті начальника служби і є військовим майном, яке згідно зі статтею 304 Статуту заборонено виносити чи вивозити з території військової частини без дозволу чергового частини. Разом з тим, відповідно до долученої до позову фотокопії електронного листа «піднайом: заявка оплата на серпень 2025 року» від 23.07.2025 вказаний лист відправлено об 11:02 та долученої до позову фотокопії електронного листа «Звітність на 01.08.2025» від 01.08.2025, вона відправлена о 12:34. Тим самим, на думку відповідача, ОСОБА_1 підтвердив свою відсутність на службі 23.07.2025, зокрема до 11 години та 01.08.2025 до 12 години. Окрім цього, представник відповідача зазначив, що проведення службового розслідування не є обов'язковою передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Також наголошено, що при накладені дисциплінарних стягнень у вигляді догани начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 були враховані послужний список, службова картка та характеристика ОСОБА_1 . Стягнення накладено виключно з врахуванням вимог ст. ст. 68, 71, 86, 97-98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та без перевищення своїх посадових повноважень (а.с. 72-75).
Позивачем 09.09.2025 подано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій ОСОБА_1 зазначив про допущену ним описку при формуванні позовної заяви, а саме в прохальній частині випадкового дату спірного наказу №336-АГ вказано « 24 червня» замість « 24 липня» (а.с. 49-51).
Суд з цього приводу зазначає, що в даному випадку наявна допущена позивачем технічна описка, оскільки по тексту позовної заяви позивач вірно ідентифікував дату спірного наказу, а також такий наказ міститься в матеріалах справи, а тому в даному випадку відсутня необхідність в уточненні позовних вимог.
09.09.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 55-57).
16.09.2025 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив на безпідставності доводів позивача, а тому просив залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 68-69).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 30.12.2024 проходить військову службу за контрактом під час особливого періоду на посаді помічника начальника відділу - начальника фінансово-економічної служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 №336-АГ ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків в частині недотримання порядку і правил, встановлених вимогами абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині обов'язку додержуватися законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині обов'язку свято і непорушно додержуватися законів України, статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині забезпеченні виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 №110-ОД, на підставі статей 5, 8, 48, 55, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення - догану (а.с. 20-22).
З даним наказом позивача ознайомлено, що підтверджується проставленим ним особисто підписом на такому наказі (зв. ст. а.с. 22).
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.08.2025 №353-АГ ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків в частині недотримання порядку і правил, встановлених вимогами абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині обов'язку додержуватися законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил У країни в частині обов'язку свято і непорушно додержуватися законів України, статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині забезпеченні виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 №110-ОД, на підставі статей 5, 8, 48, 55, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення - догану (а.с. 23-24).
Згідно з актом відмови від ознайомлення з наказом №353-АГ від 01.08.2025, ОСОБА_1 такий наказ зачитано вголос та позивач відмовився ознайомлюватись із таким наказом і засвідчити факт ознайомлення особистим підписом у відповідній графі наказу (а.с. 25).
Вважаючи оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України №2232-ХІІ).
Частиною 1 ст. 1 Закону України №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону України №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Суд зауважує, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовця, крім іншого, покладаються обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, а також беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Згідно зі ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Статтею 129 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом.
Відповідно до статті 130 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, внутрішній порядок досягається, в тому числі, неухильним виконанням розпорядку дня.
Статтею 83 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що начальник служби бригади (до якого прирівнюється посада позивача) зобов'язаний знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватися їх у службовій діяльності, брати участь у розробленні планів бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки та організовувати їх виконання відповідно до своєї спеціальності, керувати діяльністю служби і бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів, підтримувати в них внутрішній порядок.
При цьому, згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави для висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно приписів ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Судом встановлено, що відповідачем за неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 в частині недотримання порядку і правил, встановлених вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, притягнуто його до дисциплінарної відповідальності та оголошено 24.07.2025 та 01.08.2025 дисциплінарне стягнення - догану, а саме за те, що позивач 23.07.2025 та 01.08.2025 не був присутній на уточненні та постановці завдань о 08:00, чим порушив наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 №ПО-ОД.
Обґрунтовуючи факт протиправності спірних наказів від 24.07.2024 та від 01.08.2024, позивач посилається, серед іншого, на те, що такі накази прийнято без проведення службового розслідування.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно положень до ст. 83, абз. 1 ст. 84, абз. 1 ст. 85 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Ці положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, а саме: службове розслідування може призначатися у певних випадках.
Так, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Таким чином, положеннями як Дисциплінарного статуту, так і Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України передбачена можливість, а не обов'язок командира призначити службове розслідування перед накладенням на підлеглого дисциплінарного стягнення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №460/1061/21, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що він 23.07.2025 та 01.08.2025 не був присутній на уточненні та постановці завдань о 08:00, чим порушив наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 №ПО-ОД.
Так, як уже зазначено, військовослужбовці мають обов'язок щодо дотримання внутрішнього порядку, який, у свою чергу, досягається, в тому числі, неухильним виконанням розпорядку дня.
Крім того, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачають, що кожний військовослужбовець повинен неухильно та беззастережно виконувати накази командирів.
Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 №110-ОД позивач, як військовослужбовець також має виконувати.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що він розпочав проходження військової служби 30.12.2024, оскільки будь-які внутрішні чи інші локальні накази чи розпорядження командирів, які безпосередньо регулюють, в тому числі внутрішній порядок, мають виконуватись незалежно від того, коли вони були прийняті.
Також суд відхиляє посилання позивача як на підставу поважності відсутності на уточненні та постановці завдань о 08:00 23.07.2025 та 01.08.2025, те, що він у цей час виконував свої посадові обов'язки.
Так, як уже зазначено, ОСОБА_1 як військовослужбовець має неухильно та беззастережно виконувати накази командирів, а свої посадові обов'язки він може виконувати і в будь-який інший час дня.
Окрім цього, як вірно зауважив відповідач, з долученої до позову фотокопії електронного листа «піднайом: заявка оплата на серпень 2025 року» від 23.07.2025 вбачається, що вказаний лист відправлено об 11:02 (а.с. 30), а з долученої до позову фотокопії електронного листа «Звітність на 01.08.2025» від 01.08.2025 вбачається, що вона відправлена о 12:34 (а.с. 29).
Більше того, позивач не підтвердив, що виконання саме цих обов'язків були пріоритетними його завданнями як військовослужбовця, що може нівелювати його обов'язок виконувати наказ командира.
Окрім цього, згідно з розпорядком дня, який є додатком 1 до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 №110-ОД, уточнення та постановка завдань відбувається щодня з 08:00 до 08:30 (а.с. 46).
Суд вважає, що цих 30 хвилин з 08:00 до 08:30, жодним чином не потягли б за собою порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, а саме в частині підготовки заявки на піднайом та оплату на серпень 2025 року і підготовки місячної звітності станом на 01.08.2025. Протилежного суду не доведено.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не надано доказів та обґрунтувань, які б свідчили про неврахування відповідачем вказаних обставин.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, з дотриманням вимог Конституції та чинного законодавства, а тому спірні накази, якими до позивача застосовано дисциплінарні стягнення, не підлягають до скасування.
При цьому, зважаючи на те, що позовна вимога про донарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної премії згідно наказів від 24.06.2025 №336-АГ та від 01.08.2025 №353-АГ є похідною від вимог про скасування спірних наказів, то підстави для її задоволення також відсутні.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд вважає відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх рішень, натомість, доводи позивача є не підтвердженими і не доведеними, а тому оскаржувані накази є правомірними та не підлягають скасуванню, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними пунктів 3 і 4 від 24.06.2025 №336-АГ та наказу від 01.08.2025 №353-АГ, а також зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.