Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 березня 2026 року Справа№200/10423/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
31.12.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби;
- зобов'язати відповідача розглянути рапорт про звільнення з військової служби та звільнити зі служби у військовому резерві на підставі п. 8 ст. 107-1 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012, у зв'язку з виникненням обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», внаслідок яких позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач є здобувачем вищої освіти та навчається за денною дуальною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий, що відповідає черговості, визначеній ст. 10 Закону України «Про освіту».
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 17.12.2025 звернувся із рапортом до відповідача у якому просив виключити його з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві Збройних Сил України на підставі п. 8 ст. 107-1 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012. Однак станом на дату подання позову відповідач не надав жодної відповіді щодо розгляду зазначеного рапорту.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
19.01.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що п.п. 12 пункту 124 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України від 25.10.2019 № 775/2019 передбачає обставини внаслідок яких військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, разом з тим, обставина на підставі якої позивач просить звільнення є обставиною, внаслідок якої військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Отже позивач не має права на звільнення з військового резерву на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки він не передбачений диспозицією підпункту 12 пункту 124 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України від 25.10.2019 № 775/2019. Також відповідач вказав, що наказ про зарахування позивача у військовий резерв не оскаржується і є чинним, а також позивач не наводить норми, які б вказували на його протиправність чи обов'язок відповідача на вчинення відповідних дій.
19.01.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач вважає твердження викладені відповідачем у відзиві необгрунтованими. Позивач зазначає, що вже минуло достатньо часу з дня направлення відповідного рапорту, проте станом на день подання відповіді на відзив, відповідь надана не була.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач з 23.06.2021 по 11.04.2024 проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами у військовому квитку серія НОМЕР_4 від 22.06.2021.
Згідно службової відмітки у військовому квитку серія НОМЕР_4 від 22.06.2021 ОСОБА_1 внесено до оперативного резерву І черги Військової частини НОМЕР_5 .
17.12.2025 позивач звернувся із рапортом до Військової частини НОМЕР_2 у якому просив виключити його з військового оперативного резерву та звільнити зі служби у військовому резерві Збройних Сил України на підставі п. 8 ст. 107-1 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012.
Рапорт було надіслано засобами поштового зв'язку «Укрпошта» на адресу відповідача та отримано ним 24.12.2025, що підтверджується матеріалами справи. Однак станом на дату подання позову відповідач не надав жодної відповіді щодо розгляду зазначеного рапорту.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до ч. 11 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) для взяття на військовий облік. Звільнені з військової служби особи, які за станом здоров'я придатні для військової служби, можуть зараховуватися до військового оперативного резерву у порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України.
Частиною 4 статті 26-1 Закону № 2232-XII передбачено, що особливості проходження служби у військовому резерві, в тому числі виконання резервістами обов'язків служби у військовому резерві, визначаються цим Законом та відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
За змістом частини 1 статті 26-2 Закону № 2232-XII в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 3 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012 (далі - Положення № 618/2012), визначено, що громадяни проходять службу у військовому резерві в добровільному порядку, а в особливий період особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, - в обов'язковому порядку.
Відповідно до пункту 8 Положення № 618/2012 початком проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день видання наказу керівника органу військового управління, командира (начальника) військової частини (установи) (далі - командир (начальник) військової частини (установи)) про прийняття (зарахування) громадянина на службу у військовому резерві і призначення на посаду, яка комплектується резервістами. Закінченням проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день закінчення строку контракту або інший день, зазначений у пункті 30, абзаці другому пункту 120-1 цього Положення, але не раніше дня видання наказу командира (начальника) військової частини (установи) про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві.
Згідно із пунктом 12 Положення № 618/2012 в особливий період звільнені з військової служби особи, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, зараховуються на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку.
Відповідно до п.п. 8 п. 107-1 Положення № 618/2012 резервіст, зарахований до військового оперативного резерву, підлягає виключенню з військового оперативного резерву та звільненню зі служби у військовому резерві, зокрема, у зв'язку з виникненням обставин, передбачених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", внаслідок яких резервіст не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі рапорту резервіста.
Згідно із пунктом 107-2 Положення № 618/2012 виключення резервіста з військового оперативного резерву та його звільнення із служби у військовому резерві здійснюється у порядку, визначеному пунктом 108 цього Положення.
У відповідності до пункту 108 Положення № 618/2012 звільнення резервіста зі служби у військовому резерві на підставах, передбачених пунктом 28, пунктом 107-1, абзацом другим пункту 120-1 цього Положення, здійснюється командиром (начальником) військової частини (установи) шляхом видання відповідного наказу. Командир (начальник) військової частини (установи) у триденний строк після видання наказу про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві надсилає витяг з наказу та особову справу резервіста до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому резервіст перебуває на військовому обліку. Датою звільнення зі служби у військовому резерві є день видання командиром (начальником) військової частини (установи) відповідного наказу про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві.
Згідно із пунктами 109 - 113 Положення № 618/2012 резервіст, який бажає звільнитися зі служби у військовому резерві, подає за наявності підстав, передбачених цим Положенням, рапорт та документи, які підтверджують підставу звільнення. У рапорті зазначаються підстави звільнення зі служби у військовому резерві та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому резервіст перебуває на військовому обліку.
Перед звільненням резервіста уточнюються дані про проходження ним служби у військовому резерві, документально підтверджуються періоди служби.
Резервіст за три місяці до досягнення граничного віку перебування у військовому резерві направляється на медичний огляд до військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються під час визначення підстав звільнення зі служби у військовому резерві.
Днем звільнення резервіста зі служби у військовому резерві є день, визначений у пункті 30 цього Положення, про що зазначається в наказі про звільнення зі служби у військовому резерві. Такий наказ видається на підставі затвердженого акта про прийняття-здавання посади, яку займав резервіст, та (або) рапорту безпосереднього начальника.
Частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З огляду на те, що Положення № 618/2012 не визначає механізму оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення про прийняте рішення за результатами розгляду рапортів, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин аналогію закону, а саме приписи Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, якими визначений порядок організації роботи із рапортами.
Згідно із пунктами 1, 3 розділу II Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/42559 (далі - Порядок № 531), рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Відповідь на усний рапорт надається усно.
Відповідно до приписів пунктів 1 - 6, 8, 9 розділу III Порядку № 531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Отже, резервіст, зарахований до військового оперативного резерву, має право подати рапорт про виключення з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві, зокрема, й шляхом направлення рапорту засобами поштового зв'язку. За результатами розгляду рапорту відповідні посадові особи зобов'язані видати наказ про виключення резервіста з військового оперативного резерву та його звільнення зі служби у військовому резерві або надати мотивовану відмову в задоволенні рапорту.
Суд зауважує, що рапорт вважається розглянутим у разі прийняття за ним рішення та належного доведення цього рішення (відповіді) до відома особи, яка його подала.
Наслідком подання рапорту про виключення резервіста з військового оперативного резерву та його звільнення зі служби у військовому резерві є прийняття відповідного наказу про звільнення зі служби у військовому резерві або надання відмови у задоволенні такого рапорту.
Судом встановлено, що 17.12.2025 позивач звернувся із рапортом до відповідача у якому просив виключити його з військового оперативного резерву та звільнити зі служби у військовому резерві Збройних Сил України на підставі п. 8 ст. 107-1 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012.
Рапорт було надіслано засобами поштового зв'язку «Укрпошта» на адресу відповідача та отримано ним 24.12.2025, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач стверджує, що його рапорт фактично не був розглянутий, оскільки відповідачем не надано відповіді на нього.
У відзиві на позовну заяву відповідач не зазначає про розгляд поданого рапорту, не надає доказів прийняття за його результатами будь-якого рішення.
Тобто, відповідач фактично не розглянув рапорт позивача по суті.
Отже відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не спростував доводів позивача про те, що рапорт від 17.12.2025 ним не розглянуто по суті.
Суд зазначає, що предметом цього спору є саме питання розгляду рапорту від 17.12.2025.
Враховуючи наведене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача зі служби у військовому резерві, після отримання рапорту про виключення з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві був зобов'язаний розглянути його у встановленому порядку та прийняти відповідне рішення за наслідками такого розгляду.
Оскільки, рапорт позивача належним чином не розглянуто та не прийнято будь-якого рішення, чим допущено протиправну бездіяльність, то суд в контексті спірних правовідносин дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 17.12.2025 про виключення його з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві; зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача від 17.12.2025 про виключення його з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві на підставі п. 8 ст. 107-1 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012 та прийняти відповідне рішення (наказ).
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити його зі служби у військовому резерві на підставі п. 8 ст. 107-1 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012 задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною, адже відповідачем не здійснено розгляд поданого позивачем рапорту та не прийнято відповідного рішення, яке могло б бути предметом оцінки суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.12.2025 про виключення його з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2025 про виключення його з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві на підставі п. 8 ст. 107-1 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012 та прийняти відповідне рішення (наказ).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич