04 березня 2026 року Справа №160/3751/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.02.2026р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у невиплаті позивачеві індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 29.04.2025 р. по 12.06.2025 р. відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2018 року;
- визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , які полягали у відмові у виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 29.04.2025 р. по 12.06.2025 р. відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 29.04.2025 р. по 12.06.2025 р. відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2018 року.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивач у позові просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 29.04.2025р. по 12.06.2025р.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якій останній просить поновити строк на звернення до адміністративного суду посилаючись на те, що у минулому він був військовослужбовцем, під час перебування на військовій службі отримав поранення, пов'язане з захистом Батьківщини, внаслідок якого тривалий час перебував на лікуванні; грошове забезпечення не виплачувалося йому в повному розмірі з квітня по червень 2025 року, то має місце триваюче правопорушення з боку відповідача.
Окрім того, у позові позивач вказує на те, що йому відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення листом відповідача від 30.07.2025р.
Разом з тим, наведені у заяві про поновлення строку причини пропуску строку звернення з цим позовом слід визнати неповажними, з огляду на таке.
Позивачеві було повідомлено про відсутність підстав для проведення індексації грошового забезпечення листом військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025р., а відтак, позивач мав обов'язок подати даний позов за вказаний період у 3-місячний строк, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022р., з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2025р. у справі №460/21394/23, у термін з 31.07.2025р. по 30.10.2025р. включно.
Проте, наведена позовна заява подана лише 17.02.2026р. (згідно вхідного штемпеля суду), тобто поза межами 3-х місячного строку звернення з даним позовом, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022 року по 10.12.2025 року).
При цьому, суд не може визнати поважними причинами пропуску цього строку з підстав того, що у минулому він був військовослужбовцем, під час перебування на військовій службі отримав поранення, пов'язане з захистом Батьківщини, внаслідок якого тривалий час перебував на лікуванні, оскільки до заяви не додано доказів перебування на такому лікуванні у період з 31.07.2025р. по день подання позову.
Окрім того, суд не може визнати поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом з підстав того, що має місце триваюче правопорушення з боку відповідача, з огляду на наступне.
Так, триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Така позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.
Разом з тим, в даному випадку спір стосується періоду з квітня по червень 2025 року (2 місяці), при цьому, на рапорт позивача його було повідомлено про відсутність підстав для проведення індексації грошового забезпечення листом військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025р.
А відтак, вищевикладені обставини не є поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві п'ятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки уточненого адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду у справі №160/3751/26 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва